Поділитися
Серфінг формує ідеальний рельєф м’язів, гармонізує емоційний стан та викликає майже дитячий сплеск ендорфінів. Про те, чому серфінг є майже досконалим видом спорту, що приносить користь як тілу, так і душі, розповідає Юлія Куліш, чемпіонка України з серфінгу
Серфінг: що потрібно знати новачкам
“Перебуваючи на дошці, майже неможливо концентруватися на сторонніх думках. Вся увага спрямовується на власне тіло: як зберегти рівновагу, як розпізнати рух води. Тому мозок отримує повне перезавантаження”, – ділиться Юлія Куліш, чинна чемпіонка України з серфінгу. Її довге темне волосся ще вологе (“годину каталася в океані, просто для насолоди”), а білосніжна посмішка яскраво контрастує із засмагою. Наша зустріч відбувається онлайн: у Києві ранок, а на Балі вже пообіддя – і раптом виникає враження, що за вікнами редакції хлюпаються не темні води Дніпра, а смарагдові хвилі Індійського океану.
Реклама.
Юлії 36 років, разом із чоловіком Русланом, членом національної збірної з серфінгу, вони вже вісім років мешкають в Індонезії. Там вони заснували власну школу серфінгу для дітей та дорослих (наймолодший учень мав 5 років, найстарший – 76). Куліш захопилася цим видом спорту у 2016 році, під час весільної подорожі на Гоа. За два роки пара остаточно переїхала на острів, а вже у 2024 році Юлія здобула перемогу на чемпіонаті України. Оскільки відтоді змагань більше не проводилося, титул у категорії “коротка дошка” серед жінок досі належить їй. “Якби мені десять років тому сказали, що я буду брати участь у змаганнях, та ще й перемагати, я б, напевно, не повірила”, – зізнається вона.
Куліш практикує перформанс-серфінг: у цій дисципліні спортсмен не просто ковзає по гребеню хвилі, а виконує складні елементи. Деякі маневри допомагають підтримувати швидкість, наприклад, карв: коли хвиля стає пологою і вже не надає належного прискорення, серфер виконує поворот назад, аби знову захопити енергію потоку. Інші трюки додають видовищності, як-от флоутер – стрибок на вершину буруна. Одним із найскладніших елементів у цьому спорті є аеріал: спортсмен, відриваючись від дошки над хвилею, виконує обертання або сальто в повітрі.
Як навчитися серфінгу: поради чемпіонки України
У серфінгу використовуються два типи дощок: довга – завдовжки 9 футів (2,75 м); коротка – менш як 7 футів. Їхня точна довжина підбирається відповідно до зросту. Для Юлії, чий зріст становить 173 см, ідеальною є дошка 5’9” (1,75 м). Серфери зазвичай тренуються на обох типах дощок, а для змагань обирають свою категорію. На короткій дошці трюки виглядають динамічно, стрімко та енергійно: бризки води розлітаються в різні боки, спортсмен може миттєво змінювати напрямок, обертаючись обличчям до хвилі та назад. Довга дошка надає більше можливостей для демонстрації технічної майстерності – на ній можна робити кроки, – але вимагає особливої витонченості рухів.
В Україні серфінг є відносно новим видом спорту: перші змагання відбулися в Одесі у 2019 році. Це кардинально відрізняється від США та Австралії, де він розвивається як професійна дисципліна вже понад століття. Для полінезійців серфінг протягом багатьох століть є невід’ємною частиною культури та способу життя. Українські серфери беруть участь у міжнародних турнірах з 2021 року. “Конкурувати з провідними атлетами світу психологічно непросто – об’єктивно рівні різні, – зазначає Юлія. – Однак таких країн, як наша, чимало, зокрема майже всі європейські, де немає виходу до океану. Ми прокладаємо шлях для майбутніх поколінь: зростає молодь, яка вже у 12 років має досвід світових змагань, а в 17 отримає шанс поборотися за чемпіонство”.
Де займатися серфінгом: Балі, Португалія, Франція та інші локації
На Балі, з його теплими водами океану та м’яким тропічним кліматом, сезон серфінгу триває 360 днів на рік; в Україні він становить близько 30 днів, переважно взимку, під час штормової погоди. Наразі кататися небезпечно – акваторія Чорного моря замінована. Тому для серфінгу краще обирати закордонні напрямки. Рекомендується починати з відносно спокійних вод Індійського океану: Індії, Індонезії, Мальдів чи Шрі-Ланки. Ці місця приваблюють плавними хвилями, які дозволяють досягти успіху з мінімальними зусиллями, та розвиненою туристичною інфраструктурою. Також можна вирушити на узбережжя Атлантичного океану: французькі міста Біарріц та Оссегор відомі своєю гостинністю до серферів. У Португалії знадобиться гідрокостюм: вода в Пеніше та Ерісейрі на заході країни, а також в Альгарве на півдні значно прохолодніша. Але активні рухи швидко зігрівають. Особливо це стосується серфінгу в Назаре, де хвилі сягають 30 метрів – одних із найвищих у світі.
Під час підготовки до змагань Куліш тренується двічі на день, а між виступами катається заради задоволення – чотири-п’ять разів на тиждень. Також вона приділяє час тренуванням на суші з фітнес-інструктором. “Основне навантаження в серфінгу – аеробне, – пояснює Юлія, – оскільки ми постійно гребемо, задіюючи м’язи спини та рук”. Складність полягає в тому, щоб після тривалого гребка зробити “вибухове” зусилля: різко відштовхнутися руками та піднятися на дошку. “Подібний принцип спостерігається у боксерів та тенісистів, – каже Куліш, – спортсмен постійно перебуває в русі, а в вирішальний момент здійснює потужний ривок”. Однією з найефективніших вправ є берпі; для відпрацювання балансу чудово підійдуть скейтборд, вейксерф та звичайний балансборд у залі, а в зимовий період – сноуборд.
Серфінг для здоров’я: як він впливає на тіло та психіку
Серфінг ефективно зміцнює м’язи та покращує фізичну форму. 85 % часу серфер проводить, гребучи на дошці, тому м’язи рук, спини та преса стають помітними майже одразу. Але, мабуть, найбільшою перевагою цього виду спорту є його здатність нормалізувати психологічний стан. Він дарує щирі, майже дитячі емоції: “Під час тренування організм виробляє цілий комплекс гормонів і нейромедіаторів: спочатку, коли ми ловимо хвилю, це адреналін, який сприяє концентрації; а після спуску настає ейфорія, зумовлена серотоніном, дофаміном та ендорфінами. Після катання люди часто не можуть стримати посмішку”. У США, Великій Британії, Новій Зеландії та Австралії серфінг використовується для лікування депресивних станів та ПТСР; існують також серф-програми для осіб з аутизмом.
Тоді як звичайні люди стежать за прогнозом погоди, серфери живуть за прогнозом свелу – потужних океанських хвиль. Вони перевіряють його через мобільні додатки або онлайн. “У мене може бути розписаний тиждень, але якщо я бачу, що насувається чудова хвиля – я обов’язково піду кататися. Ми живемо в ритмі з океаном. Інакше просто неможливо”.
Як обрати екіпірування
Для тренувань спортсменка рекомендує носити закритий одяг: рашгард та легінси – у теплій воді, гідрокостюм – у холодній. Обов’язково слід наносити на обличчя сонцезахисні засоби на основі оксиду цинку (він майже не змивається водою та є безпечним для океанічної флори й фауни). SPF для волосся є бажаним, але в Азії його важко знайти, тому Куліш використовує натуральні олійки – кокосову або арганову: вони створюють захисний шар від солі, сонця та вітру.
Юлія активно вивчає спортивну психологію та практикує дихальні вправи: “Варто нормалізувати дихання – і рівень стресу знижується, з’являється можливість діяти більш зібрано”. Ці техніки ефективні не лише у професійному спорті. “Навіть якщо ви просто заходите в океан, і хвилі сьогодні більші, ніж ви звикли, правильне дихання допоможе заспокоїтися”.
Вона опанувала серфінг за місяць – і запевняє, що це цілком реально для кожного. “На дошку з першого ж уроку стають 98% людей, – стверджує Куліш. – Десяти занять з інструктором достатньо, щоб почати самостійно кататися на невеликих хвилях”.