Випускниця лондонської школи флористики London Flower School і засновниця @pepperose_studio Юлія Борисенко ділиться секретами створення квіткових аранжувань до новорічних свят і розповідає, де черпати ідеї.
Найбільше джерело ідей для Юлії Борисенко — ікебана. Вона близько семи років вивчає її зі своєю японською наставницею міс Ікуйо Моррісон, яка присвятила все своє життя цьому мистецтву — а їй уже понад 80. За цей час Борисенко встигла завершити навчання в лондонській школі флористики Flower School; створити квіткові об’єкти для цьогорічної виставки FUTURESPECTIVE у лондонській Saatchi Gallery та модних фотосесій Vogue Ukraine; в минулому році в грудні організувати особисту виставку Self Garden у London Enso House, відправною точкою для якої стала японська школа ікебани Соґецу і квіти з українських садів; а в жовтні — відкрити в Лондоні експозицію “У діалозі з природою”, яка досліджує зв’язок між живими формами.
Реклама.
Юлія Борисенко
“На початку вивчення ікебани існує початковий етап: приблизно сорок занять, де ти використовуєш тільки кілька стебел — пару квітів і гілочок. Розміщуєш їх під різними нахилами і знаходиш гармонію. Це може здаватися одноманітним, але це неймовірно дієва практика, яка формує відчуття композиції і згодом дозволяє працювати з більшим розмахом”, — ділиться Юлія Борисенко.
“Коли ми покладаємося на тренди, то часто упускаємо найцінніше — дорогу до себе. Важливо розвивати особисті відчуття і прислухатися, що близьке саме вам і саме зараз. Я ніколи не звертаю увагу на те, що роблять інші флористи, а шукаю орієнтири в зодчестві, мистецтві, предметному дизайні — саме вони формують бачення.
Дуже інтуїтивно вибираю матеріали. Якщо рослина зараз мене приваблює — я беру її, навіть не уявляючи, що з нею зроблю, — довіряю внутрішньому покликанню”.
Під час створення композицій, часто відштовхуюсь від простору. Побачивши металеві сходи, згадала про вазу, яку купила у квітковій крамниці в Копенгагені у надзвичайно харизматичного майстра, схожого на казкового персонажа. Прохолодний блиск фіолетової квітки антуріума посилив ефект, а розлогі соснові гілки додали контрасту і святкового запаху. Також тут є верес, але не той, що продається в горщиках, а дикий. Кілька років тому в національному парку Вельса я побачила вересові луки. У природному середовищі він безладно росте великими кущами, що нагадують морські хвилі. Працювати з дикими, а не оранжерейними рослинами — справжня насолода: береш їх до рук і одразу відчуваєш характер. Вони зовсім не ідеальні, проте справжні. Ці непідкорені рослини приносять у дім особливий зміст та енергію. Створюючи цю композицію, я не обрізала корінці. У мене не було наміру зробити бездоганно — має залишитися щось, що привертає увагу.
Я дуже люблю класику і часто знаходжу натхнення в різдвяній атмосфері Нью-Йорка і Лондона 1950–1970-х років. Завдяки цьому з’явилася найтрадиційніша з усіх моїх композицій. У вінку, який буквально пахне лісом, поєднані декілька видів сосни, кедр, араукарія, коніфер і бромелія, яка нагадує морський корал. Винний колір стрічки, недбало намотаної на вінок, м’яко порушує класичний настрій.
Окрім оксамиту і тонкої гірлянди, тут немає жодних прикрас. У центрі — сама природа та її майже екзотичні творіння. Візуальна чистота — те, чого я намагаюсь досягти у своїх роботах. Навмисно уникаю надмірності та декоративності, віддаючи перевагу стислому вираженню.
Нарциси популярні в Лондоні на Різдво і продаються великими пучками. Але не тільки цей факт надихнув мене на створення букету — я закохалась у шоколадний колір лавки і бра віденського майстра над нею. Хотілося підкреслити контраст білого та шоколадного — ошатні нарциси, обв’язані бордовою стрічкою, стали ідеальною знахідкою.
У композиції класичні різдвяні кольори — червоний, зелений і білий, але завдяки формі та фактурі — оксамиту, ажурним гілкам араукарії та весняним квітам — вона не схожа на інші традиційні букети. Мені подобається, коли композиція не декоративна, а викликає асоціації з чимось реальним, наприклад, із вершковим десертом, по якому стікає вишнева глазур, — саме як тут.
Краса часто прихована. Проте додати дому затишку можуть звичайні гілки з мохом. Я прикрасила їх яскравими ягодами піраканти, що росли біля будинку, та гірляндою з дрібними вогниками. Навіть ваза не знадобилася, тому що гілки тримають одна одну. Ця композиція нагадує мені два пташиних гніздечка і викликає щиру радість.
В японо-китайській традиції квіткові композиції часто підвішують у плетених кошиках. Моя вчителька-японка любить повторювати, що вибрати правильну вазу — п’ятдесят відсотків успіху. У цій роботі я використала старовинну англійську срібну вазу. Вона гармоніює з металевою сіткою, на якій закріплена композиція: разом вони створюють відчуття цілісності. Особливе місце відведене одним з моїх улюблених квітів — павукоподібним хризантемам, які нагадують застиглі феєрверки і традиційні для Англії свічки на ялинках.
Класичне поєднання зеленого і білого має спокійний вигляд. Метал диктував потребу в монохромності — хотілося тиші в кольорі і концентрації на фактурі. Скручена нитка перегукується з відтінком квітів, її текстура пом’якшує твердість металу, а хаотичні завитки врівноважують сувору геометрію сітки. У створенні композицій важливий баланс між інь і ян — чоловічим і жіночим.
Фіолетові гвоздики — стриманий акцент композиції. Ці незаслужено непопулярні квіти унікальні своєю витривалістю: можуть обходитися без води багато днів. Мімоза, з гілок якої сплетено вінок, — ще одна рослина з рідкісною властивістю: висихаючи, вона зберігає свою красу і задану форму. Рожево-фіолетовий відтінок мімози поруч, оксамитові гвоздики, а на контрасті — рожевий перець, пофарбований у золото, який виступає як ювелірна прикраса в образі. Це той самий акцент, що не перевантажує, але з’єднує композицію воєдино.
Хвойні рослини ажурні та майже архітектурні за своєю природною формою. Тут використано дві гілки сизо-блакитного кедра, які я поставила у старовинний срібний глечик і поєднала з ніжними білими квітами амарилісу, що додають святкового настрою. Підвішені зелені смугасті кульки — це висушений, майже невагомий бергамот, який до того ж має фантастичний аромат, а білі бубони – хризантема Ping Pong. Композиція побудована тільки на двох кольорах. Навіть у декорі для мене важливо не перетинати межу, працювати максимум із трьома відтінками.
Записала Анна Золотарьова