Розповідаємо про одну з найбільш болісних подій у новітній історії
Фото: Олександр Клименко
Оновлено: 18 травня 2026
18 травня в Україні відзначають День вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме в цей день у 1944 році сталінський режим почав масштабне вигнання кримських татар з їхньої споконвічної землі — Криму.
Цей злочин кваліфікували як геноцид, оскільки радянська влада мала намір знищити кримських татар як автохтонний народ: ліквідувати їхню присутність на півострові, викорінити культуру, мову та звичаї.
Незважаючи на насильство, великі втрати та десятиліття заслання, кримські татари не припинили боротися за право жити на рідній землі. Після отримання дозволу на повернення вони знову почали налагоджувати життя в Криму, проте зіткнулися з новими проблемами: підозрою, дискримінацією та відторгненням з боку частини нових жителів півострова. А після російської окупації Криму у 2014 році багато методів радянської репресивної політики фактично відновилися.
Матеріал створено на основі історичної довідки Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.
Депортовані кримці у м. Красновішерську, нині Пермський край / УІНП, Історична правда
Депортація: як відбувалося
На світанку 18 травня 1944 року озброєні правоохоронці вривалися в оселі кримських татар і, погрожуючи зброєю, змушували людей зібратися за 10–20 хвилин для примусової депортації. Уже о 8-й ранку близько 90 тисяч кримських татар завантажили у 25 товарних поїздів.
До кінця 19 травня депортація торкнулася понад 165 тисяч осіб, а вже 20 травня радянська влада прозвітувала Москві про «повне звільнення» Криму. Загалом депортували 47 885 сімей — 193 865 осіб, серед яких понад 92 тисячі дітей віком до 16 років.
Основним місцем вигнання стала Центральна Азія. Людей перевозили у переповнених вантажних вагонах без достатньої кількості харчів, питної води та медичної допомоги. Велика кількість депортованих не пережила подорожі: за різними даними, лише під час перевезення померло від 7 до 8 тисяч осіб.
Після прибуття на кримських татар чекала виснажлива підневільна праця, голодування, жахливі санітарні умови, епідемії та повна соціальна ізоляція у так званих «спецпоселеннях». Статус «спецпереселенців» означав постійний нагляд, дискримінацію та обмеження основних прав — зокрема права на свободу пересування, освіту, медичну опіку й роботу за фахом.
Безліч кримських татар померли у засланні. Лише в Узбекистані, за офіційними даними радянських установ, протягом перших півтора року померло близько 30 тисяч депортованих. У деяких місцевостях рівень смертності досягав 60–70%.
Депортовані кримські татари в Середній Азії / Історична правда
У цей час в Криму
Після вигнання корінних мешканців півострова радянський режим систематично знищував усе, що нагадувало про кримських татар у Криму. Було ліквідовано Кримську АРСР і перетворено її на Кримську область, топоніми з кримськотатарськими назвами зробили російськими, а мечеті — зруйнували або переробили під господарські будівлі.
До Криму масово переселяли жителів з інших радянських республік, яких поселяли в будинки депортованих. Кримськотатарську мову, книги, історичні документи та культурні цінності знищували або замінювали на нові — радянські та російські. Будь-які згадки про депортацію були під забороною.
Це призвело до того, що після визнання права кримських татар на повернення у 1989 році вони поверталися на півострів, де їхня культура була майже знищена. Місцева влада не дозволяла селитися в містах, а частина місцевих жителів відмовлялася продавати їм житло.
У відповідь кримські татари обрали стратегію самобудів, поступово відновлювали громади, відроджували культуру з самого початку, долали адміністративний тиск і постійний нагляд.
Фото: Олександр Клименко
Сучасні репресії
Після захоплення Кримського півострова у 2014 році Росія продовжила політику, що має ознаки геноциду, розпочату ще в радянський період. З самого початку дії окупаційної влади були спрямовані на придушення ідентичності, культури, політичного вираження та самоорганізації корінного народу України в Криму.
Уже в перші роки окупації було заборонено діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, проведення мирних зборів — зокрема мітингів до річниці депортації 18 травня — використання кримськотатарської символіки та публічне вшанування пам’яті жертв геноциду. Лідерів, активістів і правозахисників змусили виїхати з півострова, інших — піддали кримінальному переслідуванню, політичному тиску та кампаніям дискредитації в ЗМІ.
Сьогодні тисячі кримських татар знову змушені покидати Крим через переслідування. У той самий час Росія активно переселяє на півострів власних громадян. Ця політика «гібридної» депортації переслідує ту саму ціль: витіснення кримськотатарського народу з його батьківщини та нав’язування штучного образу «російського» Криму.
Фото: Олександр Клименко