Жінки часто вважаються більш вразливими до навантажень. Але чи відповідає це дійсності? (Підказка: ні!). Психотерапевтка пояснює, чому представниці слабкої статі переживають стресові ситуації по-іншому і який стосунок до цього мають гормони.
Жінки — емоційніші, чоловіки — більш витривалі. Це усталений стереотип, який глибоко вкорінився в суспільстві. Дійсно, численні дослідження свідчать, що у жінок частіше діагностують депресивні стани та тривожні розлади. Крім того, вони частіше скаржаться на хронічне напруження та емоційне виснаження. Однак, чи означає це автоматично, що вони менш стійкі до стресу?
Реклама.
“Ні в якому разі”, — стверджує лікарка, експертка з профілактики вигорання докторка Мірріам Прісс. Вона наголошує: щоб зрозуміти, чому жінки сприймають стресові ситуації інакше, необхідно (нарешті) позбутися застарілих шаблонів мислення. Адже відповідь криється не лише в жіночих гормонах чи соціальних ролях. Це завжди взаємодія біології, виховання, дитячого досвіду та міжособистісних стосунків.
Чому жінки реагують на стрес інакше
За словами Прісс, справжнім пусковим механізмом стресу є зовсім не переповнений розклад чи нескінченний перелік завдань. “Ключове відчуття, що провокує деструктивний стрес, — це безпорадність та безсилля. Відчуття: "Я не можу нічого змінити"”.
Справжня стресова реакція активується лише тоді, коли людина відчуває себе бранцем обставин. Саме в цей момент, як зазначає Прісс, виявляються відмінності між статями. Чоловіки схильні реагувати дією (“бийся”), втечею (“тікай”) або відкритою агресією. Жінки ж, навпаки, частіше занурюються в депресивні стани або опиняються, як каже Прісс, “на межі сліз”. Однак це зовсім не означає, що жінки відчувають менше гніву. “У такому разі депресію слід розглядати як неусвідомлений захист від агресії. Жінки також відчувають злість, але виражають її інакше”.
Останніми роками науковці також відзначають різні стратегії подолання стресу. У той час як чоловіки частіше протистоять навантаженням шляхом активних дій або дистанціювання, жінки схильні шукати соціальної підтримки або довше терпіти складні обставини. Психологи говорять про різні форми копінгу (механізмів подолання стресу), але аж ніяк не про різний рівень витривалості.
Причини схильності жінок довше терпіти навантаження
Гормони, безсумнівно, відіграють свою роль — вони впливають на емоції, метаболізм та регуляцію стресу. Проте вони не пояснюють усього. Для докторки Прісс значна частина відповіді криється ще в дитинстві. “Наша перша система взаємодії — це сім’я”, — пояснює вона. Саме там ми вчимося розуміти, як функціонують стосунки та що загалом означають поняття “жіночність”, “мужність” чи “сила”. Ці уявлення передаються з покоління в покоління без жодного усвідомленого перегляду (наприклад: “жінки повинні бути терплячими, стриманими, не кричати й не показувати, що перебувають у стресі”).
Більше того, дослідження теорії прив’язаності доводять: ранній досвід стосунків формує не лише самооцінку, а й те, як людина згодом долатиме конфлікти, невпевненість і стрес. Якщо перед очима дівчинки був приклад матері, яка мовчки витримувала колосальні навантаження та “функціонувала”, поки це не призвело до хвороби, цей сценарій може перенестися й на доросле життя доньки.
За спостереженнями Прісс, жінки частіше схильні терпіти дискомфортні обставини. Чоловіки ж прагнуть або щось змінити, або залишити обтяжливі ситуації. Але це не біологічна закономірність, а відображення суспільних очікувань, які жінки засвоюють змалечку: бути чуйною, згладжувати гострі кути, зберігати стосунки, виконувати свої функції. Саме тому стрес у жінок часто набуває хронічного характеру.
Психічне навантаження — лише верхівка айсберга
Кар’єра, партнерські стосунки, діти, друзі, домашнє господарство, психологічне навантаження. Здавалося б, очевидно, звідки береться хронічний стрес чи раптове вигорання. Однак Прісс переконана: людину руйнує не сама кількість ролей, а їївзаємовідносини з цими ролями та між ними.
Психічно здоровою залишається та людина, яка свідомо вибудовує стосунки — як з іншими людьми, так і із собою. Психотерапевтка виділяє три головні умови для цього:
- Рівноправність.
- Здоровий баланс між “віддавати” та “брати”.
- Шанобливе ставлення, відкритість і цінування.
Це стосується і взаємодії з власними життєвими ролями. Жінка, яка лише виконує функції та задовольняє чужі очікування, рано чи пізно втрачає зв’язок із собою. Натомість та, яка залишається “у діалозі” зі своїми потребами, здатна поєднувати різні сфери життя набагато екологічніше. “Я є такою, якою я є. Я розумію себе. І мені добре з собою”.
Саме таку позицію психологи сьогодні називають самоспівчуттям. Численні дослідження доводять, що самоспівчуття суттєво зміцнює психологічну стійкість. Люди, які ставляться до себе з такою ж турботою, як і до інших, краще регулюють рівень стресу і значно рідше страждають від емоційного виснаження.
Чому роль гормонів часто переоцінюють
Коли мова заходить про жінок та стрес, рано чи пізно виникає тема гормонів. Так, менструальний цикл, вагітність чи менопауза дійсно змінюють емоційне сприйняття. Але, на думку Прісс, не варто шукати причинно-наслідкові зв’язки лише в цьому, адже ця система працює в обох напрямках.
Не тільки гормони впливають на психіку — хронічний стрес також трансформує гормональний фон. Постійна боротьба з власним тілом, гонитва за нереалістичними ідеалами краси чи вимірювання власної цінності виключно через продуктивність лише посилюють стрес. Водночас гормональні зміни переживаються значно болісніше, якщо жінка вже має глибокі внутрішні конфлікти. Саме тому Прісс закликає не воювати з власним тілом, а працювати з ним у синергії.
Як уникнути стресу?
Якби докторка Прісс могла розвінчати один-єдиний міф про стрес, це було б твердження, що “жінки від природи менш стресостійкі”. Жінки переживають стрес за інших біологічних та соціальних умов. Вони проживають навантаження інакше, але точно не гірше. Зрештою, на них тисне колосальний тягар — як на роботі, так і в родині, а часто в обох сферах одночасно. До цього додається негласна вимога встигати все: будувати кар’єру, мати бездоганний вигляд, бути емоційно залученою і водночас ніколи не показувати втоми.
Прісс згадує випадок зі своєї лекції з профілактики вигорання, коли одна з учасниць сказала: “Як жінці, мені потрібно мати ідеальний вигляд, робити кар’єру, бути бездоганною мамою та суперпартнеркою — як тут взагалі можна не виснажитися?”
За матеріалом: Vogue.de