Закодовані повідомлення Тейлор Свіфт: розшифровуємо таємниці альбомів поп-зірки

Розшифровуємо алюзії в композиціях до 36-річчя поп-ікони

Фото: Getty Images, ​​​​​​​​​​​​​​Instagram: @taylorswift
Актуалізовано: 13 грудня 2025

На зорі своєї кар’єри Тейлор Свіфт одного разу під час радіоефіру зізналася, що, якби не стала артисткою, працювала б судмедексперткою чи детективкою. І хоч цього не сталося, інтерес до розгадування секретів відобразився в її діяльності: вокалістка заохочує шанувальників слухати уважно, як справжні розслідувачі, й знаходити відсилання та потаємні значення в треках.

Про шифри та таємниці в композиціях Тейлор читайте в есе книги Роба Шеффілда «Як Тейлор Свіфт трансформувала поп-музику».

Навіть на початку творчого шляху Тейлор лишала ключі до розгадок для фанів — на обгортках альбомів, у ліриці, у відеокліпах і образах. У своєму дебютному альбомі, який вона створила в шістнадцятирічному віці, вона долучила до текстів у буклетах компакт-диска закодовані повідомлення, виділяючи окремі літери великим шрифтом, щоб передати прихований зміст кожної пісні. 

У композиції Teardrops on My Guitar це були слова «Він ніколи не дізнається». У Picture to Burn — «Зустрічайтеся з порядними хлопцями». У The Outside — «Ти не самотня».

«Я додала ці таємні послання до кожної з пісень. Тож, якщо ви читаєте текст і дивуєтесь: “Чому ця літера А велика?”» — це тому, що вона є елементом коду й потрібно записати всі літери поспіль.

Цю думку Тейлор запозичила в The Beatles. У рок-гурту були записи, які слід було програвати навпаки, щоб почути «Пол мертвий, Пол мертвий».

«Я не могла зробити подібне з компакт-дисками, тому що їх неможливо відтворити у зворотному напрямку. Тож намагалася зробити все максимально загадково й містично, але по-своєму».

Здобувши більшу славу, Тейлор ще сильніше захопилася цими інтелектуальними іграми. Кожного разу, коли вона видає новий альбом, таємниці та шифри стають невід’ємною частиною її творчої концепції. 

Вона вибудувала свою взаємодію з публікою як зі спільнотою, яка здатна інтерпретувати. Чи не заходить вона надміру далеко? Безперервно.

«Я тільки й думала про те, як натякнути на певні речі, на кшталт як далеко можливо зайти? Чи можна натякнути на дещо, що станеться лише за три роки? Чи взагалі реально планувати щось настільки завчасно?» — ділилася Свіфт у 2021 році.

Тейлор найбільше полюбляє відправляти своїх відданих прихильників у музичний пошуковий квест. Однак навіть у своїх найсміливіших задумах вона не могла передбачити, як далеко просунуться її фанати. 

Свіфтологи використовують її музику, щоб висувати гіпотези: що Тейлор планує своє життя у відповідності до сонячних затемнень, що вона все робить за 112-денними циклами, тому що саме стільки пісень належало Скутеру Брауну, за їхніми підрахунками, або що вона причетна до вбивства Дж. Ф. Кеннеді.

Слухачі сприймають її пісні як автобіографічні, хоча Тейлор завжди залишає найсокровенніші секрети при собі. У класичній свіфтівській манері вона прагне бути одночасно і загадкою, і розслідувачем. Саме так їй вдається утримувати нашу увагу. 

Існує благородна традиція відомих авторів пісень створювати альбоми одне про одного. Вони закохуються, розривають стосунки, виливають душу, загоюють свої рани, а потім знову беруться до роботи — топити смуток в альбомах-зверненнях та альбомах-відповідях. 

Проте навряд чи знайдуться пісні про розрив, подібні до міфології Тейлор Свіфт і Гаррі Стайлза (Гайлор). Що б не значив для них їхній нетривалий роман у реальному житті, про який ані вона, ані він не поділилися жодною неприємною деталлю, адже вирішили ставитися до цього з повагою, — вони стали музами одне для одного, обмінюючись композиціями. 

Гайлор — це унікальний приклад того, як два геніальні уми поп-музики протягом років не перестають кидати одне одному ці паперові літачки. І не тому, що між ними якась ворожнеча, а тому, що це творчий клондайк. Вони роблять так і донині, ніби настільки полюбили цю традицію, що не хочуть її покидати. 

Як сказав Гаррі Кемерону Кроу з журналу Rolling Stone 2017 року:

«Це найнеймовірніший мовчазний діалог за всю історію».