Жанна Кадирова, “Біженці”, 2023 рік. © PinchukArtCentre Експозиція буде проходити у Palazzo Contarini Polignac з травня по серпень 2026 року.
Проєкт “Still Joy — From Ukraine Into the World” було включено до офіційної додаткової програми 61-ї Венеційської бієнале. Його презентують Фундація Віктора Пінчука та PinchukArtCentre у Венеції. Експозиція поєднає українських та міжнародних творців навколо тематики радості як прояву витривалості, повідомляється у пресрелізі, наданому ZN.UA.
У Palazzo Contarini Polignac у Венеції з 9 травня до 1 серпня 2026 року буде показано виставку “Still Joy — From Ukraine Into the World”, що стала частиною офіційної супутньої програми 61-ї Міжнародної виставки мистецтва La Biennale di Venezia (Венеційська бієнале). Огляди для преси заплановані на 6–8 травня, а прев’ю відбудеться 7 травня.
Виставка збирає українських та іноземних митців, що досліджують ідею радості як вираження життєвої енергії та гуманності. Кураторами проєкту виступили Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк.
В основі Still Joy — свідчення, отримані морським піхотинцем і ветераном Глібом Стрижком і журналісткою Наталією Гуменюк. Їх історії вбудовані в експозицію як окремі частини, що утворюють цілісну структуру виставки.
Експозиція починається з відеоінсталяції Яреми Малащука та Романа Хімея зі сценами київських вечірок до і під час широкомасштабної війни. Далі представлені твори Катерини Алійник та Пьотра Армяновського, які поєднують натуральні образи та досвід війни, зокрема на території Маріуполя. Завершує цей блок інсталяція Сімоне Пост з використанням справжніх солодощів, що переосмислює простір палацу, як солодку архітектуру.
Роман Хімей та Ярема Малащук, «Відкритий світ», 2025. «Радість», 2026. PinchukArtCentre.Ela Bialkowska, OKNO Studio
Пьотр Армяновський, «Я і Маріуполь», 2017 рік.Сергій Іллін
Окремий розділ присвячено темам втрати, переміщення та взаємної підтримки. Роботи Ашфіки Рахман та Жанни Кадирової передають досвід вимушеної міграції через інсталяції з храмових дзвоників та рослин, врятованих зі зруйнованих будівель. Ці компоненти створюють простір, де об’єднуються пам’ять, турбота та відновлення.
Ашфіка Рахман, «Than Para — Немає землі без нас», 2025–дотепер.Ela Bialkowska, OKNO Studio
У відеоінсталяції Ґабріель Ґолаят представлені розповіді українських військових і цивільних з ЛГБТКІА+-спільноти. Робота Тасіти Дін “Якби я була в Адлоні” протягом 39 хвилин демонструє спогади митця та його натхненників Бориса і Віти Михайлових з однойменного берлінського готелю. Інсталяція Джанет Кардіфф і Джорджа Б’юреса Міллера “Ромови з моєю матірʼю” досліджує тему зв’язку з тими, кого вже немає.
Тасіта Дін, «Якби я бу_ла в Адлоні», 2025. «Радість», 2026. PinchukArtCentre.Ela Bialkowska, OKNO Studio
Остання частина виставки зосереджена на взаємодії людини, тіла та ландшафту. Серед робіт — проєкти Алевтіни Кахідзе, Альваро Урбано, Олексія Сая, Раяна Ґандера, Жуліана Шар’єра та Нікіти Кадана. Завершує експозицію монументальний малюнок Кадана, що відображає сцену “тихого рейву” як алегорію балансу між втратою та відродженням.
“У своїй багатогранності виставковий проєкт “Still Joy” є відповіддю на сучасність — її витоки знаходяться в Україні і тягнуться далеко за її межі — тендітна, але непохитна, радість триває”, — резюмували організатори виставки.
Раніше фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко розповів про нові експозиції у PinchukArtCentre — “Радість” та “Не питаючи дозволу”, що представляють комплексне дослідження української ідентичності крізь призму воєнного досвіду та історії тілесності.