Розпочинаємо весняний сезон із великої експозиції художниць-бойчукісток в Українському домі; також на нас очікує визначна виставка у PinchukArtCentre, яку пізніше продемонструють на бієнале у Венеції, і показ ілюстрації в Мистецькому Арсеналі.
“Весна. Жіночі імена бойчукізму”
Український Дім, 5 березня – 12 квітня
Один із ключових вернісажів весни – проєкт, присвячений майстриням пензля школи бойчукізму. Виставка висвітлює постаті Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Віри Бури-Мацапури, Софії Налепинської-Бойчук, Марії Холодної, Ярослави Музики та інших бойчукісток – славетних мисткинь свого часу. Бойчукізм виступає як багатогранний художній простір, де жіночий внесок відігравав фундаментальну роль у формуванні нового візуального коду, зазначають куратори проєкту.
Значуща роль бойчукісток також у збереженні спадщини. Після масових розстрілів творців школи під час радянського режиму бойчукізм проголосили недружнім, а його роботи прирекли на ліквідацію. Архівні матеріали знищували, розписи замальовували, імена викреслювали з публічної сфери. У цій атмосфері жаху й тотального нагляду саме жінки стали мовчазними берегинями пам’яті: Оксана Павленко, Ярослава Музика та Антоніна Іванова пережили ці роки та зберегли в глибокій таємниці уривки мистецької спадщини бойчукістів – ескізи, твори, згадки, саму ідею школи.
Реклама.
"Тихий портрет. Наталія Лісова"
Dymchuk Gallery, 5–29 березня
Провідний мотив серії робіт Наталії Лісової – людська фігура. Це не портрет у класичному сенсі та не зображення конкретної особи. Фігуру зведено до мінімальних тілесних прикмет – обрису або частини. У центрі уваги залишаються інтенсивність присутності та мовчання. На виставці експонуються живописні роботи 2022–2026 років.
Групова виставка "Радість"
PinchukArtCentre, кінець березня
У кінці березня PinchukArtCentre представить дві нові експозиції – масштабний колективний проєкт “Радість”, у якому українські та закордонні митці досліджують одну з найважливіших емоцій, що додає нам сил у скрутні часи, та експозицію Дослідницької платформи, у фокусі якої – роботи українських митців 2000–2010-х років, які працювали з темою тілесності (тіла як знаряддя самовизначення та опору).
Виставку “Радість” також покажуть у межах паралельної програми Венеційської бієнале у травні цього року.
“Культурна валіза”
Конкорс Київського залізничного вокзалу
6 березня — 5 квітня
Виставка пропонує поглянути на українську культуру через особисті предмети, архіви та історії видатних українських діячів. Серед артефактів, які команда проєкту зібрала для цієї виставки, – дорожня валіза композитора Станіслава Людкевича, автентичні тексти пісень Андрія Кузьменка (Кузьми), записники з відомими віршами Сергія Жадана, партитура “Carol of the Bells” Миколи Леонтовича 1936 року. А також ескізний проєкт фасаду київського вокзалу архітектора Олександра Вербицького – важливого культурного і транспортного символу столиці.
“Культурна валіза” апелює до людей, які перебувають у мандрівці: виїжджають за кордон, на передову, додому. У цьому русі культура стає засобом зберегти зв’язок із власним корінням і державою”, – стверджує кураторка проєкту Катя Тейлор. Виставку реалізовано Port of Culture у співпраці з Bolt.
"Женя, Лєра, Іра"
Простір 3.6.9 Space, до 29 березня
“Женя, Лєра, Іра” – виставка, створена у співпраці Spilne Art та майстерні “Ательє Нормально”, яка працює з нейровідмінними митцями. Роботи виконані у методі співтворчості, де мальовничі ландшафти та інші твори Лєри Тарасенко доповнюються графічними замальовками Жені Голубенцева та Ірини Голобородько. Практика відбувається без попереднього планування, утворює власний всесвіт та занурює в нього відвідувача. Метод поєднаної роботи розпочався з несподіваного втручання Жені Голубенцева у майже завершену роботу Лєри Тарасенко, що з часом стало основою річного процесу експериментів та роздумів про авторство, єдність, готовність ділитися та сприймати.
Виставка української ілюстрації
Мистецький Арсенал, кінець березня – травень
Виставка присвячена вивченню сюжетів української ілюстрації першої третини ХХ століття та їхньому взаємозв’язку із сучасною ілюстрацією та мистецтвом. Як один із найбільш доступних і демократичних медіа, ілюстрація надавала можливість висвітлювати важливі теми та розповідати про історію, спадок і майбутнє. Саме перша третина ХХ століття стала відправною точкою в цій історії – епохою, яка значною мірою сформувала вигляд сучасної української ілюстрації.