9 травня стартувала Венеційська бієнале, найзнаковіша виставка сучасного мистецтва, де з національними проєктами беруть участь понад 80 держав.
Ділимося інформацією про найпривабливіші павільйони — від вже гучного проєкту австрійської мисткині ФлорентиниХольцінгер до павільйону Японії, де можна тимчасово прийняти в сім’ю… ляльку.
Реклама.
Павільйон Австрії
Один з найбільш обговорюваних та вражаючихпроєктів у Венеції – це павільйон Австрії, де державу представляє відома мисткиня ФлорентинаХольцінгер. Ймовірно, відео з цього павільйону ви бачили в соцмережах, оскільки робота Хольцінгер оперативно вийшла за рамки суто Джардіні, де розташований павільйон: це відео, де оголена жінка б’є власним тілом у гігантський металевий дзвін, чи епізоди величезного закритого басейну, в якому людина керує моторним човном, розтинаючи воду всередині виставкового простору.
40-річна Хольцінгер славиться епатажними перформансами, в яких працює на стику мистецтва та театру, застосовуючи голе тіло та тілесність в цілому як інструмент і метафору, а відвідувачі характеризують її роботи як дивовижні, бентежні та абсолютно незабутні.
Для Венеційської бієнале вона презентувала проєкт SeaworldVenice, в якому вивчає воду, цього разу безпосередньо через призму міста. І вода тут є саме головним компонентом, не як романтичне венеційське тло, а як сила, що одночасно заворожує, дестабілізує та становить загрозу. За шоком, наготою та адреналіном, що притаманні почерку мисткині, ховається значно серйозніше питання про те, як ми сприймаємо тіло сьогодні, а також зв’язки між людьми та природою. Разом з тим, у павільйоні, скажемо прямо, чимало провокації та епатажу, оскільки вода, у якій плавають перформансисти, містить відходи з організмів гостей бієнале – зокрема, сечу: вона надходить у басейни, де відбуваються перформанси, з біотуалетів просто поруч.
Павільйон Японії
Павільйон Японії, яку презентує митець Ей Аракава-Наш, надає відвідувачам неповторний досвід: нагодувати малюка, погратися з ним і відчути себе батьками. У великій кімнаті та в саду поряд із павільйоном розташувалися понад 200 ляльок: деякі сидять на столах, очікуючи, поки їх візьмуть; інші відпочивають у зелені навколо павільйону, звисають на каркасах або сидять на стільцях. Кожен охочий може обрати ляльку та переміщатися з нею павільйоном: в руках, на грудях, на плечах, годувати чи гратися. Поступово цей акт перетворюється на цікавий досвід турботи: так, одна з відвідувачок поділилася зі мною, що коли сиділа у кріслі, запропонувала іншій поступитися місцем, щоб та погодувала свою дитину – і та з радістю погодилась.
Проєкт натхненний тим, що сам художник нещодавно став батьком, а сам павільйон розмірковує навколо питань турботи та нашої взаємозалежності один від одного.
Павільйон Німеччини
Як завжди, павільйон Німеччини у Венеції складний, концептуальний та присвячений осмисленню минулого країни. Проєкт являє собою інсталяцію художниці ГенрікеНауманн, яка померла цього року від раку, працюючи над виставкою для павільйону, та СунгТьєу. Він складається з трьох частин – "Війна", "Після війни", "1990" та "До війни". У інсталяціх, скулптурах та "комуністичних" барельєфах, якими прикрашений фасад павільйону, мисткині аналізують минуле НДР, період після об’єднання Німеччини та говорять про те, як легко одна ідеологія може змінити іншу.
Павільйон Данії
Цього року Данію представляє Майя Малоу Лізе, яка стала наймолодшою художницею, яка коли-небудь презентувала країну в данському павільйоні. Її виставка “Речі майбутнього” присвячена сексуальній політиці, культурі тіла та тому, як інтернет, капіталізм і медіа формують наші відносини з інтимністю та сексуальністю.
Мая Малоу Лізе перетворює данський павільйон на щось середнє між клінікою лікування безпліддя, порнографічним знімальним майданчиком і залом очікування біотехнологічного стартапу. У проєкті вона відштовхується від дослідження, яке показало, що перегляд VR-порнографії може збільшити рухливість сперматозоїдів до 50 відсотків.
Події центрального фільму мисткині відбуваються всередині кріогенної лабораторії сперми, де працюють порноактори. Вони існують у просторі відсторонено та майже сюрреалістично. У другій залі ми бачимо контейнери для транспортування сперми, виставлені в стінних нішах, як реліквії. Данський павільйон, іронічний та дуже сучасний, змушує думати про те, що інтимність та сексуальність у сучасному світі вже не належать нам.
Павільйон Польщі
Проєкт “Рідкісні мови” художниці Богни Бурської та художника Даніеля Котовського є аудіовізуальною інсталяцією, присвяченою мові, комунікації та способам, якими соціум визначає, чий голос вважається “нормальним”, а чий залишається на периферії.
У центрі польського павільйону знаходиться група “Хор у русі”, колектив глухих і тих, хто чує виконавців, які інтерпретують пісні китів за допомогою розмовної англійської та міжнародної жестової мови. Однак, що робить проєкт особливо цікавим, так це ідея “Здобуття глухих” – концепції, яка розглядає глухоту не як недолік, а як специфічну культуру та інший спосіб сприйняття світу.
Коли перебуваєш у польському павільйоні, то є відчуття, що ти медитуєш, настільки проєкт тихий та гармонійний. Але варто зазначити, що під цією тишею криється глибоко політична робота. “Рідкісні мови ” говорять про маргіналізовані мови, про культури, що зникають, а також про те, наскільки тісно сам акт комунікації пов’язаний з владою. Чимало критиків вже виділили польський павільйон як один із найзворушливіших цього року.