Сокальська кераміка. © Міністерство культури України Започаткування мистецтва виготовлення сокальської кераміки датується XV століттям.
Міністерство культури України зарахувало “Традицію побутування та мистецтво виготовлення сокальської кераміки” до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Як повідомляється на офіційному вебсайті Мінкульту, відтепер місцеві громади зобов’язані враховувати рекомендації та пропозиції щодо захисту цього елемента, підготовлені Експертною радою з питань нематеріальної культурної спадщини.
Сокальська кераміка зародилася на теренах міста Сокаль, яке нині належить до Шептицького району Львівської області. Це один із найвідоміших центрів гончарства в Україні, історія якого сягає XV століття.
Вироби сокальських майстрів легко ідентифікувати за їхньою особливою стилістикою. Вони декоровані широкими мазками зелених, жовтих та коричневих відтінків на світлому фоні, а ключовими елементами орнаменту є птахи, гілки, пишні квіти, соняшники, великі розетки та зображення годинника.
Методика виготовлення ґрунтується на класичних техніках ручного гончарства та багатоетапному декоративному оздобленні. Сучасні митці комбінують історичні художні мотиви з практичним застосуванням виробів, завдяки чому сокальська кераміка продовжує бути актуальною в повсякденному житті.
Традиція її використання тісно пов’язана з побутом місцевих жителів. У глиняних горщиках, макітрах, глечиках, мисках, баньках, кухлях та дзбанках готують їжу та зберігають молочні продукти, воду, зерно, мед та інші харчові запаси, а природні властивості глини допомагають довше зберігати температуру та смакові якості страв.
Водночас сокальська кераміка виконує й обрядову та декоративну функції. Її використовують під час релігійних свят, сімейних урочистостей, весіль та календарних ритуалів. Декоративні миски, тарелі та кахлі традиційно прикрашають оселі, уособлюючи добробут, демонструючи охайність та естетичний смак родини.
Як зазначили у Мінкульті, Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України існує з 2012 року. Наразі до нього внесено вже понад 120 елементів традиційної культури з різних областей країни.
Нагадаємо, що цього року Україна офіційно подала вишиванку до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства, передавши підготовлене досьє на розгляд Міжурядового комітету організації. За словами віцепрем’єрки з гуманітарної політики Тетяни Бережної, цей крок спрямований на міжнародне визнання та захист вишиванки як живого символу української національної ідентичності, історії та культурної спадщини.