16 липня на українські екрани вийшла "Одіссея" Крістофера Нолана — грандіозна картина із зірковим ансамблем, яка знову підкорила світ давньогрецькою естетикою. Однак для світу моди це не нова територія, адже образи богинь завжди надихали дизайнерів. Згадаймо найвизначніші приклади.
Реклама.
Одну з ключових ролей у "Одіссеї" втілила Зендея, в образі Афіни — богині мудрості та війни. Її появи на червоних доріжках під час промотуру стали справжнім відзначенням давньогрецького стилю. Кожна прем’єра демонструвала елегантні драпірування, чіткі силуети та переважно білий колір. За короткий час глядачі побачили декілька вражаючих образів: ексклюзивну білу сукню-колону від Jacquemus, доповнену сережками, виготовленими зі справжніх античних дисків першого тисячоліття до нашої ери; вінтажну сукню від Alberta Ferretti (весна-літо 2008) у поєднанні з високими сандалями-гладіаторами до колін; кутюрне вбрання від Schiaparelli зі скульптурним білим бюстом, яке було доставлено літаком прямо з ранкового показу.
Кульмінацією став образ на прем’єрі в Нью-Йорку: сукня від Matières Fécales з ефектним драпіруванням, доповнена велетенськими крилами з пір’я в натуральну величину. Це вбрання є прямою цитатою знаменитої статуї Ніки Самофракійської, яка нині експонується в Луврі. Усі ці образи яскраво демонструють, наскільки різноманітно можна інтерпретувати елліністичну міфологію. Хоча світ моди протягом останнього століття постійно переосмислює античний грецький одяг. Класичні відсилання настільки глибоко вкорінилися в нашому гардеробі, що їх уже важко відокремити.
Звільнення жіночої фігури на початку XX століття
Лише на початку 1900-х років висока мода почала позбуватися корсетів як обов’язкового елемента жіночого вбрання. Одним із лідерів цієї тенденції був кутюр’є Поль Пуаре. У пошуках натхнення він часто звертався до античних мотивів, створюючи вільні, драпіровані речі, які надавали тілу заповітної свободи. Найбільш показовий приклад — класична грецька сукня, створена Пуаре у 1906 році для знаменитої танцівниці Айседори Дункан. Завдяки майстерно виконаним складкам тканини, зафіксованим плетеними поясами-шнурами, талія танцівниці була повністю звільнена від жорстких конструкцій.
Ефірна легкість Мадлен Віонне
У 1920-х та 1930-х роках легендарна кутюр’є Мадлен Віонне продовжила цю місію — вона прагнула усунути надмірну ляльковість та штучність з жіночого одягу. Віонне часто створювала сукні з єдиного шматка тканини, взагалі без застібок чи ґудзиків, спираючись виключно на вишукане драпірування. Для створення своїх невагомих, майже ефірних суконь вона черпала натхнення саме з давньогрецьких хітонів, де об’ємні відрізи тканини просто підв’язувалися на талії.
Сукня "Дельфос"
Стародавня Греція була головною музою для іспанського дизайнера Маріано Фортуні, який творив у Венеції. Він увійшов в історію моди завдяки своїй унікальній техніці термічного плісування шовку. Фортуні захоплювався класичним античним одягом за його геніальну простоту та повне відчуття свободи, яке він дарував.
Американський прагматизм проти грецького ренесансу
Поки в Європі створювали високий кутюр, Клер Маккарделл здійснила революцію у повсякденному одязі американських жінок. Починаючи з 1930-х років, вона створювала функціональний, доступний та водночас виразний одяг. Легендарна сукня "Монастирська" — один із найінноваційніших творінь Маккарделл з явним відсиланням до грецького ренесансу. Це була сукня-намет вільного крою з густим плісируванням по центру. Вона не мала виточок, структурованої талії чи складних застібок. Власниця могла просто обернути тонкий тканинний ремінець навколо талії кілька разів, щоб надати образу форми, або ж носити її абсолютно вільною. Чиста функціональність, натхненна античністю.
Міфи та рок-н-рол Версаче
Для Джанні Версаче Давня Греція була не просто джерелом натхнення з підручників історії, а частиною його генетичного коду. Він народився в Реджо-ді-Калабрії — місті на півдні Італії, яке колись було однією з перших грецьких колоній, і виріс буквально поруч із руїнами давньогрецького храму. У 1980-х роках Версаче перетворив античну символіку на головну зброю свого бренду. Він виводив на подіум супермоделей, перевтілюючи їх то на розкішних олімпійських богинь, то на войовничих та шалено сексуальних принцес-амазонок. Античність у версії Версаче втратила свою стриманість — вона стала зухвалою та рок-н-рольною.
Античність і міленіум
На зламі тисячоліть fashion-індустрія досягла нового рівня: тепер дизайнери цитували не стільки саму античність, скільки попередні покоління дизайнерів, які колись надихалися Грецією. Самі покази перетворилися на масштабні театралізовані вистави з глибоким концептуальним змістом. Одним із таких був дебют Александра Макквіна в Givenchy. Показ під назвою “У пошуках Золотого руна” був повністю пронизаний грецькою міфологією. Працюючи виключно в біло-золотій палітрі, Макквін створив образи для войовничих богинь. До речі, саме костюм з цієї колекції Зендея обрала для одного зі своїх нещодавніх виходів у рамках промо-туру "Одіссеї".
Грецькі богині в Парижі
Жан-Поль Готьє, який ніколи не слідував референсам буквально, для своєї кутюрної колекції сезону весна-літо 2006 влаштував справжнє стилістичне протистояння. Він поєднав елементи давньогрецького костюма з класичними архетипами паризького шику. Результат вийшов сміливим та еклектичним — сукні в стилі олімпійських богинь, підперезані поясами з китицями, на подіумі змішалися з об’ємними та напівпрозорими шароварами.
Велика Греція
Дизайнерський дует Доменіко Дольче та Стефано Габбана представив свою кутюрну колекцію Alta Moda 2019 на Сицилії. Це був прямий омаж регіонам Південної Італії, які в давнину називалися Великою Грецією (Magna Graecia) через інтенсивну грецьку колонізацію. Дизайнери перетворили свій показ на справжній міфологічний карнавал. Вони одягли моделей в образи німф та воїтельок, продемонструвавши сукні в стилі Клеопатри, масивні золоті пояси-корсети та складні, закручені драпірування, що нагадували тоги.
