Сербські науковці повторно вивчили музейний артефакт і ідентифікували в ньому людське ікло, яке носили як прикрасу 6,5 тисяч років тому.
Сербські археологи повторно вивчили музейний експонат, якому понад 20 років, і з’ясували, що предмет, раніше вважався намистиною з зуба тварини, насправді є обробленим людським іклом, яке використовували як кулон 6500 років тому.
Артефакт був знайдений на неолітичному поселенні Ябланиця біля Белграда, що має зв’язок з давньою культурою Вінча. Дослідники Неманья Маркович і Ана Маричич переглянули прикрасу з колекції музею в Младеноваці.
За допомогою рентгенографії та мікроскопічного аналізу вчені підтвердили, що це верхнє праве ікло дорослої людини завдовжки близько 23 міліметрів.
У корені ікла давній майстер ретельно зробив наскрізний отвір для підвішування. Мікроскопічні сліди тертя на внутрішніх стінках каналу свідчать про те, що підвіску тривалий час носили на органічній нитці або шкіряному шнурку.
Поверхня кореня не має пошкоджень, які характерні для силового виривання у живої людини, отже, артефакт був вилучений вже після повного розкладу тіла померлої особи.
Сліди обробки свідчать про високу майстерність давнього ювеліра, який зміг просвердлити цей складний матеріал без розколювання.
“Ці мікроскопічні сліди свідчать про високу вправність, а не про випадкову спробу зробити прикрасу з першого ліпшого матеріалу”, – зазначив співавтор дослідження Неманья Маркович.
Знахідка датується періодом між 5300 та 4500 роками до нашої ери. Археологи підкреслюють, що це єдиний наразі надійно підтверджений випадок використання людських зубів як особистих прикрас на території Центральних Балкан у неолітичну епоху. Такий кулон міг слугувати символом пам’яті про предків, амулетом або знаком особливого соціального статусу в давній спільноті.