«Інклюзія не повинна розглядатися як щось «особливе». Це основна потреба»
Опубліковано: 05 лютого 2026
Інклюзивність в українському дизайні та виробництві перестає бути рідкісною ініціативою — і крок за кроком стає складовою нової бізнес-етики. За останні роки виникло багато марок, які не лише беруть до уваги конкретні потреби людей з обмеженими можливостями, а й переосмислюють головні речі: меблі, кухонне начиння, одяг та інші щоденні речі. Вони створюють вироби, які комфортні, надійні та доступні для різних споживачів.
Це тренд, який зароджується через спостереження, дослідження та дійсний досвід тих, хто співпрацює з людьми, для яких простір і предметний світ можуть бути складністю. Однак він також потребує сприяння, зокрема від великих підприємств, які можуть посилювати інклюзію ресурсами, знаннями і власним прикладом.
Власне тому до даної ініціативи приєднався Райффайзен Банк, який систематично працює з темою інклюзії. Банк запроваджує доступні послуги, пристосовує свої філії для клієнтів із різними потребами та підтримує проєкти, які допомагають українським маркам створювати інклюзивні вироби та розвиватися у цьому напрямку. Це співпраця, яка одночасно зміцнює бізнес і змінює культуру ставлення до інклюзивності в Україні.
За підтримки Райффайзен Банку ELLE підготував серію бесід з українськими марками, що працюють у галузі інклюзивних рішень: від меблів та предметного дизайну до одягу і текстилю. Сьогоднішній герой — Plus Plus, українська марка адаптивного одягу, заснована Євгеном Красовським і Анатолієм Плясом. Команда переосмислює класичні речі й створює функціональні рішення для ветеранів та людей з інвалідністю, роблячи сучасний одяг зручним, надійним і доступним для різних споживачів. Про шлях, мотивацію та погляд розповідає засновник бренду Євген Красовський.
Як з’явилась ідея створити інклюзивний продукт?
Все почалося з війни. До мене зверталися приятелі та знайомі, які шукали особливий одяг після травм. І в певний момент я зрозумів, що просто не можу їм нічого порадити. Я спробував розібратися, яким повинен бути такий одяг та де його знайти, і побачив дуже сумну реальність: його майже не було.
Поранені військові та цивільні проходили лікування в речах, які заважали рухатись, натирали рубці, ускладнювали прості щоденні дії. Саме тоді прийшло розуміння, що так не повинно бути.
Спочатку ми створювали одяг для відновлення після хірургічних втручань. Але дуже швидко стало зрозуміло, що спектр потреб значно ширший. З’явилися рішення для людей з інвалідністю, для тих, хто проходить хіміотерапію, для тривалих реабілітацій. Кожен продукт виріс з реальних подій та справжнього болю наших людей.
Які основні потреби людей з інвалідністю ви брали до уваги?
Ми виходили з того, що одяг не повинен заважати людині жити. Найперше, що довелося переосмислити, — це процес одягання. Довгі бічні застібки-блискавки, м’які пулери, конструкція, яка дозволяє впоратися навіть однією рукою чи одним пальцем, — усе це з’явилося після бесід із людьми, яким боляче робити зайві рухи.
Дуже важливою стала і безпека шкіри. Ми обирали тканини, що «дихають», не затримують вологу, не викликають подразнень і зменшують ризик пролежнів.
І, безумовно, ми працювали над зручністю в сидячому положенні: щоб штани не піднімались ззаду, а светр не збирався складками спереду. Для людей у візках або тих, хто проводить багато часу сидячи після операцій, це не дрібниця, а питання щоденного комфорту.
З якими труднощами ви стикнулися при створенні інклюзивних технологій — від виробництва й до комунікації?
Ми фактично заходили на незайману територію. Не існувало стандартів чи готових рішень, які можна взяти за основу. Кожен сантиметр крою, кожну застібку доводилося перевіряти з тими, хто дійсно користуватиметься цим одягом: з пацієнтами, лікарями, людьми з інвалідністю.
Що, на вашу думку, має змінитися в індустрії, щоб інклюзивні продукти стали більш доступними?
Найперше — відношення. Інклюзивність не повинна сприйматися як щось «особливе». Це ключова потреба величезної кількості людей. Як тільки індустрія почне бачити це як норму, а не як виняток, з’явиться конкуренція, стандарти, масове виробництво — і ці продукти автоматично стануть більш доступними.
Не менш важливо, щоб люди з інвалідністю були присутні у візуальній культурі: в рекламі, в магазинах, на подіумах. Коли їх не ховають, а показують — інклюзивний одяг перестає бути екзотикою і стає звичайною частиною моди.
Як, на вашу думку, зміниться індустрія в наступні роки, якщо інклюзивність стане базовою вимогою, а не лише додатковою опцією?
Якщо інклюзивність стане базовою вимогою, індустрія дуже швидко перестане ділити людей на «звичайних» і «особливих». Одяг будуть проєктувати під різні тіла відразу — так само природно, як сьогодні ми робимо різні розміри. Коли люди бачитимуть інклюзивний одяг не в окремих категоріях, а на полицях поруч з усім іншим, це змінить не тільки ринок, а й відношення суспільства. Одяг перестане ділити людей — він просто працюватиме для всіх.
Як, на вашу думку, соціально відповідальні бізнеси — зокрема Райффайзен Банк, який підтримує цей проєкт — можуть впливати на розвиток інклюзивності на ринку та допомагати таким брендам масштабуватися?
Найсуттєвіше, що вони дають, — можливість рости швидше. Це не лише про гроші. Це про доступ до партнерств, видимість, довіру, увагу до теми, яка зазвичай залишається на периферії.
Невеликі бренди часто мають сильний продукт, але не мають голосу. Підтримка великого гравця робить тему інклюзивності помітною для суспільства. А коли великий бізнес демонструє приклад, інші починають дивитися на інклюзивність не як на ризик, а як на цілком реальний напрямок розвитку.
Яку роль якісне фінансування та партнерство з банком відіграють у розвитку малого бізнесу сьогодні — особливо в час, коли українські компанії активно відновлюються й виходять на нові рівні?
Якщо ти самостійно фінансуєш розвиток, то ростеш повільно; якщо маєш надійного партнера — можеш переходити на новий рівень швидше. Воно дає можливість не лише вижити, а й планувати на майбутнє.
Проте це не лише про фінанси. Це про те, що хтось «великий» вірить у твій проєкт настільки, що стає поруч. Для малого бізнесу це іноді важить більше за будь-які цифри.
Наскільки важливою є підтримка від таких великих гравців, як Райффайзен Банк, в інтегруванні нових інклюзивних технологій у власні продукти?
Інклюзивні рішення завжди складніші: вони вимагають більше тестів, більше розробок, більше часу з реальними користувачами. Це довший і дорожчий шлях, ніж звичайне виробництво одягу.
Підтримка великого партнера дозволяє робити все якісно: перевіряти більше прототипів, працювати з медичними фахівцями, підбирати кращі матеріали. А ще вона легітимізує тему. Коли сильний гравець заходить в інклюзивність, весь ринок отримує сигнал: «цей напрямок важливий, він має сенс, і за ним є майбутнє».
