Гжегож Палковський у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок» © Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок» Причому весь фільм знятий у Польщі та польською мовою.
Українське Держкіно в рамках конкурсу «про історію України» виділило понад 18 млн грн на створення польського фільму «Санаторій Горького. Поєдинок». Держагентство також називає його національним ігровим повнометражним фільмом. Однак спірним залишається питання, як Катинська трагедія, про переддень якої йдеться у стрічці, потрапила до категорії про історію України. І до класифікації фільму як національного також є запитання, пише у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драма про історію Польщі отримала 18,8 мільйона гривень державної підтримки в конкурсі про історію України» Петро Катеринич.
«Найбільш дискусійний епізод стосується самої конкурсної категорії. У 2024 році Держкіно запровадило окремий тематичний напрям для фільмів про історичні постаті державотворення, сучасних героїв та події, що висвітлюють історію України. Саме в межах цього напряму існувала підкатегорія міноритарної міжнародної копродукції. У заявці «Санаторію Горького» навпроти пункту про відповідність цій темі стоїть позначка «так». Однак у сюжеті немає суто українського героя чи окремої вітчизняної історичної лінії. Це польська історія про польських офіцерів, радянський полон і переддень Катинської трагедії», — зазначає автор.
Зі слів Катеринича, цю невідповідність помітили й декілька експертів. Під час першого етапу оцінювання двоє з семи експертів зауважили, що фільм не відповідає заявленому напряму. Один з експертів аргументував це тим, що конфлікт «не має стосунку до українських історичних постатей». Інший же зазначив, що тема «не є нагальною» для сучасного суспільства.
Водночас решта експертів вважали, що актуальним стрічці є джерело загрози. Радянська Росія знищувала польську еліту такими ж методами, як сьогодні росіяни намагаються знищити українську суб’єктність.
«Попри розбіжності в оцінках, проєкт посів перше місце у своїй категорії на першому етапі (12,14 бала), а після другого етапу його рейтинг зріс до 13,71 бала. В одному з фінальних висновків стрічці взагалі прогнозували статус «визначної віхи» польського та світового кіно», — наголошує Катеринич.
Зі слів автора, оцінки були лише рекомендацією. Долю проєкту вирішували середній бал та підсумкове рішення Ради з державної підтримки кінематографії. Однак, додає Катеринич, управлінська дилема нікуди не поділася. Адже тематичний критерій, по суті, не матиме меж, якщо будь-яку розповідь про злочини Радянського Союзу автоматично зараховувати до історії України.
«За такою логікою, польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам’ять може легко пройти тим самим шляхом, лише за наявності спільного агресора. Це не є аргументом проти підтримки «Поєдинку». Це заклик до чеснішого формулювання умов конкурсів. Держава цілком могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій про тоталітаризм, спільну пам’ять або російський імперіалізм. Натомість польську історію довелося штучно втиснути в категорію, яка обіцяла глядачеві історію України», — пише автор.
Катеринич також додає, що в протоколах Ради «Санаторій Горького» послідовно називають національним ігровим повнометражним фільмом. Саме це формулювання, за його словами, створює найбільше непорозумінь: як фільм, знятий у Польщі польською мовою та про польську історію, може отримати статус «національного»?
«Відповідь може мати два складники. По-перше, міжнародна копродукція — це стандартний механізм європейського кіновиробництва. Згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво, офіційні копродукції можуть користуватися перевагами національного кіно в кожній із країн-партнерів. Тому польські локації, іноземний режисер і сюжет, не пов’язаний безпосередньо з історією України, самі собою не позбавляють стрічку цього статусу», — пише Катернич.
По-друге, додає автор, у Закон України «Про кінематографію» прописана чітка мовна вимога. Зокрема, національним вважається фільм, який повністю або частково був створений в Україні. Причому основна версія фільму має бути знятою українською та кримськотатарською мовою. У базовій україномовній версії використання інших мов допускається в межах, визначених законом, а для граничного обсягу іншомовних реплік потрібне мотивоване рішення Ради.
«У заявці мовою оригіналу зазначено польську. Водночас у листопаді 2025 року компанія Solar Media просила Раду погодити використання інших мов саме в межах граничних 10%. Рада тоді затвердила збільшення бюджету та хронометражу, але мовне питання відклала. Згодом його знову винесли на засідання 3 грудня, однак в оприлюднених документах не вдалося знайти фінального рішення з цього питання. Наразі відкриті дані не дають змоги встановити, чи видано постійне свідоцтво, якою мовою зафіксовано базову версію та як саме рахували частку іноземних реплік», — підсумував Катеринич.
375 років тому під Берестечком козацьке військо зазнало однієї з найважчих поразок у своїй історії. Але коли Єжи Гоффман екранізував «Вогнем і мечем», він свідомо відмовився від цієї сцени. «Навіщо Єжи Гоффман переписав фінал «Вогнем і мечем» і чому стрічку досі не заборонили в Україні» розповідає Петро Катеринич.