Щорічно, у третій четвер травня, в Україні відзначають День вишиванки. Переддень цього свята став приводом для нашої зустрічі з дизайнеркою Христиною Рачицькою, яка присвятила понад два десятиліття вивченню української вишивки, вважаючи головним завданням власного життя розширення та популяризацію цих знань. Її персональна збірка нараховує більше 500 старовинних сорочок, які можна оглянути у львівській студії Khrystyna Rachytska. З мисткинею ми обговорили роль вишиванки як символу зв’язку між поколіннями, особливості роботи з етнічними мотивами та потреби сучасного покупця.
Khrystyna Rachytska
Реклама.
Кордон спадку та початок креативності
Я завжди намагаюся максимально оберігати той спадок, до якого маю доступ, який ретельно вивчаю та усвідомлюю. Однак моє прагнення полягає в тому, щоб представляти його через актуальні фасони та форми. Запити людей постійно змінюються, розвиваються: ми всі звикаємо до затишку, до тактильних якостей сучасних тканин, тому немає жодної потреби сліпо копіювати вишиванку, створену століття тому. Сучасній жінці в ній просто не буде комфортно.
Також я цілком лояльно ставлюся до можливості додавати у вишивку щось індивідуальне. Зрештою, в минулому жінки під час створення сорочки також часто імпровізували: могли використовувати нові нитки, якщо попередні закінчувалися, або дещо змінювати візерунок. Життя постійно вносило власні правки в традиції. Тому іноді я дуже точно й детально відтворюю первинну вишивку, а іноді — просто слухаю власні відчуття.
Khrystyna Rachytska
Як свідчить мій 20-річний досвід співпраці з клієнтами, люди вже звикли бачити себе в конкретному образі, і це внутрішнє відчуття себе досить важко змінити. У них є улюблені фасони, які й визначають рамки — це їхнє сучасне бачення себе. Тому тут надзвичайно важливо правильно поєднувати актуальний крій з етнічним компонентом. Моя особиста формула: давні традиції вишивки плюс сучасний силует.
Також слід пам’ятати, що колись створювався завершений, укомплектований костюм, а сьогодні ми використовуємо лише окремі елементи. Ми ніби розкладаємо класичний образ з підручників на складові. Раніше людина мала сталий, цілісний наряд, а зараз ми комбінуємо все з усім. Навіть жіночі тіла з часом зазнають змін. На заході України жінки історично були трохи нижчими, а от на територіях Центральної та Східної України одразу видно, що речі виготовлялися для жінок, вищих на зріст. Ми чітко бачимо це за тими автентичними сорочками, які є в нашій колекції.
Khrystyna Rachytska
Вишита сорочка як поєднання епох
Я часто обмірковую фразу про те, що вишита сорочка — це ніби міст між поколіннями. Для мене це ціла мережа, яка об’єднує людей. За ХХ століття ми спостерігаємо декілька потужних хвиль міграції українців по всьому світу: люди рятувалися від війн, голоду та радянських утисків. І кожна родина намагалася взяти із собою хоча б цей шматочок пам’яті про рідний дім. Збереження сорочок завжди було першочерговим завданням.
Коли мене питають, чому я колекціоную саме вишиванки, відповідь проста: саме сорочка була найближче до тіла людини. Це не верхній одяг, на який потрапляв дощ, а предмет, який вбирав людське тепло. Це священний об’єкт. Його брали із собою як посвідчення особи — сорочку, а ще іноді намисто, яке можна було за потреби продати. Вишита сорочка — ключовий елемент нашої самоідентифікації у світі. Дуже часто люди з-за кордону самі знаходять мене та просять забрати речі, які зберігалися в їхніх сім’ях, щоб повернути їх назад, додому.
Спадкова пам’ять
Вишивка — це наша спадкова пам’ять та значна частина української культури. Раніше дівчатка вже у п’ятирічному віці починали вчитися робити перші стібки. Вони сідали в колі разом із мамами, сестрами, бабусями та починали вишивати. Сьогодні дослідники часто цікавляться символікою, намагаються знайти якісь магічні чи приховані сенси в кожному елементі, але насправді люди вишивали просто з любові. Тому що це річ, зроблена власноруч, спосіб продемонструвати свою майстерність. Жінка вкладала в сорочку всю свою душу.
Khrystyna Rachytska
Маючи в руках одну старовинну сорочку, я можу дати поштовх до створення декількох нових. Один орнамент я здатна інтегрувати у 20 різних сучасних виробів. Мені хочеться розширювати та розвивати цю мережу, щоб якомога більше українців мали вдома цей унікальний шматочок нашого генетичного коду. Колекційні речі не повинні просто припадати пилом — вони мають жити й поширюватися. Навіть вироби нашого бренду ми конструюємо так, щоб через 20–30 років цю вишивку можна було акуратно відокремити й перенести на іншу сорочку, передаючи у спадок наступним поколінням.
Для мене вишивка — це високе мистецтво, саме тому у KHRYSTYNA RACHYTSKA ми робимо абсолютно все вручну. Сьогодні можливо придбати майже будь-що, але час придбати неможливо. І той час, який майстриня вкладає у вишивку, вона енергетично передає іншим людям — як спокійну медитацію чи молитву. Саме заради цього ми й працюємо.
Чого прагне клієнт
Тут завжди спрацьовує певний емоційний механізм. Інколи приходять до нас за чорною сорочкою, а купують червону. Часом здається, що сорочка сама вибирає собі власника. У нас трапляються речі, на які протягом року ніхто не звертає уваги, а потім приходить людина й каже: “Я шукала саме її все своє життя”. Тоді ти розумієш — відбулося справжнє диво, вони нарешті знайшли одне одного.
Khrystyna Rachytska
Також сьогодні є великий інтерес до регіональних вишиванок. Ми маємо базу з 20–25 ключових автентичних вишивок — вони максимально різноманітні, представляють декілька різних етнографічних регіонів, отже покупці можуть обрати саме те, що найбільше відповідає їхнім уподобанням.
Про нову добірку
Створюючи нову добірку, я орієнтувалася винятково на внутрішні відчуття. Взимку, в розпал снігопадів, мені захотілося чистоти, тому я створила абсолютно білосніжну колекцію. Зараз же навпаки — хочеться яскравих кольорів, які я бачу навколо в природі: рожевого, фіолетового, жовтого. Усе це є в довколишньому середовищі. Клієнти звертаються до нас за вишиванками KHRYSTYNA RACHYTSKA, тому я не звертаю надто багато уваги на швидкоплинні сезонні тренди. Моя відправна точка — це власні відчуття та старовинні зразки.
Khrystyna Rachytska
Ще одним новим напрямом у цій колекції є робота з шовком замість звичного льону та конопель. Я вже придбала спеціалізовану літературу та дослідження про шовк, мені надзвичайно цікаво вивчати його використання в українській традиції.
З чого почати працювати з етнікою
На власному досвіді знаю, що найбільше надихають і впливають музейні експонати, коли є можливість побачити їх особисто, на власні очі. Наприклад, у своїй студії я дозволяю відвідувачам торкатися вишиванок із моєї особистої колекції, яка налічує понад 500 екземплярів. До Дня вишиванки ми навіть організовували акцію: кожен бажаючий міг завітати, приміряти старовинну сорочку, зробити фото та відчути цю неймовірну багатовікову енергетику.
Khrystyna Rachytska
Окрім цього, я завжди наголошую, що вишивка — це час. Інколи на вишивання одного манжета йде цілий місяць, а на створення сорочки — рік. Свого часу я самостійно розшивала старовинні сорочки, спостерігала, куди саме йшла голка з ниткою, і повторювала ці рухи. Ми й зараз буквально сидимо під мікроскопом і розглядаємо кожен мікростібок. Це тонка, майстерна робота, яку я з упевненістю можу порівняти з працею ювеліра.
Коли я працюю з нашими експонатами, завжди замислююся: як жили ті жінки? Тоді не було електрики, інтернету, цього шаленого сучасного інформаційного гулу. Вони перебували наодинці з природою та своїми думками.
Khrystyna Rachytska
Це жива традиція, яку ти приймаєш, продовжуєш і додаєш частку свого бачення. Сорочка — це втілення живої душі. Навіть якщо людини вже давно немає на цьому світі, ми все ще можемо через тканину та нитку доторкнутися до її сутності. І саме в цьому полягає справжня святість.