Поділитися
31 березня світ відзначає Міжнародний день видимості трансгендерних людей. Пропонуємо 10 кінокартин і телесеріалів про трансгендерний досвід, які варті перегляду
Дискусія про гендерну ідентифікацію в кіномистецтві давно вийшла за межі фестивального або авторського кіно. Нині це глибокі, естетично вивірені історії — від драм до телешоу та документальних фільмів-подорожей. Вони допомагають зрозуміти життєвий шлях трансгендерних осіб і відкрити всесвіт, де персонажі прагнуть знайти особисту унікальність через нещастя, тіло, спогади, взаємини та пошуки.
Реклама.
Емілія Перес
Постановник: Жак Одіар, 2024
“Емілія Перес” не підпадає під звичні жанрові визначення. Це кримінальний музичний фільм, нео-нуар і трансдрама в одному виконанні. Оповідь про Хуана “Манітаса” Дель Монте — лютого лідера мексиканського наркокартелю, котрий вирішує зникнути, щоб нарешті втілити свою давню мрію — стати жінкою. Він наймає юристку Ріту (Зої Салдана), аби та допомогла йому організувати фіктивну смерть і знайти найкращих хірургів. Через кілька років Ріта зустрічає Емілію Перес — вишукану, шляхетну жінку, яка прагне повернутися до своєї сім’ї, однак вже в новому образі, намагаючись спокутувати провини свого жорстокого минулого.
Карла Софія Гаскон, виконавиця головної ролі, стала першою трансгендерною актрисою, яка отримала нагороду за найкраще виконання жіночої ролі в Каннах (поділивши її зі своїми колегами по фільму).
Дівчина з Данії (The Danish Girl)
Режисер: Том Хупер, 2015
Візуально бездоганна, але водночас надзвичайно глибока та зворушлива драма. Дія розгортається в Копенгагені 1920-х років. В епіцентрі сюжету — подружжя художників, Ейнара та Герди Вегенерів. Їхнє життя змінюється через випадок: Герда просить чоловіка позувати замість жіночої моделі, щоб встигнути завершити портрет. Цей момент стає поштовхом для Ейнара — він усвідомлює, що жіночий вигляд, який він назвав Лілі Ельбе, — не просто образ, а його справжня суть.
Акторська гра Едді Редмейна — напрочуд тонка: метаморфоза Ейнара в Лілі відбувається прямо перед очима глядача. Але сила героїні Алісії Вікандер анітрохи не поступається. Герда у її виконанні — приклад щирої любові та прийняття. Фільм нагадує, наскільки небезпечними були перші експерименти в медицині щодо зміни статі. Це повість про відвагу бути собою, коли увесь світ (і навіть власна біологія) налаштований проти тебе.
Хлопці не плачуть (Boys Don't Cry)
Режисерка: Кімберлі Пірс, 1999
Якщо “Дівчина з Данії” — це елегантна естетська драма, то кінофільм, заснований на реальних подіях, “Хлопці не плачуть” — це нищівний удар. Трагічна доля Брендона Тіни (за народженням Тіни Брендон) у виконанні Гіларі Свонк, яка отримала “Оскар” за цю роль. Те, як вона рухається, як низько звучить її голос, як вона намагається бути сильною і водночас залишається вразливою, — поза межами реальності.
Сюжет розгортається так: трансгендерний чоловік Брендон прибуває в маленьке містечко в Небрасці, щоб розпочати нове життя. Він нарешті відчуває себе собою: знаходить друзів, закохується в місцеву дівчину Лану і стає “своїм хлопцем” у компанії. Але коли його таємницю розкрито, симпатія оточуючих миттєво перетворюється на примітивну жорстокість. Режисерка працювала над фільмом п’ять років, для цього їй довелося вивчати судові архіви. Справжня історія Тіни шокувала Америку та привернула пильну увагу до вразливості та прав трансгендерних людей.
“Дівчина” (Girl)
Режисер: Лукас Донт, 2018
Кінострічка “Дівчина” Лукаса Донта — це особистий психологічний портрет 15-річної Лари, яка марить про кар’єру балерини, перебуваючи в процесі трансгендерного переходу. На відміну від суспільних драм, ця кінокартина зосереджується на внутрішньому конфлікті та метафорі тіла як в’язниці: через виснажливі тренування, муку від пуантів і радикальне самообмеження Лара намагається вгамувати свою біологію. Чудова гра Віктора Полстера, професійного танцівника, дозволяє відчути стан героїні майже фізично, передаючи її нетерплячість і пристрасне бажання стати собою без зайвих слів.
Глибини та зворушливості стрічці додає лінія відносин героїні з батьком: його безумовна підтримка підкреслює, що навіть у турботливому оточенні внутрішній біль і дискомфорт можуть залишатися нестерпними. Незважаючи на суперечливий і радикальний фінал, фільм залишається переконливим висловлюванням про нелегкий шлях до гармонії з власним “Я”.
“Вілл і Гарпер” (Will & Harper)
Режисер: Джош Грінбаум, 2024
Теплий, відвертий і місцями досить кумедний документальний фільм-подорож – розповідь про справжню дружбу між відомим коміком Віллом Фереллом та сценаристом Гарпером Стілом, які тісно співпрацювали над шоу Saturday Night Live понад 30 років. Коли Гарпер робить камінг-аут як трансгендерна жінка, Вілл, замість того щоб просто надіслати повідомлення з підтримкою, пропонує приятельці вирушити в спільну мандрівку через усю Америку. Це 16-денна подорож від Нью-Йорка до Лос-Анджелеса, під час якої вони відвідують бари, стейк-хауси та невеличкі міста, намагаючись збагнути, як їхня дружба функціонуватиме в нових реаліях.
Тут відсутній сценарій чи навмисна драматизація. Ми бачимо звичайних людей: Вілла, який іноді побоюється поставити “некоректне” питання, і Гарпер, яка заново вчиться почуватися у безпеці у просторах, що раніше були для неї звичними. Оскільки ці двоє – професійні гумористи, – фільм наповнений влучними жартами.
Фантастична жінка
Режисер: Себастьян Леліо, 2017
Чилійська драма, яка здобула “Оскар” у номінації “Найкращий фільм іноземною мовою”.
Марина — молода офіціантка та обдарована співачка, яка кохає Орландо, чоловіка, старшого за неї на 20 років. Вони будують спільні плани на майбутнє, але несподівано Орландо помирає від аневризми. З цього моменту життя Марини перетворюється на поле бою. Замість того, щоб дати їй можливість оплакати коханого, родина Орландо та державні органи починають ставитися до неї як до злочинця. Її виселяють з квартири, забороняють бути присутньою на похороні та піддають образливим перевіркам лише тому, що вона — трансгендерна жінка.
Головну роль виконує трансгендерна акторка з надзвичайною харизмою. Себастьян Леліо використовує дуже виразні метафори. Один із найбільш незабутніх моментів — коли Марина йде проти сильного вітру, який буквально згинає її навпіл, але вона продовжує йти. Це досконала ілюстрація її життя. Або сцена в нічному клубі, яка перетворюється на чудовий музичний номер — це втеча від сірої та безжальної реальності.
Трансамерика
Режисер: Данкан Такер, 2005
“Трансамерика” (Transamerica) — це неймовірне поєднання трагікомічної історії та класичного американського “фільму-подорожі”. Це кіно, якому вдається бути одночасно гострим, іронічним і напрочуд людинолюбним.
Брі — освічена, дещо манірна трансгендерна жінка, яка мешкає в Лос-Анджелесі й нарешті збирається зробити фінальну операцію зі зміни статі. Але за тиждень до події вона отримує дзвінок із в'язниці: виявляється, у неї є 17-річний син Тобі, про існування якого вона не здогадувалася (наслідок випадкового зв'язку в студентські роки). Психотерапевт відмовляється підписувати дозвіл на операцію, доки Брі не розбереться з минулим. Так починається подорож через усю країну, де Брі видає себе за християнську місіонерку, а Тобі навіть гадки не має, ким є ця дивна жінка насправді.
Серіал Поза (Pose)
Режисери: Раян Мерфі та Бред Фелчак, 2018–2021 (3 сезони).
Телесеріал “Поза” (Pose) — перший в історії серіал, де таку кількість головних ролей виконують трансгендерні акторки (ЕмДжей Родрігес, Домінік Джексон, Індуя Мур). Це додає автентичності кожному погляду та сцені.
Нью-Йорк, кінець 80-х — початок 90-х. Це епоха розквіту бал-культури (ballroom culture), де представники ЛГБТ-спільноти, переважно афроамериканці та латиноамериканці, створюють власні “Доми”. У цих Домах вони не просто змагаються в категоріях на кшталт “Face” чи “Vogueing”, а знаходять обрану сім’ю. На тлі цього блиску розгортається трагедія епідемії ВІЛ/СНІДу, яка забирає кращих, і жорстока соціальна нерівність епохи Рейгана.
Серіал “Очевидне” (Transparent)
Режисерка: Джілл Соловей (тепер використовує ім'я Джої Соловей), роки виходу: 2014–2019
Напевно, найглибша та найщиріша сімейна сага десятиліття, болісне розплутування проблем всередині однієї інтелігентної єврейської сім’ї в Лос-Анджелесі.
У центрі сюжету — родина Пфефферманів. Троє дорослих дітей, кожен з яких загруз у власних кризах, егоїзмі та прагненні близькості, дізнаються, що їхній батько, професор на пенсії Морт Пфефферман, починає шлях як трансгендерна жінка на ім’я Маура. Це стає поштовхом, який змушує всіх членів сім’ї переосмислити власні кордони, секрети та ідентичність.
“Ейфорія” (Euphoria)
Режисер: Сем Левінсон, роки виходу: 2019–2024.
Якщо попередні кінострічки були зосереджені на процесі зміни статі або соціальній боротьбі, то "Ейфорія" пропонує дещо принципово нове: образ героїні, чия трансгендерність є важливою, але не єдиною і навіть не визначальною рисою її особистості.
Гіперреалістична і водночас сюрреалістична драма розповідає про підлітків, які шукають способи втекти від болю, самотності та тиску соцмереж через наркотики, секс і насильство. У центрі сюжету – Ру (Зендея) та її стосунки з Джулс (Гантер Шафер), новою дівчиною в місті. Джулс – трансгендерна дівчина, але серіал не робить з її камінг-ауту головну інтригу. Вона просто живе, кохає, робить помилки і шукає своє місце в цьому шаленому світі.
Гантер сама є трансгендерною жінкою, і вона додала ролі Джулс надзвичайну правдивість. Її героїня – багатогранна, неземна, творча і дуже відважна, а її стиль задав тренди для цілого покоління.