Відважні твори Гамлета Зіньківського, колективна експозиція про насолоду в PinchukArtCentre та полотна знавця колориту та світла Анатолія Лимарєва в Національному музеї: ми підібрали найцікавіші покази в Києві, котрі варто відвідати у квітні.
Проєкт 365 “Час не потрібен”
З 21 березня до 13 травня, Музей Ханенків
Одна з визначних експозицій весни — персональна ініціатива знаного харківського митця Гамлета Зінківського, який показує нові роботи, створені у 2025 році. Кожного дня протягом року художник створював один ескіз — так зародився цикл 365: рік, проведений у режимі самодисципліни, де кожен день завершено. У Музеї Ханенків проєкт 365 постає як своєрідний часопис, призначений для неквапливого огляду та індивідуальної інтерпретації. У серії малюнків Гамлет занотовував обставини, краєвиди, сентенції чи лаконічні спостереження, котрі поєднують слово та графічний образ. Манеру художника легко розпізнати саме за вмінням застосовувати слова: вони є невіддільною частиною кожної праці, іноді роз’яснюють, а іноді змагаються із зображенням.
У задумах художника — створити десять подібних серій і зрештою представити їх разом.
Реклама.
“Анатолій Лимарев. Сонцесхід”
З 27 березня до 21 червня
До завершення червня в Національному художньому музеї відбувається виставка, присвячена доробку видатного українського живописця, представника неофіційного мистецтва, знавця кольору та світла Анатолія Лимарєва, продуктивний період творчості якого припав на 1960–90-ті роки. У п’яти залах музею представлено приблизно 100 творів живопису та графіки, а також архівні світлини, зроблені самим Анатолієм і його дружиною Світланою Даценко.
Експозиція концептуально окреслює головні напрями творчості митця. Уродженець Донеччини, художник кожного літа повертався з Києва до рідної Амвросіївки в пошуках особливого південного сяйва. Три зали експозиції відведені землі та людям Донеччини. Окремі частини виставки представляють портрети родини та приятелів художника, автопортрети. Вагому частку експозиції складають роботи з шевченківського циклу, в яких образ поета виступає як альтер его самого Лимарєва.
Мультимедійну інсталяцію для виставки створили художник Вітя Кравець і композитор Олексій Шмурак.
“Радість”
З 27 березня до 30 серпня, PinchukArtCentre
Головний весняний проєкт досліджує “одну з найважливіших емоцій, що додає нам наснаги у скрутні часи”, як говорять в артцентрі. Точкою відліку проєкту стали текстові свідчення, котрі зібрав український ветеран Гліб Стрижко. Він провів серію розмов із військовими, ветеранами та ветеранками ЗСУ, щоб довідатися, що дарує їм насолоду тепер і як вони її відчувають. Їхні тексти представлені поряд із творами українських та іноземних митців, що демонструють різні прояви радості. Проєкт прагне нагадати про особливі миті, які роблять нас живими та засвідчують про нашу людськість.
Куратори виставки “Радість” — Бйорн Гельдхоф та Олександра Погребняк.
“Не питаючи дозволу”
З 27 березня до 30 серпня, PinchukArtCentre
Виставка “Не питаючи дозволу” об’єднала роботи українських художників, створені в період між двома революціями — з 2004 до 2014 року, — у котрих акцентовано тему тілесності. На тлі глибоких політичних змін митці починають виходити в публічний простір і діяльніше говорити про особисту та колективну відповідальність. Вони переосмислюють уявлення про тіло, сформовані пострадянською мораллю та культурою. Відстоюючи рівні права та значення особистих свобод, митці, залучені до проєкту, розширювали межі сприйняття та створювали нові можливості для наступних генерацій.
Кураторка проєкту — Дарія Шевцова.
“Тимчасово (пусті)”
Національний музей Тараса Шевченка, з 8 квітня до 3 травня
Художниця Ярослава Мельниченко разом із кураторкою Оксаною Озарчук представляють виставку “Тимчасово (пусті)” про форми відсутності під час війни. Виставка збудована як шлях — від публічного до інтимного. Спочатку Ярослава рефлексує над захистом і демонтажем пам’ятників, у наступній, кульмінаційній залі виявляє актуальні проблеми музеїв. Розповідь закінчується найбільш інтимною залою. Через звернення до квартирних галерей, які стали місцем створення експозицій під час війни, окреслюються погляди художниці та кураторки.
"Весна. Жіночі імена бойчукізму"
Український Дім, 5 березня – 12 квітня
Одна з найважливіших виставок весни — проєкт, присвячений художницям школи бойчукізму. Виставка висвітлює імена Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Віри Бури-Мацапури, Софії Налепинської-Бойчук, Марії Холодної, Ярослави Музики та інших бойчукісток — визначних мисткинь свого часу. Бойчукізм постає як багатогранний мистецький простір, у якому жіночий внесок мав вирішальне значення для формування нового візуального коду, розповідають куратори проєкту.
Особлива роль бойчукісток полягає і в збереженні традиції. Після масових розстрілів митців школи під час радянського терору бойчукізм оголосили ворожим, а його твори прирекли на знищення. Архіви знищували, розписи замальовували, імена зникали з публічного простору. У цій атмосфері страху й тотального контролю саме жінки стали тихими берегинями пам’яті: Оксана Павленко, Ярослава Музика та Антоніна Іванова пережили ці роки та зберегли у великій таємниці фрагменти мистецької спадщини бойчукістів — ескізи, роботи, спогади, саму ідею школи.
"Хмарне сховище"
Центр сучасного мистецтва М17
Новий проєкт в М17 актуалізує громадську дискусію про мистецтво як спосіб осмислення минулого, асинхронність історії та колективної пам’яті, тендітність культурної спадщини, війну як фактор формування нової пам’яті в Україні та межі цифровізації людського досвіду. На виставці представлено роботи понад 30 художників, серед них Костянтин Ліберов, Петро Гронський, Ніка Шумейко, Михайло Рай, Катерина Савчук, Нікіта Цой. Відбір робіт для виставкового проєкту в інституціях здійснювався шляхом open call, під час якого було отримано більш ніж 600 заявок.