Тривалий стрес та виснаження поступово даються взнаки та мають властивість накопичуватися. І навіть ті, хто здавався непохитним на початку війни й був здатний на подвиги, часом відчувають брак енергії, занурюються в пригнічений стан. Це природно, але існують власні, так би мовити, домашні методи повернення до повноцінного життя. Відома українська психологиня Світлана Ройз на своїй сторінці у Facebook зазначає, що найскладніше — це визнати, що нам насправді потрібна допомога.
ВІДЕО ДНЯ
«Іноді нам справді необхідна зовнішня підтримка, — ділиться Світлана Ройз. — Я можу зателефонувати подрузі, сказати, що мені зараз зле і я не знаю, що може мені допомогти. І подруга скеровує мене у пошуку ресурсів. Зазвичай мені допомагає те, чим я раніше не користувалася. Наприклад, я можу запитати себе: можливо, мені варто поїсти, бо я давно не задовольняла свою смакову потребу, або чи стоять на моєму робочому столі кілька флаконів парфумів, і я знаю, що саме аромати повертають мене до усвідомлення теперішнього моменту. Наші запахи не обробляються раціонально, вони повертають нас до бажаного стану.
Крім того, для мене турбота про себе — це іноді означає не турбуватися ні про кого. І я прошу рідних надати мені хоча б пів години, коли я зможу побути в тиші. А часом, щоб тіло могло відновитися й повернути відчуття безпеки (адже ми можемо відновлюватися лише перебуваючи у захищеному просторі), мені потрібно накритися ковдрою з головою. Це мій своєрідний притулок, коли моє тіло відчуває сенсорне перевантаження і починає розслаблятися. Ми можемо відновлюватися лише з того моменту, коли відчуваємо себе у безпеці».
Тренерка Всесвітньої організації охорони здоров’я з питань стійкості тіла та психіки Анастасія Клименко, у свою чергу, рекомендує під час хронічного стресу, коли мозок переходить у режим виживання, використовувати зовнішню систему підтримки для нервової системи, такий простий щоденний метод нейростабілізації:
РЕКЛАМА
«Дихання. 3-4 цикли повільного дихання (вдих — на 4 рахунки, пауза — на 4 рахунки, видих — на 4 рахунки). Вранці, перед сном і будь-коли, коли накриває тривога.
Один чіткий крок. Не плануйте «попрацювати». Плануйте одну конкретну дію. Наприклад: «об 11:00 відкрити ноутбук і написати одне електронне повідомлення клієнту». Все. Одна дія.
Відновлювальний рух. 10-20 хвилин будь-якої фізичної активності. Прогулянка, розтяжка, танці під музику, легка гімнастика. У стані виснаження рух часто запускає енергію швидше, ніж мотивація.
РЕКЛАМА
Конструктивний контакт. Коротка взаємодія з людиною, після якої вам стає легше, а не гірше. Колега. Друг. Однодумець. Не обов’язково говорити про переживання, іноді достатньо спільно вирішити одне практичне завдання.
Самопідбадьорення. Так, саме самопідбадьорення. Наприкінці дня відзначте все, що вам вдалося зробити. Навіть якщо це було: встати з ліжка, відповісти на важливе повідомлення, виконати дихальну вправу, вийти на прогулянку. Наш мозок у кризовій ситуації автоматично фокусується на загрозах і помилках. Якщо ми свідомо не помічаємо власних досягнень, він починає сприймати будь-які зусилля як марні».
Усе це діє та має наукове обґрунтування, про яке ви можете дізнатися на сторінці Anastasiia Klymenko у Facebook.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як головна психологиня ДСНС радить спілкуватися з людьми, які втратили все.
РЕКЛАМА
Фото Pixabay