Редакторка британського Vogue Дейзі Джонс відібрала п’ятірку книг, які допоможуть поглянути на світ під іншим ракурсом — і спробувати впровадити в життя нові рутини.
Відкрию з визнання: я не дуже шаную жанр “книг з особистісного зростання”. Мені не імпонує, коли інші вказують, як жити, і я з підозрою ставлюся до будь-яких доктрин із голосними, зручними для просування назвами. Проте, найкращі книги з саморозвитку — це ті, що не завжди сприймаються як такі. Вони лагідно заохочують поглянути на ситуації під іншим кутом зору; до них хочеться повертатися знову і знову; їх рекомендують друзям — навіть всупереч власному скептицизму. Від знакових видань 1990-х до більш свіжих книжок, які вже стали класикою, далі — найкращі книги з саморозвитку, здатні по-справжньому трансформувати ваше життя у 2026 році. Без зайвої “води” — лише найдієвіше.
Реклама.
“Тіло пам’ятає все”, Бессел ван дер Колк
Книга “Тіло пам’ятає все”, видана у 2014 році, відноситься до тих унікальних видань, чия популярність з роками не спадає, а лише набирає обертів. Вона утримувалася 277 тижнів у списку бестселерів The New York Times і була продана тиражем понад пів мільйона екземплярів лише у Великій Британії. І це легко зрозуміти: написана захопливо і переконливо, так, що хочеться вірити кожному слову, книга нідерландського психіатра ван дер Колка стверджує: як би старанно мозок не намагався пригнічувати травму, тіло її ніколи не забуде.
“Зимівля”, Кетрін Мей
Редакторка відділу кіно та культури британського Vogue Радхіка Сет зазначає, що обожнює цю книгу. Це особисте та надзвичайно поетичне дослідження про те, що нам, людям, потрібні періоди “затишшя” — час спокою, відновлення і тиші. Часто ми потрапляємо в подібні сезони не з власної згоди, тому цю книжку особливо варто читати, коли здається, що життя поставлене на стоп. “Ми повинні навчитися запрошувати “зиму” у своє життя, — пише Кетрін Мей. — Ця книга — якраз про вміння розпізнати цей процес, прожити його усвідомлено і навіть навчитися його цінувати”.
“Шлях художника”, Джулія Кемерон
Пригадую, як у дитинстві моя мати — художниця — щоранку неодмінно писала свої “ранкові сторінки”. Тоді мені здавалося, що це просто незвичайна звичка, але згодом я усвідомила: насправді це ключова частина “Шляху художника” — своєрідного “12-тижневого курсу”, покликаного запустити, відновити і розкрити творчий потенціал читача. Тепер, вже в дорослому віці, рідко минає місяць, щоб хтось із друзів чи колег не згадав, що саме працює з цією класикою 1992 року. В неї й досі вірять.
“Атомні звички”, Джеймс Клір
Декілька років тому я раптом зрозуміла: варто лише поділити хатні справи на крихітні, майже непомітні щоденні дії — і дім наче прибирається сам собою. Саме на цій ідеї і базуються “Атомні звички” Джеймса Кліра — книга, яка серед своїх читачів здобула майже культовий статус і яку, ймовірно, найуспішніші люди у вашому оточенні перечитували щонайменше двічі. Так, у ній є щось від TED Talk, але зрештою всі ми намагаємося збагнути, як змінити свої звички і поведінку на краще — так, щоб цього разу зміни дійсно закріпилися.
“Як нічого не робити”, Дженні Оделл
Минулої осені я опинилася в полоні поствірусної слабкості, через що змушена була проводити тривалі періоди часу — дні, тижні, місяці — не роблячи буквально нічого. Саме тоді я знову відкрила для себе книгу “Як нічого не робити” Дженні Оделл — своєрідний поштовх протистояти капіталістичному суспільству, яке понад усе цінує продуктивність і готовність працювати до знемоги. Ця книга знайшла мене в ідеальний момент і — разом із “Зимівлею” — є обов’язковою для всіх, хто чинить опір вигоранню як фізично, так і політично.