Кохання вмирає набагато раніше, ніж відбувається розлучення. Почуття можуть ще й не охолонути повністю, але розуміння того, що тобі набагато легше спілкуватися з людиною на відстані або все частіше хочеться побути однією, без неї, приводять до думки, що почуття починають розчинятися якось самі собою, і нічого з цим не вдієш. Однак ми настільки цікаво влаштовані, що навіть досить дискомфортні стосунки можуть тривати роки в режимі офлайн.
Як говорить народна приказка: йдучи – йди, але багато пар, вже оформивши офіційне розлучення, продовжують жити разом не один місяць і навіть роки. Чому так відбувається? Причини, звісно, різні. Іноді це небажання щось особливо міняти у своєму житті. Налагоджений побут, спільне житло, діти, майно та навіть секс. Все це сприяє тому, що колишнє подружжя проживає разом, хоча явно ставляться один до одного з прохолодою.
Що змушує жити разом?
Емоційна прихильність до партнера буває настільки сильною, що людина просто не в змозі відпустити від себе дружину (чоловіка). Іноді дружині чи дружині нестерпно навіть уявити свого, нехай і колишнього партнера, з іншою людиною. У такому союзі вже йдеться про нездорову психіку в одного з пари.
І в цьому випадку розлучатися набагато складніше, партнер, що часто домінує, задіює всі важелі, здатні втримати дружину або чоловіка. Такий нездоровий шлюб з часом все одно розпадеться, і чим швидше ви розлучитеся з таким собі власником, тим краще. Ви збережете здоров'я собі та своїм дітям, адже постійні причіпки, ревнощі, скандали ні до чого доброго не призводять. Діти в подібному шлюбі відчувають провину, нерозуміння, самотність, батькам через розбір не до дітей.
Якщо говорити про цілком нормальні відносини, де партнери втратили почуття, але так і не наважуються на розлучення, то це, швидше за все, походить від деякої інертності і навіть лінощів. Адже не просто змінити своє життя. Прийде йти на квартиру, якщо немає свого житла. Не всі хочуть переїжджати до батьків, тим більше з дітьми та й батьки не завжди раді такому повороту подій.
Можливо, одне із подружжя залежить матеріально від іншого, частіше – це жінки. Дуже багато жінок терплять тирана чоловіка заради фінансів. При цьому страждають діти і сама жінка, її самооцінка катастрофічно падає, адже чоловік не нехтує можливістю дорікнути дружині, що він її забезпечує і вона без нього нічого не варта. До того ж діти, бачачи таке ставлення до матері, теж можуть ставитись до неї з якоюсь зневагою. У результаті сім'я перетворюється на склочний заплутаний вузол, де не знають, що така взаємоповага.
Як бути?
І все ж, коли справа доходить до крайнощів, шлюб, хоч би як його утримували, розповзається по швах. Чоловіки найчастіше йдуть до нової пасії, уникаючи тим самим проблем. А жінки, які намагаються зберегти шлюб роками, залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами в депресивному стані, а можливо, і без роботи.
Часто чоловік-тиран змушує дружину залишити роботу, щоб повністю присвячувати час йому. Жінка, задовольняючи чоловіка, розплачується тим, що втрачає свої професійні навички. Знайти ж пристойну роботу без стажу сьогодні практично нереально.
Тому варто дещо «перемотати стрічку», щоб почати з того, що не слід доводити шлюб до екстремальних ситуацій. І тим більше дозволяти принижувати себе. Це стосується як чоловіків, так і жінок. За статистикою все ж таки жінки частіше стають заручницями складних стосунків у сім'ї. Тому саме жінкам, які живуть у тяжкому шлюбі, просто потрібно зрозуміти, що іншого життя не буде, є одне, краще його прожити щасливо або, принаймні, без сварок, бійок та принижень.
Фанатичне бажання утримати чоловіка, зберегти хиткі стосунки ні до чого не приведе, ви все одно розлучитеся. Але на той час вам може бути далеко за 40, діти виростуть і житимуть своїм життям, і від того, як воно у них складеться, відповідальність несете саме ви! Адже що вони вберуть у сім'ї, то вони й віддадуть своїм дітям.
Ось тому, хоч би як важко, якщо ви відчуваєте, що ваш чоловік не виявляє до вас належної поваги, може образити, принизити, вдарити чи в нього є на боці стосунки, проблеми з алкоголем і на ваші зауваження він не реагує, закінчуйте ці стосунки.
Якщо ви залежите матеріально, заздалегідь продумайте план «відступу». Є спеціальність – вже добре, влаштовуйтесь на роботу, ні – пройдіть курси, наприклад, візажу, манікюру, швачки, кондитера. Висловлюючись простою мовою, придбайте просту, але затребувану і «хлібну» професію, яка дасть вам можливість годувати себе та дітей.
Можливо, спочатку ви зароблятимете мало, не впадайте у відчай, процес піде, ви «наб'єте руку» у своїй професії, зможете швидше і якісніше працювати, у вас з'являться нові клієнти, та й ціну за роботу можна буде підняти. Вирішіть собі проблему невдалого шлюбу раз і назавжди, не дозволяйте чоловікові маніпулювати собою. Якщо він загрожує тим, що відбере дітей, часто буває, не варто піддаватися паніці. Тільки суд вирішує, з ким буде дитина. Подавайте заяву на розлучення та аліменти.
До цього часу ви повинні бути працевлаштовані, мати своє житло (воно може бути й знімним), щоб суд ухвалив рішення на вашу користь. Якщо дитина маленька, ні з ким її залишати, ви можете спробувати влаштуватися нянею в дитсадок – так ви отримуватимете нехай невелику, але все ж таки зарплату, і дитина буде прибудована.
Чоловік може влаштовувати періодично скандали, часто ще й у нетверезому вигляді, у цьому випадку пишіть заяву до поліції, не давайте себе залякувати. Повірте у себе! У 40-45 років ви собі скажете спасибі, ви почуватиметеся впевненою та щасливою. Вийде створити нову родину – дуже добре, не вийде – не засмучуйтесь, життя хороше в будь-якому прояві, ви потрібні своїм дітям, онукам, віддавайте їм своє тепло і любов. Повірте, вона повернеться до вас сторицею!