Пенелопа — давньогрецька постать, яку блискуче втілила Енн Гетевей

Епічна стрічка “Одіссея” режисера Крістофера Нолана б’є касові рекорди — лише за перші вихідні її збори у світовому прокаті становили 264,1 мільйона доларів. Одну з головних ролей у фільмі зіграла Енн Гетевей. Їй дісталася роль Пенелопи — дружини Одіссея, яка чекала його довгі роки. Фанати вже пророкують акторці щонайменше номінацію на “Оскар” за цю роль, а ми розповідаємо, хто ж така Пенелопа у давньогрецькій міфології та як її образ вплинув на мистецтво.

Енн Гетевей у ролі Пенелопи (“Одіссея”, 2026)

Реклама.

Пенелопа — цариця Ітаки, дочка спартанського царя Ікарія, дружина Одіссея та мати Телемаха. Вона довела, що боротися та перемагати можна не лише зброєю на полі бою, а й розумом, витримкою та психологічною стійкістю. У міфах Пенелопа постає єдиним персонажем, який за силою розуму, хитрістю та гнучкістю мислення повністю дорівнює своєму чоловікові — винахідливому Одіссею. Коли її описують, то завжди згадують про незламну вірність та жіночу мудрість.

“Пенелопа та її ткацький верстат”, приблизно 1754 рік

Протягом 20-річної відсутності Одіссея (10 років під Троєю і 10 років у мандрах) Пенелопа одноосібно утримує царство Ітаки від хаосу та занепаду. Понад сотню зухвалих, агресивних женихів захоплюють її палац, нищать майно та змушують її обрати нового чоловіка (і, відповідно, нового царя). Вона веде проти них тривалу психологічну війну, виграючи час для повернення чоловіка. Пенелопа обіцяє зробити вибір, як тільки доробить поховальний саван для свекра Лаерта. Щодня вона привселюдно ткала, а щоночі потай розпускала зроблене. Ця хитрість тривала три роки, поки її не зрадила служниця. Коли Одіссей повертається і знищує женихів, Пенелопа не одразу піддається емоціям. Вона перевіряє, чи знає він таємницю їхнього ліжка, вирізаного зі стовбура живого оливкового дерева, демонструючи, що її розум контролює серце навіть у найважчі моменти.

“Афіна та Пенелопа”, 1832

В образотворчому мистецтві Пенелопа стала символом меланхолійної стійкості, очікування та інтелектуальної переваги. Митці часто зображували її біля ткацького верстата як знак її активної, хоч і прихованої, боротьби. Одна з найвідоміших картин того часу — “Пенелопа та женихи” Джона Вільяма Вотергауса. Пенелопа зображена тут за верстатом, вона повністю зосереджена на своїй роботі й демонстративно ігнорує зухвалих чоловіків, які залицяються до неї через вікно. Вона відгороджена від них своєю тканиною, як щитом.

У літературі образ Пенелопи — це справжнє джерело натхнення. Гомер, наприклад, створює ідеальний дует: Одіссей — найхитріший серед чоловіків, Пенелопа — наймудріша серед жінок. Вони ідеально підходять одне одному саме через свій інтелект, а їхній союз Гомер описує терміном homophrosyne — “однодумність”. Джованні Боккаччо у збірці “Про знаменитих жінок” (1374) подає Пенелопу як найвищий взірець подружньої вірності, чистоти та моральної сили, яка перевершує багатьох чоловіків-воїнів. А сучасна авторка Маргарет Етвуд 2005 року видала “Пенелопіаду” — сучасне переосмислення міфу. Канадська письменниця дає голос самій Пенелопі з Підземного царства. Етвуд показує, як важко було Пенелопі керувати бідним та небезпечним царством, поки чоловік “воював і розважався з німфами”. Ця історія перетворює Пенелопу з “пасивної та ідеальної ікони” на живу, виснажену, але надзвичайно розумну та проникливу жінку.

У кінематографі образ Пенелопи пройшов шлях від другорядного персонажа “очікуючої дружини” до повноцінного центрального гравця, чия лінія не менш цікава, ніж мандри Одіссея. У класиці “Улісс” 1954 року роль Пенелопи виконала акторка Сільвана Мангано (яка також зіграла Цирцею). Геніальний хід режисера показав, що Пенелопа — це внутрішній компас Одіссея. Навіть коли він бачить Цирцею, вона нагадує йому дружину, що підкреслює: для героя існує лише один справжній дім і одна справжня жінка.

Сільвана Мангано у ролі Пенелопи, 1954

У психологічній драмі “Повернення” роль Пенелопи зіграла Жюльєт Бінош. Фільм знімає з міфу казковий глянець і показує похмуру, важку реальність. Пенелопа у втіленні Бінош — це виснажена роками психологічного терору жінка, чий дім перетворився на в’язницю. Вона вже майже втратила надію, але її внутрішній стрижень все одно не дозволяє їй здатися женихам.

Жюльєт Бінош у ролі Пенелопи (“Повернення”, 2024)

Пенелопа у “Одіссеї” Крістофера Нолана — ще одне підтвердження, наскільки це самостійний персонаж. Режисер завжди захоплювався темами часу, пам’яті та очікування (як це було в “Інтерстелларі”). У його “Одіссеї” Пенелопа у виконанні Енн Гетевей — це не просто сумна жінка у палаці, а другий центр сили всієї картини. Показуючи, як Одіссей долає фізичні відстані, Нолан паралельно вибудовує лінію Пенелопи як випробування часом. Енн Гетевей передає стан цариці, яка роками перебуває в умовах психологічної облоги. Вона змушена грати в небезпечну політичну гру з женихами, показуючи холодну стриманість і королівську гідність, а наодинці з сином Телемахом (Том Голланд) чи біля ткацького верстата оголювати тугу та незламну рішучість.