© Авторський колаж
Петро Катеринич
7 червня відзначається 100-річчя від дня народження народного художника України Анатолія Базилевича. Митець присвятив десять років свого життя створенню понад 130 ілюстрацій до «Енеїди» Івана Котляревського, які згодом стали класикою української книжкової графіки.
З нагоди ювілею майстра ZN.UA досліджує, як Базилевич трансформував античний міф у справжній козацький епос; звідки черпав образи для своїх троянців-запорожців та в чому полягає феномен його візуального стилю, що залишається актуальним і донині.
«Еней, попливши синім морем, на Карфагену оглядавсь…»
Анатолій Базилевич з’явився на світ 7 червня 1926 року в містечку Жмеринка на Вінниччині. Його батько працював інженером. Згодом родина перебралася до промислового Маріуполя, де минули дитячі та юнацькі роки майбутнього митця.
У 1943 році, під час масових виселень населення з окупованих територій, сімнадцятирічного юнака разом із сім’єю примусово депортували товарними вагонами до нацистської Німеччини.
Базилевичі опинилися в ролі остарбайтерів — трудівників зі Східної Європи, яких військова машина Третього Рейху використовувала як дешеву робочу силу на промислових об’єктах. Родина Базилевичів оселилася в німецькому портовому місті Штральзунд, розташованому на узбережжі Балтійського моря.
У 1944 році, під час масштабного авіанальоту союзних військ на Штральзунд, від отриманих поранень загинув батько митця. Того дня 110 американських літаків скинули на місто понад 300 тонн бомб.
Базилевич разом із матір’ю дивом уникнув загибелі та мусив залишатися на території Німеччини до завершення війни. Досвід насильницької депортації, статус біженця, перебування в епіцентрі бомбардувань і втрата найближчої людини на чужині глибоко позначилися на формуванні його світогляду.
Після закінчення бойових дій у 1945 році Базилевич із матір’ю пережили складний процес репатріації до Радянського Союзу і повернулися до Маріуполя. Радянська влада ставилася до колишніх остарбайтерів з підозрою: таких людей направляли до фільтраційних таборів, і вони часто зазнавали соціальної стигматизації.
national library of the UK
Анатолій Базилевич знайшов роботу художником-оформлювачем на металургійному комбінаті у зруйнованому Маріуполі. У вільний час він наполегливо готувався до вступу до вищого навчального закладу, створюючи портрети робітників та індустріальні краєвиди відбудови.
«Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак…»
У 1947 році Анатолій Базилевич успішно склав вступні випробування і був прийнятий до Харківського художнього інституту, де навчався до 1953 року. Отримавши диплом із відзнакою, художник переїхав до Києва.
У столиці він розпочав активну співпрацю з провідними республіканськими видавництвами, такими як «Молодь», «Веселка», «Дніпро» та іншими. На той час офіційним і єдиним прийнятним напрямком у радянському мистецтві був соціалістичний реалізм, який вимагав від художників монументальності, героїзації праці та ідеалізації радянської дійсності. Будь-які відступи від партійної лінії могли призвести до втрати замовлень і соціальної ізоляції митця.
Сам Базилевич відмовився викладати книжкову графіку в Київському художньому інституті на знак солідарності зі своїм колегою, шістдесятником Григорієм Гавриленком, якого було звільнено за «націоналізм».
Книжкова графіка стала для багатьох талановитих митців своєрідним внутрішнім притулком, де цензурний тиск був дещо меншим, ніж у монументальному чи станковому живописі.
Базилевич уникав статичних поз, надмірного пафосу та штучної героїзації. Його цікавили жива пластика людського тіла, виразна міміка, анатомічна точність та побутові деталі.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Художник почав створювати ілюстрації до творів класиків світової та української літератури, зокрема до казок Івана Франка, віршів Тараса Шевченка та гумористичних співомовок Степана Руданського. Сучасники згадували, що Базилевич володів феноменальною зоровою пам’яттю, був здатний миттєво запам’ятовувати характерні риси перехожих і переносити їх на папір.
Визначальним етапом у формуванні його індивідуального стилю стала робота над ілюстраціями до роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка».
Цей твір надав графіку можливість відточити свій сатиричний талант. Він зобразив головного героя не просто як комічного незграбу, а як архетип «маленької людини», яка використовує іронію, удавану дурість і гумор як спосіб виживання в умовах імперської бюрократії.
У своїй творчості Базилевич переважно використовував туш, перо та пензель, іноді додаючи легкі акварельні заливки. Він не визнавав механічного відтворення дійсності.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Працюючи в майстерні, Базилевич міг годинами стояти перед великим дзеркалом, приймаючи потрібні пози, імітуючи гнів, переляк чи сміх, аби максимально точно передати скорочення м’язів і складки одягу. Він також регулярно залучав до позування своїх колег-художників, друзів і сусідів, перетворюючи процес створення малюнка на своєрідну театральну виставу.
«Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть…»
Базилевич не був першим, хто ілюстрував «Енеїду». До нього над цим твором працювали Василь Корнієнко, Георгій Нарбут, Михайло Дерегус, Іван Їжакевич та Федір Коновалюк. Однак саме інтерпретація Базилевича зруйнувала традицію: там, де попередники дотримувалися етнографічного стилю ілюстрування, він створив візуальний світ, побудований за логікою кінематографа.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Робота тривала 10 років. Це був безпрецедентний за масштабом та глибиною підхід до книжкової ілюстрації. Художник створив понад 130 багатофігурних композицій, ретельно опрацьовуючи кожного персонажа, а також масові батальні та бенкетні сцени.
Для досягнення максимальної історичної достовірності Базилевич проводив тижні в архівах і музеях, детально вивчаючи козацьку зброю, предмети побуту, архітектуру, одяг і навіть форми люльок із колекцій Дмитра Яворницького.
Повне подарункове великоформатне видання «Енеїди» з ілюстраціями Базилевича побачило світ у видавництві «Дніпро» у 1968 році — до 200-річчя Івана Котляревського. Перший наклад у п’ять тисяч примірників було розкуплено за лічені тижні; згодом книгу перевидавали понад півтора десятка разів загальним тиражем понад мільйон екземплярів.
Феноменальний успіх був зумовлений не лише іменами Котляревського та художника, але й самою структурою книги. Базилевич побудував її за принципом коміксу: на правій сторінці кожного розвороту розміщувалася повноформатна повноколірна ілюстрація.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Застосовувалися й відверто еротичні, наближені до пін-апу прийоми — чуттєва Дідона, оголені богині в очіпках та намистах. Цей короткий період дозволеної грайливості швидко минув: уже з перевидань 1970-х років більшість «вільних» малюнків було вилучено, а до шкільних видань вони взагалі не потрапляли.
Специфіка підходу Базилевича до «Енеїди» полягала у візуальній деконструкції міфу. Котляревський переробив античний сюжет, представивши троянців як українських козаків. Базилевич пішов далі, візуалізувавши цей контраст із кінематографічною точністю.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Його боги на Олімпі виглядають як карикатурні земні пани: Зевс зображений із кухлем пива чи горілки, Венера постає в образі кокетливої міщанки, а сцени в пеклі переповнені деталями народного побуту.
Графіку вдалося змінити візуальне сприйняття українського козацтва. Він звільнив цей образ від традиційних провінційних кліше, сумних плачів та лубочної шароварщини, запропонувавши суспільству життєствердні, брутальні, анатомічно досконалі та психологічно правдиві архетипи вільної людини.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
За створення цього циклу ілюстрацій Базилевич отримав звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в 1993 році йому було присвоєно звання Народного художника України.
Останні роки свого життя Анатолій Базилевич провів у Києві, де й помер 30 червня 2005 року у віці 79 років. Спадщиною художника опікується його син, графік Олексій Базилевич, — і саме завдяки збереженим у родині оригіналам ці ілюстрації знову стають доступними для громадськості.
З нагоди 100-річчя від дня народження митця в столичному артцентрі «Я Галерея» проходить виставка «Енеїда Базилевича», яка триватиме до 14 червня. В експозиції представлені оригінали ілюстрацій, підготовчі ескізи та архівні матеріали, що дозволяють простежити процес формування візуального коду від перших начерків до створення повноцінного графічного роману своєї доби.
Я Галерея
Паралельно, у співпраці з Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка, на другому поверсі театру діє виставка «Нескінченна Енеїда» під кураторством Павла Гудімова.