Кадр з фільму “Одіссея” Крістофера Нолана. © Universal Pictures/YouTube Екранізація поеми Гомера поєднала масштабні епічні сцени, моральні дилеми та сильний акторський склад.
Фільм “Одіссея” Крістофера Нолана з’явився в українському прокаті 16 липня. Після попередніх показів видання BBC окреслило ключові переваги стрічки — від акторської гри Метта Деймона до грандіозних сцен, нелінійного сюжету та глибокого морального послання, яке пронизує весь фільм.
Сюжет фільму охоплює майже десятирічну подорож Одіссея, царя Ітаки, до рідного дому після завершення Троянської війни. Крістофер Нолан інтерпретує класичний епос як масштабний пригодницький блокбастер, зберігаючи центральні теми твору Гомера та додаючи притаманну йому нелінійну структуру розповіді.
Сильний головний герой
Критики високо оцінюють гру Метта Деймона, який втілив образ Одіссея — звичайної людини, що взаємодіє з богами та міфічними істотами, водночас несучи відповідальність за власні рішення. Одним із вирішальних моментів вважається епізод у царстві мертвих, де пророк Тіресій ставить перед Одіссеєм вибір: або загинути разом з усією командою, намагаючись подолати Харибду, або втратити життя шістьох моряків, обравши Сциллу. Герой приймає рішення самостійно, приховуючи його від своїх людей, і наслідки цього вибору стають однією з головних тем кінострічки.
Автори огляду підкреслюють, що Нолан максимально задіяв камери IMAX для демонстрації величі морських мандрівок та крихкості людського буття перед обличчям богів. Значна частина подій розгортається у відкритому морі, де корабель Одіссея губиться серед величних скель та безмежного обрію.
Як зазначає BBC, особливої уваги заслуговують сцени битви під Троєю, зняті паралельно у двох часових вимірах, а також епізод із циклопом, який відзняли у справжній печері. Режисер покладався на практичні ефекти, мінімально використовуючи комп’ютерну графіку.
Зірковий акторський склад
У новій “Одіссеї” Крістофера Нолана Енн Гетевей зіграла Пенелопу — дружину головного героя, яка постає як сильна правителька, що змушена протистояти нахабним залицяльникам. Том Голланд виконав роль Телемаха, Роберт Паттінсон — Антіноя, Саманта Мортон — Цирцеї, Зендея — богині Афіни, а Люпіта Ніонго з’явилася в образах Олени Троянської та її сестри Клітемнестри.
Актор Том Голланд у ролі Телемаха. Universal Pictures/YouTube
Вибір Люпіти Ніонго на ці ролі викликав критику в соціальних мережах. Зокрема, американський мільярдер Ілон Маск та низка консервативних коментаторів звинуватили режисера у надмірному використанні “DEI-кастингу” (інклюзивності) задля отримання нагород та у невідповідності актриси класичному образу з гомерівського епосу. Сама Ніонго заперечила ці звинувачення, зазначивши, що міфологічна екранізація повинна відображати різноманітність сучасного світу.
Нелінійна оповідь і мораль
Як і в попередніх стрічках режисера, Нолан вдається до складної структури оповіді. Події постійно переплітаються між спогадами, переказами та різними часовими проміжками, проте після дещо спокійного початку майже тригодинний фільм, за оцінками критиків, зберігає динаміку до самого фіналу.
Основною темою стрічки називають закон Зевса, який перегукується з сучасним “золотим правилом” — стався до інших так, як ти б хотів, щоб ставилися до тебе. Саме порушення цього принципу супроводжує Одіссея протягом усієї його мандрівки, а фінал підкреслює необхідність бути не тільки відважним, але й порядним.
Оглядачі визнають, що вражаючий масштаб видовища іноді переважує над емоційною складовою, через що найсильніші драматичні моменти розкриваються лише ближче до кульмінації. Незважаючи на це, стрічку називають однією з найамбітніших робіт Крістофера Нолана. На думку критиків BBC, “Одіссея” поступається попередній роботі режисера — “Оппенгеймеру” — за цілісністю, проте залишається епопеєю, “сповненою магії та людяності”, до якої прагнеш повернутися.
Водночас “Одіссею” ще до прем’єри критикували за історичну неточність у дизайні обладунків та залучення до проєкту репера Тревіса Скотта. Крістофер Нолан відповів на критику, детально пояснивши використання почорнілої бронзи для підкреслення високого статусу античних героїв. Окремо режисер зазначив, що сучасний реп є найкращим аналогом давньогрецької усної поезії, яка використовувалася при створенні оригінального епосу Гомера.