Поділитися
Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка — це не просто знімальні майданчики, а справжній культурний феномен, що має майже столітню історію. У ніч з 14 на 15 червня вона зазнала суттєвих руйнувань під час чергової російської атаки на Київ. Розповідаємо, чим особлива кіностудія Довженка.
Український Голлівуд
Коли кіностудію було засновано у 1927 році, це був один із найамбітніших індустріальних проєктів Європи. За технічним оснащенням та плануванням вона мала на меті конкурувати з провідними студіями світу. Проєкт створювався настільки масштабно, що її павільйони вважалися найбільшими в тогочасній Європі, за що преса та кінематографісти охрестили її “Українським Голлівудом”.
Реклама.
Колиска “Українського поетичного кіно”
Саме в стінах цієї студії зародився унікальний мистецький напрям, який відкидав канони радянського соцреалізму на користь етнічного містицизму, візуального метафоризму та фольклору. Найвідомішим прикладом цього стилю став фільм “Тіні забутих предків” (1964) Сергія Параджанова. Стрічка здобула десятки міжнародних нагород і змусила весь світ говорити про самобутню українську кіношколу.
Знаменитий яблуневий сад Довженка
Це, мабуть, найвідоміша жива легенда студії. У 1930-х роках Олександр Довженко особисто започаткував висадження розкішного яблуневого саду прямо на території кіностудії (замість пустиря). Режисер вважав, що митці мають творити в гармонії з природою. Сад розрісся на кілька гектарів, пережив Другу світову війну і досі залишається зеленим символом студії, а довженківські яблука стали частиною внутрішньої культури київських кінематографістів.
Стартовий майданчик для світових геніїв
Студія стала місцем, де створювали свої перші шедеври митці, які увійшли до світових підручників з історії кіно. Окрім самого Олександра Довженка (чий фільм “Земля” у 1958 році на всесвітній виставці в Брюсселі було включено до списку 12 найкращих стрічок усіх часів і народів), тут сформувалися таланти Івана Миколайчука, Юрія Іллєнка та Кіри Муратової.
Резиденція для культового Brave! Factory
Перетворення Кіностудії Довженка на один із найжвавіших та найатмосферніших майданчиків для музичних фестивалів — це, мабуть, один із найяскравіших прикладів джентрифікації та переосмислення промислових і творчих просторів у Києві. Фестивалі тут перетворюються на “музичні кінофестивалі”, де радянський масштабний конструктивізм, занедбані цехи, величні павільйони та класичні сталінські колонади поєднуються з лазерами, неоном та потужним стробоскопічним світлом. Остаточне закріплення кіностудії у статусі головного фестивального майданчика відбулося завдяки команді Closer, яка перенесла сюди свій флагманський фестиваль електронної музики та мистецтва Brave! Factory. Простір дозволяє облаштувати до 6 танцювальних зон одночасно.
Найбільший знімальний павільйон в Україні
Павільйон № 1 кіностудії Довженка — це легендарний об’єкт площею близько 2500 квадратних метрів. Свого часу він був технічним дивом, де можна було створювати масштабні декорації цілих міських кварталів чи кораблів. Навіть сьогодні, в епоху цифрових технологій та хромакею, цей гігантський простір активно використовується для зйомок масштабних телевізійних шоу, концертів та повнометражного кіно. Внаслідок останньої атаки було пошкоджено майже всі будівлі комплексу. Наразі неможливо потрапити до цеху зберігання кіноплівки через двері, деформовані вибухом. Команда кіностудії сподівається, що колекція із приблизно 600 фільмів не постраждала.
Унікальна колекція реквізиту та костюмів
Кіностудія володіє вражаючими фондами, що збиралися десятиліттями. Це тисячі одиниць автентичного українського національного одягу (зокрема, унікальні гуцульські строї), історична зброя різних епох, ретро-автомобілі та меблі. У ніч з 14 на 15 червня було знищено близько ста тисяч історичних костюмів та трьох мільйонів предметів одягу — про це повідомив Андрій Дончик, генеральний директор кіностудії. “Тут зберігалися костюми з таких історичних кінострічок, як “Тіні забутих предків”, “Пропала грамота” та “Богдан Хмельницький”. Тепер це приміщення за моєю спиною зруйноване вщент — не залишилося практично нічого”, — прокоментував Дончик.