«Подібно до неповторності кожної особистості, і тарілка здатна бути виготовлена індивідуально для неї»
Фото: Надані брендом
Опубліковано: 12 лютого 2026
Інклюзивність в українському дизайні та виробництві перестає бути одиничною ініціативою і поступово перетворюється на елемент нової підприємницької етики. За останні роки виникло досить багато брендів, які не тільки беруть до уваги конкретні потреби людей з обмеженими можливостями, але й переосмислюють основні речі: меблі, кухонне начиння, одяг та інші буденні речі. Вони розробляють товари, що є зручними, безпечними та доступними для різних споживачів.
Це тренд, що формується завдяки спостереженням, дослідженням і реальному досвіду тих, хто працює з особами, для яких навколишнє середовище та предмети можуть бути проблемою. Але він також потребує сприяння, зокрема, від великих компаній, котрі можуть підтримувати інклюзивність ресурсами, досвідом і власним прикладом.
Тому до цієї ініціативи приєднався Райффайзен Банк, який систематично працює з питанням інклюзії. Банк запроваджує доступні послуги, адаптує свої філії для відвідувачів з різними потребами та підтримує проєкти, що допомагають українським брендам створювати інклюзивні товари та розвиватися в цьому напрямі. Це партнерство, яке одночасно зміцнює бізнес і змінює культуру ставлення до інклюзивності в Україні.
За сприяння Райффайзен Банку ELLE підготував серію розмов з українськими брендами, що працюють у галузі інклюзивних рішень: від меблів та предметного дизайну до одягу і текстилю. Сьогоднішня героїня — Вікторія Белявська, засновниця бренду «Руда Кераміка», яка виготовляє інклюзивний посуд, пристосований до різних фізичних можливостей. У своїх керамічних виробах вона поєднує дизайн, практичність і персоналізований підхід, роблячи інклюзивність звичайною частиною повсякденного життя. Про мотивацію, труднощі та бачення Вікторія розповідає в інтерв’ю.
Як з’явилася думка створити інклюзивний продукт? З якого особистого чи професійного досвіду вона виникла?
Кераміка — це моя стихія, і мені цікаво вивчати всі її прояви та форми: від найдрібніших мініатюр для сервірування столу до великих вогняних скульптур, що можуть прикрашати парки.
Тарілка — звичайний і знайомий предмет у кожному домі, але навіть тут мені хочеться вражати людей. Саме з цієї ідеї зароджуються всі мої колекції, включно з інклюзивною. Мені цікаво творити те, чого раніше не було й що неможливо було придбати.
Працюючи над першими тарілками для людей, що користуються тільки однією рукою під час їжі, я вивчала зарубіжний досвід і радилася з українськими ерготерапевтами. Цей процес триває й досі — вже другий рік: інклюзивні тарілки змінюються, різновиди розширюються, щоб для кожної людини було своє зручне та яскраве кухонне начиння.
Які основні потреби людей з обмеженими можливостями ви враховували під час розробки вашого продукту?
Основна мета інклюзивного посуду — допомогти людям розрізати та підіймати їжу, полегшити їхнє життя та додати позитиву в таких звичайних діях, як споживання їжі.
Зараз я роблю пласкі тарілки зі штирями для людей, котрі їдять однією рукою. Такий тип тарілок підходить для людей з ампутацією верхньої кінцівки, дитячим церебральним паралічем, паралічем Дюшена-Ерба, хворобою рухового нейрона, розсіяним склерозом, хворобою Паркінсона, після інсульту та за інших станів.
Штирі всередині допомагають фіксувати їжу під час нарізання, а задній край — підіймати ложкою чи виделкою дрібні та розсипчасті частинки.
Тарілка поділена на сектори відповідно до розмірів різних продуктів: більша частина призначена для курячого філе чи гарніру, менші зони зі штирями — для свіжих овочів, котлет або невеликих цільних шматків м’яса. На такій тарілці навіть кругленьке варене яйце не «втече», якщо виникне бажання розрізати його навпіл.
Сьогодні такі тарілки особливо потрібні лікарням і реабілітаційним центрам, де проходять лікування, зокрема, і наші військові. Водночас вони практичні й у домашньому побуті — не лише для ветеранів, а й для людей похилого віку та дітей, котрим це необхідно.
З якими проблемами ви зіткнулися під час розробки інклюзивних технологій — від виготовлення до комунікації?
Кераміка має свої, іноді складні особливості, з якими кожен, хто обирає цей шлях, змушений змиритися. Найбільш гострою проблемою для керамістів сьогодні є відсутність електроенергії, оскільки муфельні печі, в яких глина за високих температур перетворюється на кераміку, повинні проходити безперервний цикл тривалістю 8, а часом і 16 годин.
Є й дуже болючий момент: занепад найбільшого підприємства «Керамічні маси Донбасу» в Слов’янську на Донеччині. Деякі види глини зникають через наближення фронту, і, коли звідти вивезуть останню партію, це стане по-справжньому важким часом для всієї галузі.
Ця реальність — без стабільної електроенергії та сировини — робить кожну тарілку особливо цінною та улюбленою, тим більше коли йдеться про справжню ручну роботу.
Щодо комунікації, тут важливо постійно залишатися на зв’язку: чути потреби людей і розповідати про свої вироби. Коли я тільки починала створювати інклюзивні тарілки, то надсилала клієнтам короткі рекомендації щодо використання. Зараз це вже великі «мемуари», які ми разом із дизайнеркою скоро оформимо в окрему друковану інструкцію. У ній йдеться і про силіконові скатертини, щоб посуд не ковзав, і про посилання на щітки для миття та корисні столові прибори. Це дрібниці, але саме вони безпосередньо впливають на взаємодію з інклюзивною тарілкою.
Звичайно, я завжди рада відгукам і пропозиціям щодо того, чого людям не вистачає в посуді. Під впливом цих побажань тарілки змінювалися й продовжують змінюватися, з’являються нові варіанти. Як кожна людина неповторна, так і тарілка може бути зроблена персонально для неї.
Що, на вашу думку, має змінитися в індустрії, щоб інклюзивні продукти стали більш доступними?
На мою думку, процес вже розпочато й не зупиняється. Інклюзія — це, безсумнівно, нова норма. На ринку з’являється все більше пропозицій: інклюзивні товари імпортують з-за кордону, місцеві виробники долучаються зі своїми виробами.
Після анонсу моїх інклюзивних тарілок я вже бачила щонайменше чотирьох керамістів, які доповнили свої колекції подібним посудом, і впевнена, що це лише початок. Заклади харчування також «придивляються» один до одного: як тільки одні ресторани чи кафе повідомляють про наявність інклюзивних тарілок, одразу з’являються замовлення й від сусідніх.
Шкода, що через такий гіркий урок війни, але суспільство все більше взаємодіє з людьми з обмеженими можливостями і разом із цим досвідом змінюється та розвивається.
Як, на вашу думку, зміниться індустрія в наступні роки, якщо інклюзивність стане базовою вимогою, а не лише додатковою опцією?
Попит формує пропозицію, тому інтенсивний розвиток можливий там, де є потреба і фінансування. У керамічній сфері ми готові щодня створювати нові тарілки та чашки, тому головне — мати можливість працювати, а людям — купувати ці вироби.
Як, на вашу думку, соціально відповідальні бізнеси — зокрема, Райффайзен Банк, який підтримує цей проєкт, — можуть впливати на розвиток інклюзивності на ринку й допомагати таким брендам масштабуватися?
Як маленький, але відважний і творчий ФОП, скажу: підтримка малого українського бізнесу сьогодні — надзвичайно важлива для економічного виживання та культурної стійкості загалом. Те, що я як невеликий виробник можу розповідати про свій продукт зі сторінок відомого журналу, — це вже «вау». Особисто для мене так точно.
У часи нестабільності важливе буквально все: від швидкості проведення платежів і зручності інтерфейсу, коли банк постійно на зв’язку з підприємцем, до спеціальних умов кредитування й грантових програм.
Яку роль якісне фінансування та партнерство з банком відіграють у розвитку малого бізнесу сьогодні — особливо в час, коли українські компанії активно відновлюються й виходять на нові рівні?
Якісне фінансування та партнерство з банком — це про впевненість, безперервність і прогрес, про можливість для українського малого бізнесу не тільки виживати, а й рости, творити, експортувати та бути частиною великої історії відновлення країни.
Наскільки важливою є підтримка від таких великих гравців, як Райффайзен Банк, в інтегруванні нових інклюзивних технологій у власні продукти?
Великі й відомі корпорації можуть бути прикладом турботи для інших і, без перебільшення, змінювати світ. Кожна людина в Україні сьогодні повинна почуватися залученою та потрібною — і ветеран, який хоче на візку відвідати відділення, і цивільна людина з вадами зору, яка користується онлайн-версією сайту чи мобільним додатком.
У контексті інклюзивного посуду, який я створюю як художниця-керамістка, мої тарілки можуть доповнити корпоративну кухню, якщо у вас є співробітники з інвалідністю, або стати продуманим корпоративним подарунком, якщо ви знаєте, що хтось із сім’ї ваших колег потребує такого посуду.
Також у мене є можливість «підвісити тарілку». По суті, ви купуєте тарілку, але користуються нею військові, яким вона необхідна. Люди в моїх соціальних мережах «підвішують» тарілки, а коли до мене звертаються з лікарень або ветерани, я надсилаю їм посуд як подарунок від підписників і від себе. Звичайно, великі компанії також можуть приєднатися до цієї ініціативи «підвішених тарілок».
Дбати та піклуватися про своїх клієнтів і колег — це про любов до життя й по-справжньому успішний бізнес.
