Хто ж така Цирцея — давньогрецька видатна постать, яка захопила аудиторію “Одіссеї”

Побачивши вражаючу кінострічку “Одіссея” від Крістофера Нолана, яка зараз здобуває шалену популярність у кінозалах, багато глядачів виявили глибоку цікавість до образу таємничої чарівниці Цирцеї, яку Одіссей зустрів під час своїх подорожей. Пропонуємо дізнатися про неї більше.

Саманта Мортон у ролі Цирцеї (“Одіссея”, 2026)

Цирцея — не є олімпійською богинею, а є донькою сонячного божества Геліоса та німфи вод Персеїди. Її домом було загадкове царство Еея, де вона й зустрілася з Одіссеєм та його дружиною. Цирцея уособлює собою небезпечну, але водночас чарівну таємницю магії. Найбільш відома вона з “Одіссеї” Гомера: коли соратники Одіссея прибули на її острів, вона перетворила їх на свиней. Проте Одіссей, за допомогою божества Гермеса, зміг протистояти її заклинанням. Після цього Цирцея не лише повернула товаришам Одіссея людську подобу, але й стала мудрій радниці та коханій для кмітливого царя.

В художній та літературній сферах образ Цирцеї (Кірки) пройшов надзвичайно цікавий розвиток: від попереджувального символу “небезпечної спокусниці-чаклунки” в античні часи до сучасної феміністичної ікони, що стала головною дійовою особою популярного роману. У класичному мистецтві (особливо в періоди бароко, неокласицизму та символізму) Цирцея була однією з улюблених героїнь. Митці захоплювалися контрастом між її божественною красою та тваринною сутністю її жертв. Оскільки Цирцея перетворювала людей на вовків, левів та свиней, її часто зображували в оточенні приборканих диких тварин, що символізувало її панування над людськими інстинктами.

Сільвана Мангано у ролі Цирцеї (“Одіссея”, 1954)

Так, у полотні Джона Вільяма Вотергауза “Цирцея пропонує кубок Одіссею” (1891) вона зображена як гіпнотична, холодна та неймовірно приваблива фатальна жінка. Цирцея сидить на троні, а позаду неї в дзеркальному відображенні видно фігуру Одіссея, що наближається. Вона сповнена впевненості у своїй божественній всемогутності, не підозрюючи, що цей чоловік здатен зламати її чари. А у творі Бартоломео Манфреді “Одіссей та Цирцея” (XVII ст.) вона постає як розкішна, владна римська аристократка, що тримає чарівний келих. Одіссей зображений у момент, коли він вже розкрив її задум і погрожує їй мечем.

“Цирцея подає кубок Одіссею” (1891)

Якщо в класичній міфології та мистецтві Цирцея розглядається як другорядний опонент, перешкода на шляху протагоніста, то сучасна американська письменниця Медлін Міллер зробила її центральним персонажем культового роману “Цирцея”, який здобув статус світового бестселера. У її інтерпретації Цирцея постає не як злобна чаклунка, а як покинута, налякана та самотня дівчина, що страждає від знущань з боку власних родичів (адже її батько — бог сонця Геліос, але вона не успадкувала ані його величі, ані краси). У книзі її здатність перетворювати людей на тварин спочатку є актом самооборони, а не злим наміром. Коли смертні рибалки намагаються її зґвалтувати на її ж острові, вона відкриває в собі магічну силу і вперше перетворює їх на свиней, що символізує їхню тваринну натуру.

В українському перекладі “Цирцея” вийшла у 2020 році

У трактуванні Міллер Одіссей не є уособленням ідеального епічного героя. Він представлений як хитрий, втомлений війною та багаторічними мандрами чоловік, який проводить кілька років на острові з Цирцеєю. Між ними встановлюється глибокий інтелектуальний та емоційний зв’язок (а не просто взаємодія полонянки та чаклунки). Коли він залишає її, щоб повернутися додому, це сприймається не як перемога героя над відьмою, а як розставання двох дорослих, випробуваних життям особистостей. На відміну від міфу, де доля Цирцеї часто завершується трагічно або вона залишається на другорядних ролях, у романі Міллер вона обирає смертний шлях, відмовляється від божественної гордині Олімпу та знаходить справжнє, земне щастя і спокій.