8 та 9 серпня в Києві вдруге відбувся етно-електронний фестиваль “Вирій”, де візуальна складова відіграє ключову роль. Цього року гості фестивалю з ще більшим ентузіазмом готували свої образи. Однією з тих, хто з максимальною відповідальністю підійшов до створення свого вбрання, стала українська модель Ірина Кравченко, відома співпрацею зі світовими брендами, такими як Prada та Valentino. Вона поділилася з нами процесом підготовки.
«У мене вдома вже давно була в’язана сукня OYSHO, від якої я відштовхнулася у створенні образу для «Вирію», — розповідає Ірина. — Потім у ZARA побачила масивні золоті сережки, які, на мою думку, гарно контрастували з текстурою основного вбрання. Також я купила металевий золотистий ланцюжок, і тоді зрозуміла, що саме золото стане основою мого фестивального образу. Наступним кроком став пошук взуття — я вирушила на OLX, де замовила собі золоті босоніжки. Коли вони приїхали, мені не сподобалися занадто довгі носи — довелося йти до майстерні й відрізати їх. Після того, як я розібралася з взуттям, постало питання: чим прикрасити голову. Спочатку хотіла самостійно сплести віночок, але не встигала — замовила у майстрині, яка зробила все бездоганно», — ділиться модель.
«Але, як виявилося, це був лише початок моїх пригод, — продовжує Ірина. — Золоту тему мені хотілося підтримати ще, тому я придумала додати до сукні плетений золотий жилет. За кілька тижнів до цього якраз купила курси макраме і вже встигла сплести самостійно одну річ. Я сфотографувала свій образ і надіслала його ChatGPT із запитанням, як краще доповнити образ жилеткою. А от вона далася мені нелегко через специфіку матеріалу — золоті шнури».
«Водночас відчуття, що чогось все одно бракує, не покидало мене. В голові весь час крутилася фраза організаторів «Вирію»: «Вітер у крилах і розкутість». Так і з’явилася накидка. Її я також зробила власноруч, бо чекати готову було довго. Купила в магазині відріз синтетичного шифону розміром 4 метри на 1,45 м. Це недорога та практична тканина, яка майже не мнеться, і з нею можна легко експериментувати. Шити я не вмію, тому вирішила вирізати собі основу у вигляді крил. Однак швидко помітила, що тканина сиплеться і її треба обпалити», — розповідає модель.
«Цей процес зайняв у мене приблизно дві години, але результатом я залишилася задоволена. Фінальним штрихом став легкий золотий розпис спеціальною фарбою для текстилю. Зізнаюся, на той момент я вже настільки втомилася, що використовувала її точково», — додає Ірина.
«На другий день я переробила вже наявний образ — для початку перевернула наперед накидку, а частину, яка тепер була позаду, скріпила кількома стібками. Так вийшов шлейф. Із залишків тканини я ще зробила спідницю», — пояснює Ірина.
«А потім згадала, що вдома є ще чорна шуба, яку за десять років одягала лише раз, і додала її. Першого дня я дуже замерзла, тому це рішення здавалося мені правильним. Але знову було +30, і шуба стала лише декоративним елементом, але вельми ефектним. Результатом я задоволена», — підсумовує модель.