Про життя після Fairmont, зміну піар-індустрії та здатність зберігати дистанцію
Оновлено: 07 квітня 2026
В українській сфері комунікацій та організації заходів ім’я Олексія Прищепи давно стало ознакою ретельності та стратегічного мислення. Впродовж багатьох років його професійна діяльність тісно перепліталася з ім’ям Fairmont Grand Hotel Kyiv, де він створював події, що формували культурне обличчя столиці: від пишних кінопоказів до задушевних літературних вечорів та благодійних ярмарків.
Однак сьогодні Олексій розпочинає новий період. У щирій розмові ми поговорили про те, чи легко «юнаку з Лісового масиву» було стати символом розкішного сегмента, чому сучасний піар — це насамперед психологія та як у 40 років дозволити собі нарешті розслабитися.
тренч Cover
ELLE: Олексію, готуючись до інтерв’ю, я жартома збиралася назвати його «Чи існує життя після Fairmont?». Це був значний етап, з яким у тебе пов’язано надзвичайно багато. Як ти зараз визначаєш для себе персональний бренд Олексія Прищепи на цьому етапі змін?
Олексій Прищепа: Знаєш, саме зараз настав той час, коли я знову переосмислюю це формулювання. Протягом багатьох років мені було психологічно важливо на щось покладатися: на сильних партнерів, на масштабні проєкти, на престижний бренд готелю Fairmont. Це давало відчуття впевненості. Але зараз прийшло розуміння: я сам по собі вже давно являю собою бренд. Виявилося, що для ринку Олексій Прищепа — це незалежна одиниця, просто я через певну внутрішню сором’язливість або відсутність надмірної самовпевненості не завжди це підкреслював.
Сьогодні я чітко бачу свій напрямок: це поєднання PR та івент-менеджменту. Чимало проєктів, які зародилися у Fairmont, — як Movie Night або Charity Market — закономірно залишилися зі мною, оскільки вони є результатом мого бачення. Мій близький друг і обдарований продюсер Денис якось влучно підмітив, що мій Instagram зараз виглядає як збірка пресрелізів. У ньому багато роботи, але мало мене. Тому зараз моє завдання — надати бренду організованості. Я хочу, щоб люди бачили не лише результат події, а й ті філософські ідеї, які я передаю світу через свою діяльність.
костюм Bobkova
ELLE: Ти згадав про ідеї. Який зараз попит у ринку? Що необхідно клієнту сьогодні: класичний глянець, соціальний піар чи персональне просування?
О.П.: Ринок став значно більш комплексним і в той же час відвертим. Традиційний піар у чистому вигляді, як ми його знали 10 років тому, сьогодні мало кого цікавить. Купуючи послуги піарника, клієнт в першу чергу купує його компетенцію, його коло знайомств (networking) і здатність зібрати навколо продукту потрібну аудиторію.
Ми бачимо, як війна та пандемія змінили медійний простір. Глянець змінився: залишилося лише кілька визначних видань, і я не маю ілюзій щодо швидкої появи нових міжнародних брендів на зразок Vanity Fair чи GQ. Сьогодні кожен сам собі засіб масової інформації. Instagram і таргет дозволяють кожному стати відомим, але не кожному — значущим. Зараз цінується тривалість продукту: анонс, яскрава подія з глибоким змістом (часто благодійним) і якісний постпіар. Саме цей ланцюжок створює додаткову цінність, за яку готовий платити ринок.
ELLE: Твої проєкти — Movie Night, Charity Market — стали культовими. Яке їхнє майбутнє? Чи побачимо ми їх на інших локаціях?
О.П.: Для мене було надзвичайно важливо зберегти ці проєкти. З ними багато чого пов’язано, я вклав у них величезний потенціал. Проєкт Charity Brunch, наприклад, — це мобільний формат, він може існувати в будь-якому місці, що відповідає високим вимогам сервісу та естетики. Щодо Movie Night — це унікальне поєднання кіно та атмосфери готелю. Я й надалі буду докладати максимум зусиль, щоб всі ці проєкти продовжили своє існування.
Я закрив усі свої професійні гештальти у Fairmont. Ми підняли івенти в готелі на рівень мистецтва: на нашій сцені виступали такі таланти, як Олексій Вертинський, Римма Зюбіна, Олеся Жураківська. Ми робили театральні постановки, літературні вечори та масштабні благодійні концерти. Останнім етапом стало преміальне кіно. Разом із Green Light Films ми показали фільми за участі Ізабель Юпер та Анджеліни Джолі. Це формат для вимогливої публіки, яка цінує контекст. Я планую активно продовжувати розвивати цей напрямок – можливо, у Fairmont або вже на нових п’ятизіркових місцях Києва.
тренч Litkovska
ELLE: Олексію, у твоїй роботі грань між клієнтом і другом часто стирається. Чи вдалося тобі встановити той самий «Рубікон» у взаєминах з людьми, з якими ти працюєш?
О.П.: Це моє вічне питання. Я за своєю натурою дуже віддана людина — я Овен, і якщо я з кимось «в одній команді», то першим прийду на допомогу в будь-якій ситуації. Але з роками навчився проводити комерційні межі. Дружба не повинна ставати виправданням для порушення професійних домовленостей.
Водночас я не можу працювати «холодно». Кожен проєкт для мене — це психологічне дослідження. Я намагаюся не просто просувати людину чи бренд, а знайти ті справжні ключові моменти, які відгукнуться аудиторії. Піар — це не маски, це демонстрація справжньої сутності. Тому неминуче ти зближуєшся з клієнтом, стаєш частиною його світу. Але тепер я чітко розумію: ми можемо бути друзями, але в робочий час ми партнери, які створюють якісний продукт.
ELLE: Світський Київ — це середовище, де репутація будується роками, а руйнується за мить. Які твої особисті «тривожні сигнали» в роботі?
О.П.: Головний «тривожний сигнал» — це зневага до мого часу та особистого простору. Раніше я міг реагувати гостро, зараз став більш м’яким, але принципи залишилися. Наприклад, коли мені телефонують у неділю ввечері, коли я проводжу час із батьками, щоб обговорити колір стрічок на букетах, — це для мене ознака некомпетентності.
Ще один момент — запит «на вчора». Якщо мене запрошують на захід сьогодні на вечір, це означає лише одне: в організаторів «провалено» список гостей і вони намагаються терміново заповнити прогалину. Я ціную свій бренд і бренд своїх гостей занадто високо, щоб бути «запасним варіантом». Ринок зараз проходить через своєрідне очищення, і я свідомо вирішую працювати лише з тими, хто розуміє цінність підготовки та етики комунікацій.
ELLE: Якби ти сьогодні писав книгу про свій шлях у світському житті, з чого б почав?
О.П.: Я б почав із фіналу — з тієї точки, де я перебуваю зараз, а потім розгорнув би цю спіраль у минуле, до хлопчика з Лісового масиву. Це довгий шлях перетворення. Я пройшов через усе: був масовкою, яка аплодувала на шоу, працював на ТБ, супроводжував дизайнерів на Ukrainian Fashion Week, бачив їхні сльози та перемоги за лаштунками. Я міг бути скрізь одночасно.
Цей досвід — мій найбільший скарб. Я не починаю з нуля в сорок років. Я починаю новий етап з величезним багажем знань, розчарувань і звершень. Моє єдине побажання собі зараз — нарешті навчитися «розслаблятися». Відкинути всі внутрішні обмеження і просто насолоджуватися процесом створення прекрасного.
Фото: Ганна Дворянець