6 екранізацій української прози, вартих перегляду в цьому році

Сучасна українська белетристика все частіше знаходить втілення на театральних підмостках. У весняний та літній періоди 2026 року як державні, так і незалежні театральні колективи готують дебюти за мотивами книг найрізноманітніших напрямків – від фентезі з еротичними елементами до медичного детективу. Чимало цих робіт вже стали популярними і тепер мають всі перспективи збирати повні зали в театрах українських міст.

Реклама.

“Я бачу, вас цікавить пітьма”

1, 2 травня, МЦКМ

6 екранізацій української прози, вартих перегляду в цьому році
0
"Я бачу, вас цікавить пітьма"

Постановка Максима Голенка, створена за однойменним романом Ілларіона Павлюка, у квітні–травні продовжить мандрувати Україною. Це спільний проєкт Дикого театру та Львівського театру імені Марії Заньковецької.

Події відбуваються в дивовижному селі Буськів Сад, куди прибуває кримінальний психолог Андрій Гайстер (його роль виконує Григорій Бакланов), щоб розслідувати зникнення дівчини. Замість пояснень він натрапляє на жахливу таємницю місця, звідки ніхто не повертався.

Незважаючи на великий попит на квитки та сильний акторський склад – перед показом і початком великого туру залишалось питання, чи “Пітьма” повністю реалізується на сцені. Про це заявила продюсерка, керівниця Дикого театру Ярослава Кравченко.

“Залишався певний відсоток хвилювання через масштабність матеріалу та містичну складову, яку важко передати в театрі. Але після показу стало зрозуміло, що ці страхи були зайві. На перших трьох виступах у Києві я не побачила жодного знайомого глядача – квитки купили саме прихильники роману”, – каже Ярослава Кравченко.

“Танці з кістками”

Літо 2026

6 екранізацій української прози, вартих перегляду в цьому році
1

Влітку 2026 року “Дикий театр” збирається представити ще одну “книжкову” прем'єру, яка також обіцяє бути відомою. В основі – один із найчастіше обговорюваних нових українських бестселерів – медичний трилер “Танці з кістками” Андрія Сем’янківа (Med Goblin).

Дія відбувається в морзі, де працює патологоанатом Северин – невдаха, котрий погоджується на ризиковану та нелюдяну угоду. Вистава обіцяє похмуру атмосферу і питання без вирішень.

“Танці з кістками – роман, який вразив своєю цинічністю. Це оповідь про те, що справедливість торжествує не завжди, про безкарність, і про втрату людського обличчя. Іноді ми втрачаємо чуйність, щоб захистити себе. Деколи люди відмовляються від моральності, тому що так зручніше. Дуже захотілось цю історію відтворити в театрі”, – коментує вибір матеріалу Ярослава Кравченко.

“Озерний вітер”

2, 3 травня, театр "Гармидер", Луцьк

6 екранізацій української прози, вартих перегляду в цьому році
2
Сцена з репетиції вистави "Озерний вітер", фото: Віталій Вижанський

Луцький незалежний театр “Гармидер” готує виставу за однойменною працею письменника, перекладача Юрка Покальчука. Твір уперше отримає сценічну інтерпретацію.

“Озерний вітер” – волинське фентезі з дуже тонкими еротичними мотивами, яке об’єднує міфологічність і чутливість. У центрі історії – Волин (грає Артур Березовський), котрий народився людиною, але пізніше перетворився на озерного княжича. Інсценізацію створила режисерка Руслана Порицька. У виставі застосовують автентичні пісні та перекази Волині, оригінальні костюми та маски.

Юрка Покальчука на написання “Озерного вітру” надихнули романи Стівена Кінга та сентимент до рідного краю, його душі, міфології. Прем'єра пройде 2 і 3 травня в Луцьку, а потім вистава відправиться в тур Україною.

Вистава – частина мультимедійного проєкту, який звертає увагу до постаті Юрка Покальчука. Крім театру, до нього залучені: літературна платформа “Фронтера”, громадська платформа “Алгоритм дій”.

“Тигролови”

Червень 2026

Instagram

(@pavloshpegun)

Київський академічний театр “Золоті ворота” продовжує роботу над інсценізацією роману Івана Багряного “Тигролови”. Історію пригодницького твору про Григорія Многогрішного, який тікає з “потяга смерті” НКВС і знаходить притулок у родині Сірків — мисливців на тигрів, планують відтворити по-новому. Режисер Павло Шпегун визначає цю форму як “легенду” і додає, що в роботі використовує прийоми, які перекликаються з принципами японського театру — Но та Кабукі.

“У нас утворилася міцна і дуже енергійна команда, яка дійсно захоплена процесом. Ми знайшли цікавий підхід через живу музику: вона керує сценами і змушує розігруватися глядацькій уяві. Навіть зброя у виставі передається через музику — адже нам, українцям, не потрібно бачити зброю, щоб її уявити”, — зазначає Павло Шпегун.

Прем’єру заплановано на червень 2026 року.

“Там, де заходить сонце”

6 екранізацій української прози, вартих перегляду в цьому році
3
Фото: Театр Франка

Ще один відомий твір сучасної авторки Олени Пшеничної реалізують на камерній сцені Театру Франка. Прем’єру оголосили на квітень. Роман розповідає про пенсіонерку Віру, яка на початку повномасштабної війни опиняється в будинку для людей похилого віку. Авторка особисто працює над інсценізацією разом із режисером Тарасом Жирком.

Ділиться, що найбільшою складністю стало перетворити великий роман на сценічну історію тривалістю півтори–дві години.

“Ти ніби створюєш новий шлях для своїх персонажів. Книжковий текст — як 3D: діалоги, внутрішні розмови героїв, спогади. А сцена вимагає жити “тут і зараз”. Пам’ятаю, перед тим як почати писати п’єсу, я придбала аудіокнигу “Там, де заходить сонце”, яку озвучила сама, і протягом двох днів переслухала її. Це було дуже дивне відчуття, коли ти слухаєш, як ти озвучуєш книгу, яку сама написала. Але це допомогло мені знову по-справжньому зануритися в цю історію. Потім я майже на три дні зачинилася в кабінеті і писала”, — розповідає Олена Пшенична. Додає, що дуже зворушливим моментом стала перша читка з акторами.

“Режисер Тарас Жирко вперше читав текст п’єси вголос, актори вперше його слухали, а я вперше (дуже сором’язливо) дивилася на реакції тих, завдяки кому мої горобчики (так я називаю своїх стареньких) оживуть. Вони сміялися і плакали. Це була дійсно магія. Зараз магія твориться на репетиціях”, — каже авторка.

“Доктор Серафікус”

Весна 2026

Instagram

(@maly_teatr)

За цікавим збігом обставин, у столичному Малому театрі незабаром покажуть історію за твором одного з персонажів “Амадоки” — Віктора (Петрова) Домонтовича. Його “Доктор Серафікус” уперше отримає сценічне втілення. За постановку взявся актор Станіслав Весельський, який вже має декілька успішних режисерських робіт.

Постановку називають театральними есе про дивних професорів і непросте кохання. Прем’єру заплановано на весну 2026 року.

Ще одна постановка Театру Франка за бестселером Софії Андрухович “Амадока” також була оголошена на весну 2026 року. Наразі немає точної дати прем’єри, підтвердженої в театрі. Перша частина роботи вже вийшла у французькому Ліоні, а другу покажуть у Києві.

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *