Ейден Ґіллен та Якуб Ґєршал у кінострічці «Санаторій Горького. Поєдинок» © Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок» Фільм повністю створювався у Польщі. В Україні не було заплановано жодного дня зйомок.
Державне агентство України з питань кіно схвалило виділення 18,8 мільйона гривень на створення польської історичної драми «Санаторій Горького. Поєдинок» (оригінальна назва — Pojedynek). Це викликає питання, адже стрічка повністю була знята в Польщі, а її міжнародна версія не містить жодної репліки українською мовою, зазначає Петро Катеринич у своїй статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драма про історію Польщі отримала 18,8 мільйона гривень державної підтримки в конкурсі про історію України».
Автор статті наголошує, що «Санаторій Горького. Поєдинок» не слід оцінювати виключно з точки зору фінансової документації. Насамперед, це амбітний історичний твір режисера Лукаша Палковського, відомого своєю успішною стрічкою Bogowie («Боги»).
Сюжет «Санаторію» розгортається після вторгнення СРСР до Польщі у 1939 році. Центральним елементом історії є психологічне протистояння між польським офіцером і піаністом Каролем Грабовським (втіленим Якубом Ґєршалом) та майором НКВС Васілієм Зарубіним.
Режисер представив «Санаторій» як камерний трилер, що висвітлює спроби тоталітарної системи використати культуру як засіб примусу до капітуляції. Головний герой є талановитою особистістю, що робить його привабливою ціллю. Адже приборкання відомого піаніста слугує демонстрацією для інших в’язнів, що будь-який опір є марним. Для українського глядача цей фільм резонує завдяки темі боротьби не за територію, а за право людини на відмову підкоритися мові гнобителя.
Кінострічка відзначається виразною режисурою та сильним акторським ансамблем. Крім того, творці «Санаторію» уникнули шаблонного зображення антагоніста. У фільмі також задіяні українські актори: Віктор Жданов, Дар’я Полуніна, Григорій Горобчук та Артем Мануйлов. Усі вони виконали другорядні ролі. Варто зазначити, що костюми створювала українська художниця Гала Отенко-Гурська.
«Таким чином, українська сторона має вагомі підстави говорити про культурну близькість: трагедія Катині, радянські табори, винищення еліти та примусове «перевиховання» – це спільні сторінки історії насильства з боку російської імперії. Однак художні переваги фільму не скасовують питань щодо механізму його фінансування. Навпаки, серйозне кіно вимагає серйозного та прозорого обговорення того, як саме Україна стала його партнером», – пише Катеринич.
Основні відомості були представлені у заявці ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» для 19-го конкурсного відбору. Режисер та всі три сценаристи є громадянами Польщі, а оригінальна мова стрічки – польська. Планований період зйомок – з травня по вересень 2024 року. Усі 42 знімальні дні мали проходити у Польщі, жодного – в Україні чи Ірландії. Початковий бюджет проєкту становив 334,81 мільйона гривень, з яких від України просили 17,25 мільйона гривень.
У листопаді 2024 року Рада з державної підтримки кінематографії затвердила цю суму в рамках конкурсу «про історію України». Вже у грудні того ж року відповідний тендер на закупівлю послуг було опубліковано в системі Prozorro. Однак, параметри стрічки змінювалися неодноразово.
Згідно з протоколом Ради від 19 листопада 2025 року, загальний кошторис виробництва було збільшено до 414,14 мільйона гривень, частку Держкіно – до 18,975 мільйона гривень, а тривалість фільму – зі 100 до 120 хвилин. У квітні поточного року ці показники знову були переглянуті: бюджет зменшили до 409,59 мільйона гривень, внесок України – до 18,77 мільйона гривень, а хронометраж скоротили до 112 хвилин. Проте, термін виробництва офіційно було продовжено до 31 грудня 2026 року.
«Сума 18,77 мільйона гривень – це узгоджений обсяг підтримки від Держкіно, а не вся «українська частка» у проекті чи підтверджений обсяг фактичних витрат. З наявних рішень неможливо встановити, коли та які саме суми були фактично перераховані, на що вони були витрачені, і яку частку майнових прав зрештою отримав український співпродюсер», – підсумовує автор.
375 років тому біля Берестечка козацьке військо зазнало однієї з найтяжчих поразок у своїй історії. Проте, коли Єжи Гоффман екранізував «Вогнем і мечем», він свідомо вилучив цю сцену. Петро Катеринич розповідає, чому Єжи Гоффман змінив фінал «Вогнем і мечем» і чому стрічку досі не заборонили в Україні».