1 січня на екрани кінотеатрів України виходить захопливий трилер “Служниця” — кіноверсія однойменного роману-бестселера Фріди Мак-Фадден, який вже декілька років має неабияку популярність у світі психологічних трилерів. Головні ролі втілили Сідні Свіні та Аманда Сейфрід, а в крісло режисера сів Пол Фіг — творець стильних хітів, як-от “Просте прохання” з Блейк Лайвлі та Анною Кендрік.
Реклама.
Згідно з фабулою, Міллі (Сідні Свіні) — молода леді з нерадісним минулим — майже втратила надію знайти працю, аж поки їй не пропонують місце покоївки з проживанням у розкішному будинку родини Вінчестерів, котрі наче зійшли з обкладинки глянцевого журналу. Бездоганна дружина Ніна (Аманда Сейфрід), її привабливий чоловік-підприємець Ендрю (Брендон Скленар) та їхня дочка Сесілія здаються Міллі справжнім везінням. Однак згодом її буття перетворюється на мікс жахіть і принад, ціна яких може виявитися дуже високою. Бо кожен у маєтку Вінчестерів приховує власний секрет.
В ексклюзивній бесіді для Vogue Україна кінокритик Альона Шилова поговорила з режисером Полом Фігом про те, як опрацьовувати матеріал, який вже має мільйони шанувальників, про співпрацю з Сідні Свіні та Амандою Сейфрід і як костюми та декорації сприяють створенню атмосфери.
Про Пола Фіга та пристрасть до жінок із похмурими таємницями
Пол Фіг — американський кінорежисер, сценарист і продюсер, який віртуозно переплітає напругу трилера з іронією та гумором у кінокартинах, де в центрі уваги зазвичай постають різнобічні жіночі персонажі.
Серед його найбільш відомих робіт — “Дівич-вечір у Вегасі” (2011), де Крістен Віг разом з подругами готується до весілля; екшн-комедія “Шпигунка” (2015), де Мелісса Маккарті виступає в ролі секретної агентки; а також перезапуск “Мисливців на привидів” (2016), в якому команда жінок протистоїть паранормальним явищам.
З поміж найновіших фільмів Фіга особливо виділяється чорна комедія-містерія “Просте прохання”, де героїня Анни Кендрік намагається дізнатися правду про зникнення своєї стильної й таємничої подруги у виконанні Блейк Лайвлі. У 2025 році стрічка отримала продовження — “Ще одне просте прохання”: цього разу героїні зустрічаються на розкішному італійському острові Капрі та поринають у розслідування низки зрад і таємниць, що пов’язують мафіозні угруповання.
Отже, екранізація “Служниці” — розповіді про юну жінку в розкішному будинку з темними секретами — гармонійно доповнила доробку Пола Фіга. Відповідаючи на питання, що його приваблює в історіях про жінок із нелегким минулим, режисер каже: “Я дуже люблю жанр трилера. Мене захоплює напруга, що в ньому міститься, але особливо — історії, зосереджені на жінках. Я переконаний, що кожен має приховані таємниці, але чоловіки та жінки по-різному з ними взаємодіють”.
На погляд Фіга, те, як жінки переживають і осягають непрості ситуації, є більш цікавим для трилера, ніж чоловічий досвід. Режисер додає, що в цьому відчувається особлива емпатія: тут менше показової маскулінності в тому, як герої ховають секрети, показують себе й реагують на небезпеку. “Це робить розповіді більш близькими до глядача й підсилює напругу, адже ти більше співчуваєш цим персонажам — нас із дитинства вчать остерігатися небезпек, що загрожують жінкам”.
Романтична комедія, в якій все пішло шкереберть
В одному зі своїх інтерв’ю Пол Фіг схарактеризував “Служницю” як “фільм Ненсі Маєрс, у якому все пішло не так”. Кінострічки Маєрс — “Чого хочуть жінки”, “Відпустка за обміном”, “Любов за правилами і без” — відомі легким та іронічним поглядом на взаємини, сімейне життя та повсякденні драми, де персонажі переживають романтичні події та забавні випадки.
Фіг же бере ці знайомі складові та переосмислює їх з точки зору трилера: ідеальна сім’я перетворюється на простір інтриг, захованих таємниць і моральних спокус, а безтурботна комедія поступається місцем напруженій історії, в якій психологічні ігри стають рушійною силою сюжету.
“Гічкок завжди мав на мене величезний вплив. Мені подобається, як майстерно він вплітав елемент гри та задоволення навіть у трилери. У всіх його фільмах присутня грайливість, навіть коли вони стають дуже темними”, — говорить Фіг про своє натхнення Гічкоком.
Про співпрацю з Сідні Свіні та Амандою Сейфрід
З фільмографії Пола Фіга чітко простежується його вправність працювати з акторками — від дуетів Блейк Лайвлі та Анни Кендрік у “Простому проханні” й Мелісси Маккарті та Сандри Буллок у “Озброєні та небезпечні” до цілих ансамблів, як у “Дівич-вечорі у Вегасі” та “Мисливцях на привидів”.
У “Служниці” взаємодія між Сідні Свіні та Амандою Сейфрід стає емоційним стрижнем фільму. За словами Пола Фіга, він хотів погратися зі стереотипами про те, якими здаються ці персонажки під час першого знайомства: “У випадку героїні Аманди — Ніни — я хотів зробити її трохи ексцентричною та життєрадісною, такою, що жартує невлучно, але по-доброму, щоб складалося враження: окей, це багата, трохи дивна, але добра жінка. Із Сідні ми спочатку показуємо людину, якій не таланить у житті, можливо, не надто сильну — ту, що відчайдушно потребує роботи й досить наївна, аби втрапити в ситуацію, не відразу зрозумівши, що щось негаразд. А далі ми починаємо ламати й перевертати ці уявлення”.
Фіг розповідає, що праця з героїнею Аманди Сейфрід будувалася навколо поступового перетворення Ніни на непередбачувану особу. “Є важлива сцена, де вона вибухає на кухні, але після цього починається постійне коливання маятника. Якби вона весь час була просто злою, глядач би в це не повірив. Їй потрібен цей дивний баланс: “Я так рада, що ти тут, що б я без тебе робила?” — і вже за мить вона знову стає безжальною”.
Натомість із героїнею Сідні Свіні був потрібен інший підхід: режисер і акторка поступово вибудовували натяки на похмуре минуле персонажки, залишаючи місце для напруги й поступового розкриття її справжньої сутності.
“Важливо було в певний момент дати глядачам зрозуміти, що в неї є інша сторона: що вона була у в’язниці, що вона бореться з несправедливістю стосовно жінок. Ми поступово відкривали це аудиторії, крок за кроком. Це було неймовірно цікаво — разом шукати цей ритм і ці моменти з Амандою та Сідні”, — розповів Фіг.
Головні чоловічі ролі у “Служниці” зіграли Брендон Скленар (“До зустрічі знову”) та Мікеле Морроне (“365 днів”). Обидва актори раніше працювали з Блейк Лайвлі, і, за словами Пола Фіга, саме вона переконала його дати шанс Брендону Скленару.
Мікеле Морроне вже співпрацював із Полом Фігом у фільмі “Ще одне просте прохання”, де зіграв нареченого героїні Блейк Лайвлі. У “Служниці” ж Морроне втілив образ садівника Енцо — персонажа, який з’являється і в наступних книжках серії.
Маєток як окремий персонаж: про будинок у “Служниці”
У своїх фільмах Пол Фіг створює атмосферу не тільки через акторську гру чи поєднання жанрів, а й завдяки костюмам, декораціям і роботі з деталями. Свого часу у “Простому проханні” велику увагу привернули вбрання Блейк Лайвлі — від строгих костюмів-трійок до вишуканих капелюшків. У “Служниці” ж головним об’єктом захоплення стає маєток родини Вінчестерів. Уособлення сімейної ідилії та заможності, він перетворюється на повноцінного героя історії.
“Будинок у фільмі дійсно є важливим героєм. Нам знадобилося багато часу, щоб його відшукати. Наша художниця-постановниця Елізабет Джонс об’їздила весь Нью-Джерсі у пошуках потрібного місця. Ми шукали дім, який спочатку видавався б гарним і привабливим, але згодом ставав би зловісним. Зрештою ми знайшли симетричний будинок із готичними димарями та сланцевим дахом. Сам він сірий: вдень, при сонячному світлі, здається затишним, а вночі — жахливим”, — розповідає Фіг.
Працюючи над інтер’єрами, команда намагалася створити простір у стилі Ненсі Маєрс — добре освітлений, комфортний, майже ідилічний, але такий, що з приходом темряви стає похмурим і непривітним. За словами режисера, задум полягав у тому, щоб будинок можна було “перевернути” — з приємного й безпечного місця на справжній кошмар.
“Горище було ключовим елементом. У книжці воно зловісне, але Міллі не оселилася б у місці, обплутаному павутинням. І Ніна цього б не допустила — вона ж її заманює. Тому ми зробили горище світлим, милими, у стилі Laura Ashley. Але варто вимкнути світло — і воно перетворюється на тюремну камеру, майже як палата в психіатричній лікарні”, — пояснює Пол Фіг.
Чи буде продовження “Служниці”?
Роман “Служниця” Фріди Мак-Фадден вийшов у 2022 році й швидко завоював статус бестселера за версією The New York Times, а також був перекладений 40 мовами. Згодом авторка написала продовження — “Секрет служниці” та “Служниця спостерігає”, а пізніше й фінальну частину — “Весілля служниці”. За інформацією видавництва Vivat, в Україні наклад першої книжки та трьох продовжень вже майже сягнув 200 тисяч примірників.
Тож перспективи для розвитку історії Міллі на великому екрані справді великі. На запитання, чи повернеться Сідні Свіні до ролі й чи варто глядачам чекати на продовження, Пол Фіг відповів: “На це є надія. Наразі все залежить від того, як фільм себе покаже. Але існує ще три книги, а персонажка Міллі — надзвичайно глибока й різнобічна. Я був би дуже радий зняти ще одну історію”.