У ніч із 4 на 5 травня в Нью-Йорку відбулася значуща подія року для всієї fashion-індустрії — вечір Met Gala 2026. Цьогоріч глядачі стали свідками справжньої “ночі в музеї”, де виставкові об’єкти ніби ожили: червоною доріжкою пройшлися втілення грецьких статуй, наприклад, Кендалл Дженнер у вигляді Ніки Самофракійської, або персонажі робіт Густава Клімта, Леонори Керрінгтон та Іва Кляйна. Розглянемо уважніше, які саме мистецькі відсилання використовували гості балу, адже цьогорічний захід був присвячений взаємозв’язку між модою, артом і тілом.
Мадонна
Мадонна в амплуа відьми ефектно з’явилася на червоній доріжці Met Gala в оточенні семи асистенток, які несли її шлейф. Цей перформанс є посиланням на твір британсько-мексиканської художниці Леонори Керрінгтон під назвою “Спокуса святого Антонія” (1945).
Реклама.
Над образом Мадонни працював креативний директор Saint Laurent Ентоні Ваккарелло — разом вони відтворили найдрібніші деталі полотна, включно з головним убором у формі корабля-примари.
Кендалл Дженнер
Американська модель Кендалл Дженнер для балу Met Gala 2026 обрала скульптурну у всіх значеннях сукню, натхненну Нікою Самофракійською — однією з найвідоміших статуй античності.
Кендалл Дженнер
Над сукнею працював дизайнер Зак Позен — це була його перша співпраця з Дженнер. Цікавий факт: він зараз є креативним директором демократичного бренду GAP, тому за основу сукні взяв звичайну білу футболку і поєднав її з традиціями драпірування таких визначних дизайнерів, як Мадам Гре та Аззедін Алая.
Ґрейсі Абрамс
Музикантка Ґрейсі Абрамс продемонструвала на Met Gala 2026, як славнозвісний “Поцілунок” Густава Клімта може стати модним вираженням. На червоному хіднику ми побачили її в золотій сукні, над створенням якої працював Матьє Блазі — креативний директор Chanel.
Зв’язок із Клімтом Блазі підкреслив не лише за допомогою золотистого кольору, а й завдяки характерній геометрії австрійського митця. Ліф сукні оздоблений різнобарвною мозаїкою, яку тисячі туристів відвідують у віденському палаці Бельведер, де зберігається картина.
Кім Кардаш'ян
Вбрання Кім Кардаш’ян стало даниною поваги творчості британського художника Аллена Джонса — ключової постаті європейського поп-арту. Об’єктом його уваги завжди було жіноче тіло. Починаючи з 1960-х років, художник фактично став апологетом його культу, досліджуючи і сексуальність, і шарм. Джонс перетворював жінок на картини, скульптури і навіть предмети меблів.
Основним референсом для команди Кардаш’ян став кадр моделі Кейт Мосс, яка позує для видання Pop Magazine в металевому помаранчевому боді, розробленому Джонсом.
Charli XCX
Співачка Charli XCX лише на вигляд обрала стриману сукню Saint Laurent, яка насправді є прекрасним прикладом, як можна об’єднати моду та мистецтво. Натхненням став жакет з колекції Saint Laurent 1988 року, яка, своєю чергою, була присвячена творчості Вінсента ван Гога, особливо його роботі “Іриси”.
Гайді Клум
Гайді Клум, яку величають королевою перевтілень під час святкувань Геловіну, свій талант до найнесподіваніших метаморфоз перенесла і на червону доріжку Met Gala. Цього разу вона стала живою скульптурою. Її орієнтиром стала робота скульптора Рафаеля Монті “Весталка у завуальованому вигляді”, яку замовив Вільям Кавендіш, 6-й герцог Девонширський, під час відвідин Неаполя 1846 року. До речі, цю скульптуру можна було побачити і в кіно — у фільмі Джо Райта 2005 року “Гордість і упередження”.
Клер Фой
Ще одним елегантним образом, що поєднує моду та мистецтво, порадувала акторка Клер Фой. Головною родзинкою її чорної сукні стала бретелька, що зісковзує — реверанс у бік полотна “Портрет мадам Х” Джона Сінгера Сарджента. Картина викликала фурор на Паризькому салоні 1884 року: спочатку одна бретелька сукні була зображена спущеною з плеча, що було сприйнято публікою як занадто відвертий жест. Пізніше Сарджент переписав її, піднявши на плече.
Тесса Томпсон
Акторка Тесса Томпсон, у свою чергу, надихалася мистецтвом ХХ століття, а саме творчістю Іва Кляйна. Його знамениті монохромні полотна здобули визнання за використання лише одного кольору — синього. Згодом цей унікальний відтінок, який Кляйн запатентував, став відомий як International Klein Blue (IKB).
Експерименти Кляйна — це роботи, в яких він використовував оголених жінок як живі пензлі, покриваючи їх синьою фарбою та перетягуючи полотнами для створення зображення. Цей напрям художник назвав антропометрією. Цю енергію спробували передати і через сукню Томпсон, над якою працював Ентоні Ваккарелло, креативний директор Valentino.
