Творці, чиє життя забрала війна: пам’яті полеглих за Україну митців

Пам’яті творчих особистостей, чиє життя забрала війна

Автор: Альона Лозовенко
Фото: Facebook:@huzenko.k, Facebook:Anya Wtikenwneider, ​​​Instagram: @y.felipenko, Facebook:@oksana.rubanak.401249, Facebook: Максим Кривцов, Facebook:Ірина Цвіла
Оновлено: 06 грудня 2025

Напередодні Дня Збройних сил України ми зібрали розповіді про митців, які полягли, обороняючи кожного з нас. У цій статті ми згадаємо лише декілька імен, однак сміливих і обдарованих людей, які стали на захист держави та віддали за неї життя, значно більше.

Втрати в лавах діячів культури фіксує Український ПЕН. За інформацією на лютий 2025 року організація зафіксувала 181 особу. Однак це неофіційний облік, і навіть він не є повним.

Костянтин Гузенко

Костянтин Гузенко — документальний та художній фотограф з Києва. Працював техніком та оператором на телебаченні, а після початку повномасштабної агресії став незалежним фотографом, фіксуючи наслідки російської інтервенції. Співпрацював, зокрема, з проєктом Ukraїner.

У лютому 2024 року Костянтин вступив до 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Він загинув 2 листопада 2025 року. Про смерть повідомив журналіст і творець Ukraїner Богдан Логвиненко:

«Ми знали Костю з 2020, тоді він приєднався до Ukraїner як фотограф. Найбільше ми їздили разом на зйомки у 2022-му та 2023-му. Були разом і на півдні, і на сході, і на півночі — в усіх не зовсім безпечних місцях нашої країни. Костя ніколи не вагався їхати будь-куди. А потім він сам пішов до морпіхів. Згодом ми бачились лише кілька разів».

Давид Чичкан

Давид Чичкан з’явився на світ у 1986 році в сім’ї митців Іллі Чичкана та Тетяни Ілляхової. Не маючи офіційної мистецької освіти, постійно проводив експерименти та розвивався: працював з графікою, живописом, стріт-артом і перформансом. Визначав себе як митець-анархіст, а творчість використовував як засіб соціальних і політичних заяв.

У 2024 році Давид добровільно вступив до лав Збройних сил України. 8 серпня 2025 року під час відбиття штурму на Запорізькому напрямку чоловік зазнав серйозних поранень і наступного дня помер.

Юрій Філіпенко

Юрій Філіпенко — український актор театру і кіно. На сцені Театру на Подолі він зіграв близько двадцяти ролей. Виступав також у театрі-студії «Стігма» та займався дублюванням фільмів. На телебаченні дебютував у 2014 році в серіалі «Повернення Мухтара — 9». Знімався у фільмах «Відділ 44», «Що робить твоя дружина», «Колір пристрасті» та інших проєктах.

До лав ЗСУ Юрій приєднався у квітні 2024 року. Служив у батальйоні «Ахіллес» 92-ї Окремої штурмової бригади. Загинув у червні 2025 року. Про смерть бійця повідомила його дружина Катерина Мотрич:

«Юра загинув. Юра був, без перебільшень, моїм світом, душею, моїм променем. Неможливо висловити цю втрату. Мене ніби знищили».

Максим Ємець

Максим Ємець, позивний «Єнот», — військовий і поет. На фронт він пішов ще у 2014 році: служив у батальйоні «Айдар», у 54-му Окремому розвідувальному батальйоні та у 24-й Окремій механізованій бригаді імені Короля Данила.

Максим загинув у лютому 2025 року на Покровському напрямку. Про це повідомила його кохана — військовослужбовиця й поетеса Оксана «Ксена» Рубаняк:

«Мій всесвіт. Мій. Не так ми хотіли розповісти про нас, не так це все мало статися. Стільки нездійснених планів, мрій. Будинок за містом, діти, родина. І спільна старість понад 60 років, на менше ти не погоджувався. Впертий, як і я».

Максим Кривцов

Поет з позивним «Далі» був учасником Революції гідності, а до лав Збройних сил України приєднався добровольцем ще у 2014 році. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся на фронт.

Вірші Максим писав з підліткового віку. Друкувався у збірках із творами інших авторів, а 2023 року видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці». Її було визнано однією з кращих українських книг 2023 року за оцінкою українського ПЕН.

7 січня 2024 року Максим загинув на Харківщині.

Ірина Цвіла

Ірина Цвіла починала свій шлях як вчителька початкових класів, а згодом стала ландшафтною дизайнеркою — створювала сади троянд, оранжереї та перетворювала будь-який простір на місце, наповнене гармонією. Вона глибоко відчувала красу і природу, захоплювалася фотографією і вміла бачити особливе в буденному.

У 2013-му Ірина вийшла на Майдан, а вже наступного року добровільно поїхала на фронт, де воювала в батальйоні «Січ». Повернувшись із війни, вона знову садила троянди та почала створювати прикраси з квітів.

25 лютого, на другий день повномасштабної агресії, Ірина загинула під час оборони Києва.