Головна героїня digital-сторінки ELLE Марина Авдєєва про цілі, внутрішню незалежність і здатність жити за власними правилами
Оновлено: 12 грудня 2025
Українська бізнесвумен, співвласниця фірми «Арсенал Страхування» та засновниця стартапу Easy Peasy Insurtech Марина Авдєєва нерідко з’являється на форумах, куди її запрошують як бізнес-спікерку. Її натхненні промови завжди збирають величезні авдиторії — від тих, хто будує бізнес або кар`єру, до тих, хто робить свої початкові кроки в житті та не знає, з чого розпочати. Ми зустрілися з Мариною після одного з таких виступів і щиро поговорили на важливі для кожної жінки сьогодення теми: від підприємництва та прагнень до мотивації, самооцінювання й уміння залишатися вірною собі.
Марино, у тебе є фірмова оповідь, з якої починається кожен твій спіч. Вона про те, як ти покинула посаду топменеджера у власний бізнес. Який висновок вона в собі містить для твоїх слухачів?
Справді, я завжди починаю з того, як 13 років тому я вийшла з офісу свого боса, очільника великої іноземної страхової компанії, гучно зачинивши за собою двері. Я пропрацювала в наймі 12 років, пройшла шлях від простого спеціаліста до топменеджера. Мене ніхто не виганяв і не кривдив, я могла б і далі отримувати значні кошти, працюючи в міжнародній корпорації. Більшість на моєму місці не зробила б і руху вбік. Але не я. Я відмовилась від розміреного життя — щомісячної стабільної зарплати й соціальних виплат — і почала будувати особисту справу, тому що хотіла більшого. В мене вийшло.
Люди багато років існують, не наважуючись щось переробити. Вони гортають стрічку інстаграму, натрапляють на акаунти на кшталт мого і кажуть: «Яке цікаве життя ти проживаєш! Як тобі пощастило». Але ж я сама собі створила таке життя. Все, що маю сьогодні, я маю виключно завдяки одному сильному рішенню, на яке я колись зважилась. Чи могло бути по-іншому? Звісно. Але поки не випробуєш, не дізнаєшся. Як сказав Насім Талеб, «у житті немає нічого без ризику». Бажаєш більшого? Не бійся. Це мій головний принцип по життю, яким я прагну поділитися з усіма.
Це надихаюча історія, але, очевидно, як у кожній success story, у неї також є «приховані небезпеки»?
Сьогодні я співвласниця однієї з найбільших у країні страхових фірм — «Арсенал Страхування». На наших рахунках загалом 50 млн доларів. За цей рік ми заробимо 8 млн доларів прибутку, перерахувавши на пожертви десятки мільйонів гривень. Усе, чого я прагнула тоді, коли виходила з кабінету свого боса, я одержала. Ціну знаю.
Моя сторінка у Вікіпедії має чудовий вигляд, але мені довелося пожертвувати багатьма важливими речами: часом із дітьми, спокоєм, сном, впевнена, що й красою (хоча люди й кажуть, що я добре виглядаю, але часу на салони краси в мене ніколи не було). Тому я завжди кажу: «А чи дійсно ти хочеш того, про що говорять коучі з особистого та кар`єрного розвитку?» Одна моя співробітниця якось прийшла і сказала: «Хочу бути як ви». Кажу їй: «Гаразд, я допоможу стати тобі доларовим мільйонером у найближчі три роки». Вона дуже обдарована дівчина, і я впевнена: у неї все б вийшло. Але після першого ж завдання вона прийшла і відмовилася від цієї ідеї. Сказала, що не може стільки часу та сил вкладати в роботу і що родина для неї важливіша. Я її розумію. Кожному своє. Успіх завжди готовий до тебе. Чи готова ти до успіху?
Дуже часто люди бачать ціль, навіть мають стратегію її досягнення, але втрачають мотивацію на половині шляху. Що б ти порадила їм?
Відчути свої справжні потреби та уявити їх. Якщо тобі щось дійсно дуже потрібно, ти ніколи не зупинишся. Коли мені було шістнадцять, тато звідкись приніс французький номер журналу ELLE. На його обкладинці була дуже вродлива модель у діловому костюмі — я майже закохалася в неї. А коли перегортала сторінки журналу, побачила інтерв`ю з цією жінкою. Уявіть собі, вона була не моделлю, а випускницею Сорбонни та керівницею інвестфонду. Це було вражаюче для мене: у світі глянцю дев`яностих на обкладинці модного журналу могла опинитися тільки супермодель. Мені дуже сподобалася ця історія і той факт, що бути тямущою модно. Журнал я закрила з чітким розумінням, що хочу так само. Дайте й ви собі чесну відповідь на це питання: чого ти прагнеш насправді? Що змушує твоє серце швидше битися? Знайдіть, що вас надихає, знайдіть свою «картинку з ELLE», заради якої будете прокидатися вранці без будильника! Знайдіть своє пальне й ніколи його не втрачайте. Якщо знайдете — перевернете гори.
«Найкращі друзі дівчат не діаманти» — це твоя цитата. А що ж тоді?)
Розум. І буде добре, якщо молода дівчина зрозуміє це якомога раніше. Одного разу я посварилася з хлопцем, з яким зустрічалась. Довго сумувала, а потім пішла по крамницях. У вітрині дорогого бутика побачила костюм своєї мрії кольору фуксії. Про такий костюм я не могла й думати. У такому костюмі молоді дівчата не ходять до офісу, тим паче якщо в них немає роботи, а є лише студентська стипендія і кредит за посудомийку. Я придбала той костюм. На всі гроші, що були в мене і моєї подруги. І пішла підкорювати світ. А ще купила газету, у якій друкували вакансії, вибрала фінансову сферу й вивчила всі наявні пропозиції у своєму місті. Найбільш високооплачуваною виявилася посада інвестиційного менеджера. Йому обіцяли 500 доларів. Потрібно було бути чоловіком старшим за тридцять, з досвідом роботи в банках і вільною англійською. Я не відповідала жодному з критеріїв, але 500 баксів мене влаштовували. Я відвідала 11 співбесід протягом 9 місяців, намагаючись влаштуватися в цю компанію. У рожевому костюмі, звісно. «Ви що, не знаєте закону про вексельний обіг?» — запитали мене на першій же співбесіді. До наступної співбесіди я знала про векселі все. «Ви не володієте комп`ютерними програмами?» До наступної співбесіди я могла позмагатися з будь-яким хакером цього світу. «Ооо, ваша англійська не Advanced?» Через тиждень я із завзятістю дятла бурмотіла: «Май нейм із Марина. Ай гоу ту робота бай бас». У підсумку я так винесла всім мозок, що мене взяли, аби я відчепилася. Не на 500 доларів і не на інвестиційного менеджера. На 500 грн і на фахівця з обліку цінних паперів. Так я отримала свою першу роботу, а разом з нею і урок: постійно вкладайте в себе!
Яка інвестиція в себе найкраща?
Найкраща інвестиція — це інвестиція у власну освіту. Три напрями, котрі я виділила б для жінок, які будують корпоративну кар`єру або ведуть свій бізнес, — це англійська (її потрібно вивчити до рівня вільного спілкування), це отримання ступеня МБА та технології, які нині вже є частиною базової освіти. Не шкодуйте часу й грошей на освіту. Бути розумною — це модно. Бути розумною — це сексуально. Бути розумною — це вигідно. Я люблю казати своїм дітям: «Ваш розум захищатиме вас частіше, ніж ваш меч. Тому тримайте його гостро відточеним». Це працює й для дорослих дівчат.
Чи важливе оточення? І як його правильно сформувати?
Оточення надзвичайно важливе. Немає оточення — немає зростання. Є таке правило, якому підкоряються всі гроші цього світу: ваш дохід завжди дорівнюватиме середньому доходу вашого оточення. Будете спілкуватися з тими, хто заробляє 10 000 доларів на рік — будете заробляти 10 000 доларів на рік. Спілкуватиметеся з тими, хто заробляє 100 000 доларів на рік — вийдете на дохід 100 000 доларів на рік. Потрапите в коло доларових мільйонерів — теж станете мільйонерами. Гроші — це енергія. Я пам`ятаю своє перше відчуття, максимально некомфортне, коли я потрапила в коло, що було набагато вище за мій рівень. Мені тоді було 28 років, я почала вчитися на програмі МВА для менеджерів і вважала себе дуже кмітливою та успішною. Почалась лекція, професор ставив питання, і мої одногрупники відповідали. У мене був повний шок, бо раптово зрозуміла, що в цій авдиторії я за всіма параметрами не «найкраща». Мої одногрупники — керівники столичних компаній із досвідом, з явно більшими, ніж у мене, доходами, з чудовою англійською, ще й усі старші за мене. На першій же перерві на каву, замість того щоб підійти до одногрупників і познайомитися ближче, я вдала, що розмовляю телефоном, і взагалі ледь не поїхала звідти. І добре, що не поїхала! Ви не уявляєте, до скількох перетворень мене підштовхнула ця ситуація! Я почала посилено вчити англійську, терміново почала читати бізнес-літературу, яку, як з`ясувалося, читали всі, окрім мене. І найголовніше, в особі своїх одногрупників я придбала 29 найкорисніших бізнес-контактів. Закінчилося все тим, що через два роки після початку навчання я переїхала до Києва й обійняла нову посаду. І коли мене запитують: «А ти пам`ятаєш переломний момент, коли ти стала заробляти в рази більше?» — я завжди згадую цю історію і відповідаю: «Звісно так — коли я перестала бути найкмітливішою в кімнаті!»
Моя порада: годі спілкуватися з тими, з ким просто зручно. Обирайте оточення, яке більше за вас, розумніше за вас, багатше за вас. Так, вам буде некомфортно, але ви будете змушені зростати, а не занижувати свої стандарти. Саме оточення формує горизонт вашого успіху.
Чи є різниця між чоловіками та жінками, які будують кар`єру або бізнес? І чи працює ця різниця на нас, жінок?
Різниця в розумінні своїх можливостей. І вона величезна. Не на нашу користь. Для чоловіків будь-яка зустріч, будь-яке рішення, будь-яка розмова — це угода. Чоловіки не чекають, вони йдуть і забирають своє. Вони діють у своїх інтересах. Вони не соромляться ставити себе на перше місце. Це їхня стратегія. А ми, жінки, діємо інакше. Ми намагаємося заслужити перемогу, чекаємо підтвердження від оточення: а чи достатньо ми хороші, розумні, гідні? Ми знецінюємо себе ще до того, як хтось встиг це зробити за нас. Щодня спостерігаю, як працює ця різниця. Нещодавно ми в компанії відкрили новий напрям: можна і кар`єру збудувати, і гроші заробити. Думаю: дам шанс двом — дівчині та хлопцю. Дала їм два тижні. Дівчина — розумниця, з дипломами, відповідальна, усе як треба. Хлопець теж не дурний, але з вайбом «а, і так зійде». Минає тиждень, прибігає хлопець: «Концепція готова, лендінг запустив, реклама пішла, завтра покажу кейси. Віддасте мені цей напрям?» Кажу: «Ні, почекаємо на твою колегу». Минає ще тиждень, дівчина мовчить. Кличу її сама. І бачу… чудово зроблену роботу! Нетривіальний підхід, оригінальне позиціонування, глибоко опрацьована маркетингова стратегія. Але її реакція на похвалу мене приголомшила — повна невпевненість і тривога: «Ви думаєте, я впораюся? А що як підведу компанію?» Ось вона, різниця. Не в інтелекті. Не в здібностях. Різниця у зухвалості. Він намагався привласнити шанс, не чекаючи дозволу. А вона чекала схвалення, вагалася замість того, щоб використати чесно зароблену можливість. Тож моя вам порада: дійте як чоловіки! Привласнюйте перемоги — ви їх заробили. І не соромтеся! На вас і так усім байдуже, а ви ще й соромитесь!
Яка порада змінила твоє життя?
Коли я тільки почала свій шлях і досягла перших успіхів, мене покликав власник компанії та запитав, на яку заробітну плату я розраховую. Я відповіла, що це не має значення. Він знов запитав, чи згодна я і далі працювати за сто доларів, і я відповіла «так». Тоді він призначив мене керівником відділу із зарплатою в три рази вище і сказав: «Якщо ти знаєш, чого варта, ніколи не погоджуйся на менше». Багато разів у житті я переконувалася в його правоті. Цей принцип працював і в бізнесі, і в особистому житті. «Потрібно ж хоч із чогось починати, потрібно ж хоч із кимось бути, потрібно хоч щось купити»: ці установки руйнують нас. Якось я звернула увагу на неймовірну роботу секретарки мого клієнта. Вона вміла все: і скласти договір, і виконати роль перекладача на зустрічах з іноземними партнерами, і домовитися з клієнтами. Одного разу я опинилася з нею наодинці в приймальні. «Навіщо ти погодилась на секретарку?» — запитала я. «Потрібно ж було з чогось почати», — сумно відповіла вона. Витрать час, але знайди те, що вартує тебе! Ніколи не погоджуйтесь на менше.
Чи існує гендерна рівність, про яку зараз говорять усі?
Підтримка жінок зараз дійсно в тренді. Але водночас у паралельній реальності серед двох достойних кандидатів на відповідальну позицію корпорації обирають твого колегу, а не тебе. Масштабний проєкт теж віддають йому, хоча результати корпоративних тестів на профнавички краще в тебе. А тобі завжди дістається «що-небудь жіноче», що вимагає кропіткої роботи з деталями, і в підсумку ти просто не в змозі вистрибнути зі статусу «робочої конячки». Як власник бізнесу я можу зрозуміти компанії — ніхто не хоче, щоб робота і проєкти конкурували з твоїми дітьми, а робочі поїздки зривалися через те, що тебе чоловік не пустив. Вважаю, що гендерна рівність починається в родині — з рівних можливостей і відповідальності, розподіленої порівну. На практиці це означає, що, коли хворіє ваша дитина, ви берете лікарняний по черзі. Що ваш чоловік сидить удома з дітьми й готує вечерю, поки ви на корпоративі, тому що вчора на корпоративі був він. Що якщо пропозиція поїхати в іншу країну й очолити там місцевий офіс, яка надійшла вам від вашої компанії, вигідніша за пропозицію, яку отримав він, то це він кидає роботу, ви збираєте речі та їдете в іншу країну. І не треба ніяких преференцій, державної підтримки. Просто домовтеся з чоловіком.
Чи існує баланс між роботою та особистим життям?
Не вірю в баланс, але не вважаю це проблемою. Сотні жінок, яких я знаю особисто і які посідають місця в радах великих компаній або ведуть свій бізнес, не знають, що таке баланс. Головне їхнє правило — це не час, проведений із дітьми, а якість. У тебе є пів години вранці й одна година ввечері, два вихідних, якщо немає відряджень, і відпустка, якщо тебе ніхто не відряджає освоювати нові ринки, — постарайся за цей час виростити зі своїх дітей порядних людей. Своїм прикладом. Коли підростуть, беріть їх на ділові зустрічі, знайомте з цікавими людьми, долучайте до справи. Зробіть так, щоб вони стали краще за вас. Це і буде ваш «баланс».
Як почати заробляти більше?
Багаті та впливові люди майже ніколи не стають такими випадково. За кожним успіхом стратегія і титанічна праця. Ми в бізнесі всі будуємо стратегії. У нас є KPI, OKR, різні показники, дедлайни. Тоді чому в житті інтуїція й астролог? Хочеш стати багатою — раджу скласти стратегію особистого життя, впливу і багатства якомога швидше. Це не абстракція, а абсолютна конкретика. Щоб почати працювати над стратегією, ти маєш поставити собі жорсткі питання: де ти хочеш бути через 10 років, скільки ти хочеш заробляти, де хочеш жити, як хочеш виглядати, поруч із якою людиною хочеш себе бачити? І головне питання: якщо нічого не змінювати, що буде через рік? Відповіді на ці запитання і є твої стратегічні цілі. А тепер потрібно розробити стратегію досягнення цих цілей. А для цього поставити питання: за рахунок чого мої стратегічні цілі мають здійснитися? Хто мені потрібен поруч? А що я вже вмію, а що повинна прокачати, щоб вийти на наступний рівень? А чи вкладаю я в себе, чи витрачаю час на чужі драми? А скільки часу на день я приділяю собі та своїй меті, а не чужим завданням? Які дії я готова почати робити вже цього тижня? Стратегія — це коли ти сідаєш за кермо свого життя і їдеш туди, куди дійсно хочеш. Але при цьому ти не просто хочеш — ти дієш. Скільки разів ви збиралися, але так і не зробили? Дійте! Дія — це найголовніше. Щоранку запитуйте себе: що я можу зробити вже сьогодні? І робіть. Нехай це буде навіть зовсім маленька річ.
Яка в тебе мрія?
У грудні виповниться 20 років моїй компанії «Арсенал Страхування». Ця компанія — відображення моїх прагнень. Скільки себе пам`ятаю, я завжди вважала: якщо граєш в гру — грай тільки за перше місце. Я мрію, щоб ми були перші в Україні, а потім вийшли й на європейський ринок. Зараз ми в п`ятірці найбільших компаній і перші зі страхування автомобілів. До абсолютного лідерства нам треба ще докласти зусиль. Я знаю, це буде непросто, але сто відсотків цікаво. В мене найкраща у світі команда, і ми обов`язково досягнемо свого. Я впевнена. Що далі? Любити життя, незважаючи ні на що. Бачити яскраву блакить неба. Запалювати свічки, пити вино, ходити в гості до друзів. Літати до моря. Ганяти по нічній трасі. Слухати дощ і рок, і не забувати про те, що насправді живе в серці.
фото Ден Бобров