Для будь-якого театру прем’єра – визначна подія. Для Kharkiv Opera, що діє за 30 кілометрів від лінії зіткнення, зараз це також рішення: не припиняти діяльність, не застигати в очікуванні кращих обставин, а й надалі знаходити новітню мову взаємодії з аудиторією та втілювати відважні задуми.
1 травня в театрі відбудеться показ балетів Inside the Music на музичні твори Джорджа Гершвіна та Bolero I.R. Моріса Равеля. Дослідниця балетного мистецтва Катерина Єлецьких відвідала Харків.
“Як на мене, через нашу близькість до межі ми особливо відчуваємо спрагу до життя. Ми високо цінуємо те, що маємо зараз”, – зауважує Антоніна Радієвська, художня лідерка Харків Опера. Відважна жінка, що схильна до рішень, а не обіцянок, іноді прямолінійна – дещо схожа на сам Харків, – Радієвська прагне реалізовувати масштабні проєкти та водночас надавати можливості молодим виконавцям: щоб вони мали змогу пройти шлях від початкових ролей у харківському театрі до визначних солістів. Театр функціонує за декілька десятків кілометрів від лінії фронту – в умовах постійних повітряних тривог, обмеженого простору та відсутності великої сцени.
1 травня тут покажуть два одноактні балети – “Inside the Music” на музичні твори Джорджа Гершвіна та “Bolero I.R.” Моріса Равеля. Над постановками працюють запрошені митці з Києва – відомі солісти Національної опери України Тетяна Льозова та Ярослав Ткачук. Це не їхня перша спільна праця як балетмейстерів, проте саме цей показ став дебютним, створеним спеціально для харківської сцени в умовах воєнного часу. “Харків – місто руху. Воно існує попри все, і цей рух ми відчуваємо в самій виставі. Ми не мали наміру створювати розповідь про війну. Навпаки, хотілося говорити про життя, щирість та світло”, – ділиться Тетяна Льозова.
Символічно, що нова інтерпретація Bolero постає саме в Харкові – місті Іди Рубінштейн, без якої важко уявити історію перформативних мистецтв. Саме за її ініціативи у 1928 році композитор Равель створив Bolero. Згодом ця мелодія стала одним із найбільш упізнаваних творів XX століття: гіпнотичний ритм, поступове збільшення напруги, майже механічна повторюваність і внутрішнє напруження перетворили її на чудовий матеріал для хореографічних інтерпретацій.
У центрі видовища “Bolero I.R.” – процес внутрішньої переміни: від безликої маси до яскравої унікальності, від тіні до світла. “Іда Рубінштейн – одна з найзагадковіших особистостей європейського модерну, меценатка, антрепренерка та артистка, яка руйнувала правила класичного балету та формувала власний сценічний стиль на стику танцю, театру та перформансу. У нашій виставі її образ перетворюється на символ енергії, що здатна змінювати довколишній світ. Фактично, це те, що Рубінштейн робила протягом усього свого життя”, – зазначає Тетяна Льозова.
Балет “Inside the Music” збудований на музиці Джорджа Гершвіна, а саме на концерті для фортепіано фа мажор. Концепція вистави – намагання побачити музику як живий простір, у якому взаємодіють ритм, структура та особисті уявлення.
“Це своєрідна візуалізація всесвіту музики, – як його сприймає музикант, глядач або будь-хто. Це можуть бути ноти, клавіші, стилі – і те, як вони контактують між собою”, – пояснює Ярослав Ткачук. – Якщо говорити про танцювальну мову обох видовищ, то “Inside the Music” – це неокласика, а “Bolero I.R.” – вже хореографія з елементами модерну.
Харківський театр сьогодні функціонує на значно меншій сцені, без звичних великих декорацій та з невпинними повітряними тривогами. Втім, саме в цих обставинах формується нова танцювальна мова – тісно пов’язана з реаліями міста, що існує поруч із лінією розмежування.
Реклама.
Харківська національна опера – один із найбільших театрів України, з розлогим репертуаром, оперною та балетною трупами, симфонічним оркестром, який минулого року відзначив своє сторіччя. Саме в Харкові у 1925 році було засновано перший державний український театр опери та балету. Від самого початку тут звучали найзначніші прем’єри – балети – “Пан Каньовський” Михайла Вериківського, “Ференджі” Бориса Яновського.
Після початку повномасштабної війни звичне театральне життя стало неможливим. Основна сцена, обладнана найсучаснішою апаратурою та розрахована на масштабні постановки, зараз закрита з міркувань безпеки. “У довоєнний період наша сцена давала можливість ставити вистави неймовірних розмірів, наприклад були постановки за участю 250 осіб”, – зазначає головний режисер театру Армен Калоян.
Харківська опера завжди була важливим центром для жителів, тому про зупинку роботи не йшлося. У 2024 році тут відкрили Loft Stage – новий камерний простір Харків Опери, створений з урахуванням усіх правил безпеки. Простір значно менший за головну сцену: глядацька зала вміщує близько 400 відвідувачів проти 1500 в основній.
З відкриттям Loft Stage балетна трупа театру потрапила в зовсім іншу сценічну реальність. Академічна хореографія формувалася для великих просторів, симетрій, глибини, ліній кордебалету, враження віддалення. Тому нова сцена вимагала не простого перенесення репертуару, а пильного переосмислення кожної вистави: мізансцен, масових номерів, світла, декорацій, відстані між артистами та глядачами. Таким чином, у театрі адаптували, зокрема, балети “Пахіта”, “Собор Паризької Богоматері”, “Жизель”.
“Ви навіть не уявляєте, який це кураж – пристосовувати вистави до нового простору та щоразу долати нові сценічні виклики. У голові вже безліч ідей: що ще можна відновити, що поставити, як розвивати репертуар далі. Для мене важливо, що театр не зосереджується на одній особі: приходять нові постановники, з’являються юні артисти, і ми всі дуже швидко прогресуємо разом”, – запевняє Антоніна Радієвська, художня керівниця балету Харків Опери.
За останній час театр вже встиг представити свіжі роботи, серед яких – балет “Драконячі пісні” на музику сучасного всесвітньо відомого українського композитора Максима Коломійця, що став однією з помітних подій воєнного репертуару. У грудні минулого року на Loft Stage виступала Катя Ханюкова – перша солістка English National Ballet, українська балерина, яка вже довгі роки представляє українську школу на міжнародній арені. Її візит до Харкова був не просто гастрольною подією, а знаком підтримки міста та театру.
У час, коли Харків з’являється в новинах передусім через обстріли, культура повертає йому іншу перспективу – образ міста, куди приїжджають митці, де відбуваються виступи та де глядачі купують квитки. Театр існує в тих умовах, які є: між обстрілами, відключеннями електроенергії та обігріву, створює видовища та готує прем’єри, переосмислює репертуар, співпрацює з новими форматами, залучає акторів та приймає відвідувачів.
Антоніна Радієвська, яка поєднує роль художньої керівниці та залишається провідною балериною, зазначає, що для неї було важливо залишатися у рідному Харкові. І в цьому є щось дуже харківське – вперте та практичне відчуття відповідальності за місце, у якому ти виріс.
Війна змусила українські театри довести, що велич мистецтва не визначається площею сцени. І Харків Опера наразі є одним із найвиразніших прикладів цієї нової театральної стійкості. Її масштаб тепер – не тільки в архітектурі чи кількості місць у залі, а в небажанні відмовлятися від амбіцій. Генеральний директор театру Ігор Тулузов наголошує, що майбутнє Харків Опери, а особливо її репертуарна стратегія, сьогодні стають частиною широкої дискусії про українську самобутність.
“Звісно, коли з’явиться можливість повернутися на велику сцену, ми швидко перенесемо туди постановки. Але головне зараз – ми всі дуже гостро відчуваємо потребу в українській культурній самоідентифікації. Це не щось нав’язане, а внутрішнє бажання, що йде зсередини. Ми бачимо, як виникає багато нових творчих робіт з українським корінням, з українською інтонацією – і це дуже виразно відрізняється від того, що було раніше, – говорить Тулузов. – Зараз складно будувати такі великі плани, як до війни, але наші головні напрямки зрозумілі: українські опери, українські балети, українські перформанси, а також європейські тенденції, адже ми є частиною європейської культури. Для нас важливо відновити гастрольні подорожі. Європейський досвід нашого гуманітарного туру “Європейський шлях”, що тривав з квітня 2022 по червень 2024 року, засвідчив, що наша культура близька глядачеві. Спочатку багато хто приходив на наші виступи як на благодійні акції, щоб підтримати Україну, але згодом люди побачили рівень виконання, репертуар, артистів – і почали приходити вже як до визначного театру. Це було дуже важливо для нас”.
Прем’єра “Inside the Music” та “Bolero I.R.” добре узагальнює цю логіку: Харків Опера сьогодні не лише зберігає репертуар, а продовжує створювати новий. У скрутних умовах війни кожна така постановка стає способом залишатися в сучасному культурному процесі, спілкуватися з аудиторією мовою сьогодення та водночас утримувати зв’язок із власною ідентичністю.
Текст: Катя Єлецьких, авторка проєкту про український балет Ballet maniac