З України родом: Тарас Шевченко – митець пензля

Тарас Григорович Шевченко — визначний український поет, романіст, драматург, живописець, політичний і суспільний діяч. Він був особистістю різнобічних талантів та інтересів, віртуозно володів як словом, так і малярським пензлем. Його поетичні рядки назавжди закарбовані в душах українців. Але чи багато нам відомо про Шевченка-художника? Саме він був одним із засновників критичного реалізму та першим видатним майстром офорту у національному мистецтві. Він досконало володів усіма наявними на той час засобами графічного відтворення.

Тарас Григорович Шевченко

Реклама.

РАННІЙ ПЕРІОД

Обдарований з народження, Тарас рано відчув любов до малювання. Ще з дитинства крейда та вуглина були для хлопчика особливою втіхою. Ними він розмальовував стіни, лави в хаті та на вулиці, вдома і в гостях… Він відтворював птахів, тварин, людей. Художній талант виявився у Шевченка значно раніше, ніж поетичний дар. Якщо початкові літературні проби відносяться до 1836–1837 років, то найдавніший малюнок, що дійшов до нас, — “Погруддя жінки”, датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочався творчий шлях видатного митця. Осягати художні інструменти Тарас почав у сільських дяків.

У 14 років його взяли "козачком" до маєтку заможного землевласника Павла Енгельгардта, з яким юнак переїхав спочатку до Вільно, а потім до Петербурга. У 1832 році поміщик віддав Шевченка "у науку" до відомого живописця Василя Ширяєва. А у 1838 році завдяки зусиллям Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Михайла Вєльгорського, Євгена Гребінки, Василя Жуковського, Івана Сошенка та інших особистостей обдарованого Шевченка викупили з кріпацтва.

НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ

Звільнення з неволі надало право молодому митцю вступити до Академії мистецтв. Тарас переходив з курсу на курс серед кращих студентів і став одним із найулюбленіших учнів Брюллова. У живописі він досягав дедалі більш помітних успіхів, удосконалював свою майстерність і стиль. За час навчання в Академії мистецтв його тричі винагороджують срібною, а згодом золотою медалями за малюнки з натури та живописні витвори. Одна з відзначених картин — “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840) — не збереглася до наших днів. Невідома доля й іншої відзначеної картини під назвою “Циганка-ворожка” (1841). До сьогодні вцілів лише акварельний малюнок з такою назвою.

"Циганка-ворожка", 1841

Тарас Шевченко плекав мрію відвідати Італію, щоб ознайомитися з видатними шедеврами живопису, скульптури та архітектури. Але Академія відправила іншого студента, а власних коштів на таку мандрівку у Шевченка, звичайно, не було. Інша заповітна мрія — повернутися назавжди в Україну.

“ЖИВОПИСНА УКРАЇНА”

У 1843 році Тарас Григорович приїхав до України. Під час подорожі любов до рідного краю надихнула його на створення цілої серії під назвою “Живописна Україна” — альбому офортів, на яких відображено історичні місця, звичаї та природу країни. Офорт — це вид гравюри на металі, що дає змогу отримувати відбитки з друкарських форм, попередньо оброблених кислотами. Митець планував видавати по 12 естампів, але через нестачу грошей не зумів реалізувати свій задум. Повернувшись до Петербурга, він закінчив навчання в Академії мистецтв і видав власним коштом довгоочікуваний альбом “Живописна Україна”, до якого увійшло шість офортів. Цей альбом став єдиним за життя художнім виданням Тараса Шевченка.

Почаївська Лавра очима Тараса Шевченка

ТАЛАНТ ПОРТРЕТИСТА

Портретам належить важливе місце у Шевченковому спадку. Він почав працювати над ними ще будучи кріпаком. В Академії продовжував працювати в цій сфері. Невдовзі він стає одним із відомих і затребуваних портретистів. Створені ним образи вирізняються невимушеністю, природністю, вдалою композицією і свіжістю кольорів, прагненням дати психологічну характеристику людині. Основна увага фокусується на обличчі та особливо очах моделі.

"Катерина", 1842

Серед зображених — здебільшого особи, яких Кобзар знав особисто. Цим пояснюється симпатія і прихильне ставлення художника до своїх персонажів. За життя Шевченко створив близько 150 робіт портретного жанру. Цікавими є портрети Маєвської та Ганни Закревської (обидва — 1843). Вони демонструють намір автора передати благородні риси характеру і чистоту жінки.

Портрет княгині Кейкуатової (1847) мистецтвознавці вважають вершиною портретного живопису митця, оскільки через заслання він перестане працювати олійними фарбами. Любив Шевченко малювати і свої зображення — він створив чимало автопортретів. Найбільш ранній із нині відомих створений 1840 року, тоді Тарасові було 26. І це перша його спроба писати олійними фарбами.

Авторпортрет Тараса Шевченка

СПАДЩИНА ВЕЛИКОГО ХУДОЖНИКА

Прожив Тарас Григорович Шевченко лише 47 років, з яких 25 — у кріпосній неволі, 10 — у в’язницях та на засланні. А решту — постійно перебував під пильним жандармським наглядом, борючись із злиднями. Однак йому вдалося залишити по собі вагому творчу спадщину.

"Селянська родина", 1843 рік

До наших днів дійшло 835 творів Тараса Шевченка, ще понад 278 втрачено і досі не віднайдено. Живописні та графічні роботи за часом створення датуються 1830–1861 роками й територіально пов’язані з Україною, Казахстаном і росією. За жанрами — це портрети, композиційні та міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі та краєвиди. Виконано їх у техніці олійного живопису на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового й тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Живописні роботи Шевченка часто зіставляють із творами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кіпренського та з японською гравюрою. Більшість картин і малюнків видатного художника можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка.

Текст: Оксана Багрій