До лонглисту Національної книжкової премії США (National Book Award) за 2026 рік у категорії «Перекладна література» увійшли дві книжки, перекладені з російської мови: «My Dreadful Body» Еґани Джаббарової та «The Disappearing Act» Марії Стєпанової. Перелік опублікували на сайті фонду 15 вересня.
Категорію «Перекладна література» започаткували 2018 року. Цьогоріч видавці подали до неї 159 книжок.
Книжки в лонглисті перекладені із семи мов: арабської, китайської, французької, індонезійської (уперше за всю історію категорії), норвезької, російської та іспанської. Дев’ять творів — це художня проза, один — нонфікшн.
У довгому списку є одразу два переклади з російської.
Перший — це дебютний роман Еґани Джаббарової «My Dreadful Body» у перекладі Лізи К. Гейден. Як ідеться в пресрелізі премії, це історія молодої жінки з азербайджанської родини, яка живе в росії між двома мовами й культурами та має важкий неврологічний розлад. Кожен із розділів звернений до окремої частини тіла, і через них оповідачка розбирає патріархальне насильство, хронічний біль і досвід діаспори.
Другий текст — «The Disappearing Act» Марії Стєпанової у перекладі Саші Даґдейл. У пресрелізі героїню позначають лише літерою: письменниця «М» живе у вигнанні в місті «Б», відколи її країна почала війну проти сусідньої держави. Дорогою на літературний фестиваль вона губиться в незнайомому містечку «Ф», прибивається до мандрівного цирку й починає зважувати, чи готова залишити позаду професію, батьківщину й минуле.
Еґана Джаббарова народилася 1992 року в Єкатеринбурзі в азербайджанській родині. Вона поетка, есеїстка й дослідниця, авторка кількох поетичних збірок. Як зазначає New Vessel Press, американське видавництво, що випустило англійський переклад роману, 2024 року Джаббарова була змушена виїхати з росії через ЛГБТК-активізм і позицію проти війни в Україні й нині живе в Гамбурзі.
Марія Стєпанова — поетка й есеїстка, засновниця й головна редакторка російського видання Colta.ru. Як пише видавництво Fitzcarraldo Editions, яке випустило цей самий переклад у Великій Британії (у США це New Directions), Colta.ru припинила роботу після початку повномасштабного вторгнення, коли в росії згорнули всі незалежні медіа, а сама Стєпанова як критикиня режиму путіна була змушена виїхати з країни й живе у вигнанні. До лонглиста премії вона вже потрапляла 2021 року з книжкою «In Memory of Memory» — теж у перекладі Даґдейл.
Ліза К. Гейден, за довідкою New Vessel Press, здобула магістерський ступінь із російської літератури в Пенсильванському університеті, шість років прожила в москві й нині живе в штаті Мен. Вона веде блог про сучасну російську прозу Lizok’s Bookshelf. Серед її робіт — романи росіян Євгенія Вадалазкіна та Вадіма Лєвєнталя: як зазначає Oneworld Publications, яке видало ці переклади, перший отримав премію Read Russia, а другий потрапив до шортлиста Oxford-Weidenfeld Prize.
Саша Даґдейл — британська поетка й перекладачка. Fitzcarraldo Editions зазначає, що її шоста поетична збірка «The Strongbox» вийшла у видавництві Carcanet 2024 року, а переклад «In Memory of Memory» Стєпанової увійшов до шортлиста Міжнародної Букерівської премії та отримав премію Lois Roth від Асоціації сучасних мов.
Повний лонглист:
- Egana Djabbarova, My Dreadful Body (з рос., пер. Lisa C. Hayden) — видавництво New Vessel Press;
- Álvaro Enrigue, Now I Surrender (з ісп., пер. Natasha Wimmer) — видавництво Riverhead Books;
- Karim Kattan, Eden at Dawn (з фр., пер. Jeffrey Zuckerman) — видавництво Restless Books;
- Karl Ove Knausgaard, The School of Night (з норв., пер. Martin Aitken) — видавництво Penguin Press;
- Ping Lu, To the East of the East (з кит., пер. Jeremy Tiang) — видавництво World Editions;
- Vicente Luis Mora, Centroeuropa (з ісп., пер. Rahul Bery) — видавництво Bellevue Literary Press;
- Intan Paramaditha, Night of a Thousand Hells (з індонез., пер. Stephen Epstein, Tiffany Tsao) — видавництво Europa Editions;
- Mohamed Mbougar Sarr, Pure Men (з фр., пер. Lara Vergnaud) — видавництво Other Press;
- Maria Stepanova, The Disappearing Act (з рос., пер. Sasha Dugdale) — видавництво New Directions;
- Samar Yazbek, Your Presence Is a Danger to Your Life (з араб., пер. Leri Price) — видавництво Other Press.
До журі премії в категорії «Перекладна література» цьогоріч увійшли:
- Крістофер Меррілл — голова журі, поет, есеїст і перекладач зі словенської та корейської мов. У власному есе згадує, що навчався у Йосіпа Бродського і вважає, що той сильно вплинув на нього. Був старшим фахівцем програми академічних обмінів Фулбрайта у Польщі та росії. Автор поеми «On the Road to Lviv» про війну в Україні;
- Шеллі Ферузер-Веґа — американка, професійна перекладачка з російської та узбецької мов. У дописі для проєкту RusTrans (про переклад з російської як політичний феномен у Британії, Ірландії та США) вона пише, що лише половина її перекладів написана етнічними росіянами, мова просто виступає як посередник;
- Хав’єр Гарсія дель Мораль — іспанець, засновник книгарні-бару The Wild Detectives, яку неодноразово визнавали найкращою книгарнею Даллса;
- Джон Кін — американський письменник, перекладач і професор Ратгерс–Ньюарк. Перекладає з французької, португальської та іспанської;
- Азарін Ван дер Вліт Улумі — американсько-іранська письменниця, лавреатка премії PEN/Faulkner за роман «Call Me Zebra».
Національна книжкова премія США має 5 категорій: проза, нонфікшн, поезія, перекладна література та дитяча література. Фіналістів у кожній назвуть 6 жовтня спільно з The New York Times, а переможців оголосять 18 листопада на 77-й церемонії вручення премії.
Ситуація з перекладною літературою у США загалом непроста. Лише 3% книжок, виданих на американському ринку, є перекладами з усіх інших мов разом узятих — англомовний ринок вважається найскладнішим у світі для будь-якої неангломовної літератури, і водночас найважливішим для міжнародної видимості автора.
Цю статистику ще у 2000-х порахувала дослідницька компанія Bowker, і відтоді дані щорічно веде сайт Three Percent Рочестерського університету, звідки й пішла назва «проблема трьох відсотків» (the Three Percent Problem). Якщо рахувати лише художню прозу та поезію без нонфікшн і технічної літератури, показник опускається ще нижче, приблизно до 0,7%.
Малим літературам, зокрема українській, вийти на цей і так обмежений ринок особливо складно — за словами британської літагентки Емми Шеркліф, яка розповідала про це на дискусії, описаній Читомо, агентів, готових працювати з українськими авторами, дуже мало, а фінансування перекладів залишається серйозною перешкодою. За весь час існування Національної книжкової премії США у нинішньому форматі (з 2018 року) українських авторів чи перекладачів серед номінантів не було.
Натомість переклади з російської до лонглисту потрапляли вже двічі: 2018 року — Тетяна Толстая з книжкою «Aetherial Worlds», а 2021-го — сама Стєпанова з «In Memory of Memory» у перекладі тієї ж Саші Даґдейл. Цьогорічні дві позиції в лонглисті 2026 року — вже третій і четвертий випадок появи російської літератури серед номінантів премії.
Нагадаємо, у травні 2021 року роман Марії Стєпанової «In Memory of Memory» також увійшов до короткого списку Міжнародної Букерівської премії.