Український боксер Олександр Усик здобув всі трофеї в професійному боксі, не знаючи поразок, і став беззаперечним лідером світу у важкій і суперважкій вагових категоріях. Він продемонстрував, що перемоги здобувають ті, хто встановлює свої правила. В очікуванні його двобою проти нідерландського чемпіона-важковаговика Ріко Верховена, який заплановано на 23 травня, згадаймо перше велике інтерв’ю Олександра Усика для українського Vogue.
Куртка з поліаміду та поліуретану, Stone Island, окуляри, Saint Laurent (kameron.ua)
Реклама.
ЗАМОВИТИ НОВЕ ЧИСЛО З ЛІМІТОВАНОЮ ОБКЛАДИНКОЮ
“На нашій планеті існує вісім мільярдів людей, але саме мені вдалося стати абсолютним чемпіоном світу”, — стверджує український боксер Олександр Усик так, ніби все ще намагається усвідомити свій тріумфальний шлях. У ніч на 19 травня 2024 року на Kingdom Arena в Ер-Ріяді, столиці Саудівської Аравії, в герці з британцем Тайсоном Фʼюрі він завоював титул WBO у важкій вазі – четвертий у його колекції – та утвердився серед найяскравіших зірок світового боксу. Сьогодні Усик — визнана спортивна легенда: єдиний в історії спортсмен, який зміг зібрати всі чемпіонські пояси за версіями федерацій WBA, WBC, WBO та IBF у важкій і найпрестижнішій надважкій ваговій категорії.
Поєдинки українця нагадують фешенебельні шоу, де в перших рядах збираються шейхи та знаменитості світового рівня, від футболіста Кріштіану Роналдо до акторів Денієла Крейґа та Джейсона Стейтема, – і водночас драйвові рок-концерти, де емоції б’ють через край. Пам’ятний виступ з Ентоні Джошуа у 2021 році, коли Усик відібрав у британця одразу три титули – WBA, WBO та IBF, – вразив 60-тисячну аудиторію стадіону “Тоттенгем Готспур” у Лондоні. Минулого року 90-тисячний лондонський “Вемблі” став свідком того, як у реванші за абсолютне чемпіонство український боксер вже в п’ятому раунді відправив у нокаут британського важковаговика Даніеля Дюбуа своїм коронним ударом “Іван”. Ще десятки мільйонів глядачів по всьому світу спостерігали за цими подіями через онлайн-трансляції.
Боксерські шорти та кросівки, усе – власність героя
39-річний Усик – майже двометровий красень з харизмою, як у Джонні Деппа, і почуттям гумору, як у Метта Райфа. Поза межами боксерського рингу він – сім’янин, батько багатьох дітей, віруюча людина, актор (зіграв роль у голлівудському спортивному фільмі “Незламний”. – Прим. ред.), мультимільйонер, спортивний благодійник і народний улюбленець. Нещодавно він почав носити вуса й бороду, а його видовжене волосся з тонкими сивими пасмами на скронях зачісує назад. Його ясні блакитні очі та фірмова щербата усмішка можуть ввести в оману: нелегко одразу збагнути, що за цим привітним обличчям ховається майстер, який вправно комбінує серії джебів, хуків і аперкотів.
Вовняні піджак і штани, шкіряні туфлі, усе – Richard James, бавовняна водолазка, John Smedley
Усику з його чіткою, виразною мужністю на диво пасує рожевий колір: у великій колекції одягу Stone Island – джемпер, вельветова куртка та вітровка ніжних пастельних тонів. “Ліза (старша дочка спортсмена. – Прим. ред.) наполягла, щоб я придбав, – пояснює він. – Хто я такий, щоб їй перечити”. Києвом він їздить на чорному “Гелендвагені” або темно-зеленій BMW G12 7 Series, яку він ніжно називає “Галя”. Понад сім років він тренується у звичайному київському спортзалі – разом з усіма, без охорони. На мізинному пальці у нього обручка з діамантовою інкрустацією з білого золота, на зап’ясті – золотий годинник Rolex Cosmograph Daytona John Mayer із зеленим циферблатом, ліве вухо прикрашає козацька сережка у вигляді підкови (натяк на родинні зв’язки), а на шиї – масивний срібний хрест на чорній мотузці. “Усе, що у мене є, я завдячую Богу, – каже боксер. – У цьому світі ти нічим не володієш насправді. Тебе перевіряють багатством і бідністю, любов’ю та ненавистю, але важливе лише одне: з якою душею ти досягнеш кінця свого земного шляху”.
“У цьому житті ти нічим не володієш по-справжньому. Тебе випробовують багатством і бідністю, любов’ю та гейтом, але важливо тільки одне: з якою душею ти дійдеш до фіналу свого земного життя”
Шкіряна куртка, вовняні штани, усе – Our Legacy, бавовняна сорочка, Gieves & Hawkes, вовняне пальто, шовкова краватка, усе – власність стиліста
Зйомки легенди сучасного боксу Олександра Усика проходять у лютневому Києві – це одна з найскладніших зим у столиці з початку повномасштабної агресії. Через російські обстріли світло в будинках з’являється на лічені години на день. Гуркіт генераторів вздовж тротуарів перекриває всі інші звуки великого міста і не стихає майже ніколи. Фотограф Чарлі Грей і стиліст Девід Бредшоу прилетіли з Лондона – попереду три дні зйомок. Частину чемпіонських поясів Усика, які зберігаються вдома в кутку, де сім’я ховається під час повітряних тривог, склали у велику валізу, що тепер, здається, важить тонну. Вона вирушає з нами до офісу Vogue Ukraine. “Сподіваюся, не побачу їх на OLX? – жартує Олександр і тут же серйозно додає: – Я знаю, як продати їх за вигіднішою ціною”. (Минулого року в грудні його чемпіонський пояс WBC, завойований у бою з Тайсоном Ф’юрі, був проданий на благодійному аукціоні в Києві за мільйон доларів. Усі кошти були передані на лікування дворічного хлопчика, який страждає від м’язової дистрофії Дюшенна. – Прим. ред.) “Щодня по вісім годин!? – з подивом перепитує Усик, дізнавшись про наші плани. – Це моя дружина погодила такий графік, а сама поїхала у своїх справах? Я б добровільно ніколи не погодився на таке. Гаразд, працюємо”.
Про свій титул абсолютного чемпіона Усик говорить з щирою радістю. Він показує на телефоні фотографії записок, які колись писав своєму уявному вболівальнику з майбутнього. “Фанату Сергію Шумілову від олімпійського чемпіона Олександра Усика. 19.09.2009”, – виведено чітким почерком з невеликим нахилом вліво. “Олімпіада підкорилася мені не одразу, – згадує спортсмен. – У 2008 році в Пекіні я зазнав поразки, але здобув олімпійське золото в Лондоні у 2012-му”. Ще на одній записці від 15.01.2013 Усик називає себе чемпіоном світу за версіями WBA, WBC, WBO та IBF. Він досяг цієї мети шість років потому.
“Усіх результатів мені допомогла досягти залізна дисципліна. Щодня — ранній підйом, загартовування, тренування”
Вовняне пальто, светр із бавовни та вовни, усе – Gieves & Hawkes, вовняний піджак, Giorgio Armani
Ми знаходимося в роздягальні боксерського клубу на Подолі, в історичному серці Києва. На вулиці –17 градусів, опалення відсутнє, а світло забезпечується портативною електростанцією. Знімальна група щойно повернулася з Дніпровських пагорбів, де в хуртовину, під звуки повітряної тривоги, фотографували легендарного боксера на тлі 102-метрового монумента “Батьківщина-Мати” – символу стійкості українського народу. Щоб хоч трохи зігрітися, ми наливаємо з термоса гарячий чай, але він миттєво холоне. Усик кутається в сіре пальто з м’якої вовни Gieves & Hawkes, одягнене на голе тіло, – за задумом стиліста. Перед цим боксер демонструє татуювання на правій руці – “Батьківщину-Матір” з тризубом: “Я зробив його в 2010 році, відправивши у всесвіт ідею про щит з українським гербом”. (У серпні 2023 року з монумента прибрали радянську символіку, замінивши її на українську. – Прим. ред.) Я розглядаю обшарпані стіни кімнати з пожовклими плакатами відомих боксерів: “Сам із такого починав, – ловить мій погляд Усик і відкушує шматочок вафельного торта. – Неважливо, де ти зараз, якщо у тебе є заповітна мрія”. “Смачно?” – запитую я. “Дуже люблю, – відповідає Усик. – Їм сам і готую для своїх дітей”.
Майбутній чемпіон народився у родині військовослужбовця в українському Криму, куди його батьки переїхали з півночі країни: батько, Олександр Усик-старший, – із Сумської області, мати Надія – з Чернігівської. Його дитинство припало на початок 2000-х, коли країна переживала економічний і політичний хаос. Незважаючи на всі прагнення допомогти синові, батьки майже нічого не могли зробити. “Бувало, що я не відвідував школу два тижні, бо не мав відповідного взуття”, – ділиться спортсмен. Однак у нього було щось значно важливіше – свобода для самореалізації. “Коли дорослі нав’язують дітям своє бачення світу, вони заважають формуванню їхніх мрій, – міркує Олександр. – Мій батько просто вірив у мене і чекав, поки я сам збагну, хто я є”.
Бавовняне пальто, Stone Island, боксерські кросівки, власність героя
У дев’ять років Усик застудився і переніс двостороннє запалення легенів, майже рік провів у лікарнях. “Я бачив, що батьки витрачають останні кошти на моє лікування, і це мене дуже засмучувало”. Відчуваючи безсилля, він почав молитися, як його навчила бабуся. Згодом це привело його до віри в Бога. У дитинстві він захоплювався футболом, займався народними танцями, і з цією спритністю в ногах та гнучкістю в рухах у 15 років він прийшов у бокс. Він зрозумів, що спорт – це те, що йому найкраще вдається. “Танцюй, як метелик, жаль, як бджола” – цим правилом Мухаммеда Алі, американського боксера, з яким Усик народився в один день і мав однакові фізичні параметри, спортсмен зробив своїм життєвим кредо. Він був амбітним і знав, чого прагне. Він пообіцяв своїй матері, що колись буде возити її на приватному літаку, а поки що сперечався з вчителями в школі за право бути почутим. “У мене був запальний характер, я не міг просто підняти руку на уроці й чекати своєї черги – я викрикував з місця. Мені казали: “Ти вискочка, у тебе нічого не вийде”. А я вірив, що ця риса допоможе мені досягти моєї мрії”. Цього ж самовпевненого Усика можна побачити на відомому відео зустрічі з братами Віталієм та Володимиром Кличками у 2013 році. Тоді він запитав у діючих чемпіонів, значно вищих за нього зростом і статусом, чи доведеться йому виходити проти них на ринг, щоб забрати їхні пояси. (На той час брати Клички володіли всіма титулами у надважкій вазі: Віталій був чемпіоном за версією WBC, Володимир – за всіма іншими: WBA, WBO та IBF. – Прим. ред.) Ті тільки посміхнулися.
Боксерські шорти, власність героя
“Усіх результатів мені допомогла досягти залізна дисципліна, – ділиться Усик. – Змалку було так, як казав батько. Кожен день – ранній підйом, загартовування, тренування. Він учив мене піклуватися про себе, поки я не взяв своє життя під повний контроль”. Батько ніколи не обіймав його в дитинстві і не говорив, що любить: “Я думав, що він жорстокий. Мовчазний, стриманий, гарний”. Одного разу Усик-старший зник на місяць – як згодом з’ясувалося, він заробляв гроші на виноградниках. Після його повернення на столі з’явилися виноград, апельсини, вершкове масло – а на обличчі батька ледь помітна усмішка, така ж рідкісна, як і фрукти в їхньому домі.
“Коли дорослі нав’язують своє бачення світу дітям, то не дають сформуватися їхнім мріям. Мій батько просто вірив у мене і чекав, що я зрозумію, хто я”
Про своїх дітей спортсмен говорить із щирою радістю: “Доньки – то любов, а сини – красені”. Олександр Усик з дружиною Катериною разом уже понад двадцять років. Вони виховують 16-річну Лізу, 13-річного Кирила, 11-річного Михайла та трирічну Марію. На кожен бій боксер виходить у шортах, на яких вишиті імена членів його сім’ї. “Ми з Катею виховуємо передусім себе, а не дітей, щоб вони бачили приклад здорових стосунків і вбирали сімейні цінності”, – каже Усик.
Кожен свій ранок він починає з молитви. У будинку під Києвом в Олександра є імпровізований іконостас із покровителями кожного члена його сім’ї. У центрі – ікона Діви Марії, свічка та пляшка зі святою водою. “Молодша дочка знає, що це її святі, й інколи приходить до мене під час молитви, щоб поцілувати ікону”, – розповідає він. На стіні в кухні Ліза намалювала свою сім’ю: у центрі – мама, сестра і вона, з обох боків – батько та брати, а над ними всіма – Бог.
Вовняні штани, Gieves & Hawkes, підтяжки, власність стиліста
Вже багато років Усик підтримує хлопчика, хворого на ДЦП, якому зараз 16 років. “Коли я відвідую його, я беру з собою когось із дітей, щоб вони не жили у відриві від реальності, вміли спілкуватися з тими, хто живе іншим життям, розуміли їхні потреби та цінували те, що мають: сім’ю, здоров’я, дім, можливість навчатися. Спочатку вони відчувають жаль, але цей хлопець – справжній борець: він докладає зусиль щодня, і це викликає захоплення. Іноді ми вчимо одне одного просто бачити людину поруч, а не тільки себе та свої відчуття”.
Олександр полюбляє влаштовувати сімейні пробіжки. “Я розумію, що дітям важко витримати крос на п’ять кілометрів у заданому темпі. Але я постійно підвищую їхню планку, створюю перешкоди, тому що не знаю, що на них чекає в житті. Моя задача – виховати їх фізично і психологічно підготовленими”. Спортсмен переконаний, що людське тіло здатне витримати все. Головне – переконати в цьому мозок. Він перевіряє свій мозок постійно: двічі брав участь у марафонах; пропливав по десять кілометрів у басейні, річці та морі; за 3 години 51 хвилину подолав стокілометрову дистанцію на велосипеді в Дубаї під пекучим сонцем; проводив на рингу 40 раундів поспіль – це чотири години та мінус чотири кілограми. Його наступна ціль – переплисти Босфор. Чи є в нього якісь більш звичайні спортивні захоплення? Після тренувань він обожнює грати з командою в комп’ютерну гру Counter-Strike, а футбол – його пристрасть з дитинства.
“З народженням доньки я змінив життя. Були дім, тренування та церква. Знайомі вирішили, що в мене зіркова хвороба”