«Іноді простіше виснажити всі свої резерви, аніж визнати, що я перевантажена»
Фото: Кадри з кінострічки «Маленькі жінки»
Актуалізовано: 07 жовтня 2025
Існує певний стереотип, пов’язаний зі статусом найстаршої доньки. Вона нібито завжди все розуміє, контролює ситуацію і завжди має рішення. Виглядає впевненою, організованою і, так, часом занадто успішною. Але за цим іміджем часто ховається емоційна робота, надмірні вимоги та тиха боротьба з вантажем, який ніхто не обирав.
У тік-тоці цей феномен отримав назву «синдром першої доньки». Це не медичний термін, втім чимало жінок підтверджують його правдивість. Мова йде про почуття вродженої відповідальності, бажання задовольнити інших і звичку підтримувати близьких, ігноруючи особисті емоції.
Чимало людей розглядають надмірну самостійність як ознаку сили. В дійсності ж це часто є лише захисним механізмом.
Дослідження Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) демонструють, що старші доньки стають більш зрілими швидше за своїх братів і сестер, отже нерідко вимушені брати на себе обов’язки, які їм зарано виконувати. Приклади з досвіду багатьох жінок доводять це: у випадку самої авторки така роль почалася в 14 років, коли у її матері виявили деменцію, а батько не витримував навантаження.
Згодом це нерідко формує «твердиню незалежності», яку важко зруйнувати навіть у зрілому віці. Психологи зазначають: старші доньки часто нехтують особистими межами, відчувають провину, коли ставлять себе на перше місце, і прагнуть бути міцними навіть тоді, коли знесилені.
У культурному просторі ця тема також починає звучати відчутніше. Співачка Тейлор Свіфт додала до майбутнього альбому The Life of a Showgirl композицію під назвою Eldest Daughter («Найстарша донька»). Попри те, що текст ще не опубліковано, сама назва стала підставою для активних дискусій у тік-тоці. Тому що коли подібну проблему піднімає персона світового масштабу, це надає багатьом «право» бути почутими.
Дослідження підтверджують: первістки-жінки зазвичай мають «доглядальницьке» мислення, уникають суперечок і ставлять потреби інших вище за власні. З плином часу це може трансформуватися у перфекціонізм, постійне виснаження та нездатність просити про підтримку. І хоча ці риси цінуються в роботі та відносинах, підтримувати їх у безперервному режимі надзвичайно складно.
Психологи підкреслюють: справжня сила полягає не лише у здатності нести вагу, а й у вмінні своєчасно її опустити. Старші доньки не є незамінними, навіть якщо в дитинстві змушені були такими стати. Просити про допомогу — не поразка, а вираження здорових меж і довіри.
Авторка: Таллі Сміт — письменниця, телеведуча та digital креаторка з Мельбурна. Вона понад 15 років працює в галузі медіа та комунікацій, писала для ELLE, Women’s Health і Mamamia, веде подкаст Self Help(ed). Активно виступає як амбасадорка Dementia Australia та працює над мемуарами про догляд, втрату і дорослішання.
За матеріалами ELLE AUSTRALIA