© Зображення згенеровано ШІ на запит ZN.UA
Артем Крикун-Труш
Марія Бутіна
У минулому в українському кіномистецтві й театрі діяло негласне правило: якщо ти — обдарований актор або постановник, тобі пробачать геть усе. Навіть жорстокість. Але цей час залишився позаду.
Що трапилося?
Уявіть собі, що ви — знаменитість. Вам плескають, вручають відзнаки, величають «найкращим». Але за закритими дверима ви, ймовірно, б’єте свою кохану та контролюєте кожен її рух. Саме таку подію відкрито розповіла фотографиня Анастасія Соловйова про актора Костянтина Темляка. До розгляду долучилися адвокати, що представляють інтереси постраждалої. Поки правоохоронці збирали факти, розкрилися ще більш жахливі події: від дій актора могли постраждати й інші жінки і, можливо, навіть неповнолітня особа.
Ця ситуація виявилася набагато масштабнішою за трагедію однієї людини. Вона стала перевіркою на «міцність» для всієї української культури.
Конфуз на «Золотій дзизі» і 35 днів мовчання
У час, коли тривало розслідування, відбулася дивна подія. У вересні 2025 року Темляку вручили «Золоту дзиґу» — головну кінопремію країни. Публіка ставила питання: «Як можливо відзначати людину з такою репутацією?». Організаційний комітет відповів: «У нас відсутня процедура, щоб анулювати нагороду. Необхідно дочекатися рішення суду». Але репутація працює й повинна діяти швидше за судовий процес.
Від публічної заяви Анастасії до урочистої церемонії минуло 35 днів. Більше місяця! Цього періоду було б достатньо, щоб зібрати правління й заявити: «Ми не нагороджуємо за прояви насильства». У Голлівуді після викриттів Вайнштейна виключили за тиждень, а Кевіна Спейсі зняли з трансляцій за лічені дні.
Тому що так має функціонувати інститут репутації, оскільки Кіноакадемія — це суспільна організація, а не державний орган, щоб діяти виключно «в рамках і у спосіб». Їй не потрібно чекати на санкцію від чітко прописаних правил. Вона робить усе, що не заборонено, і діє за принципами етики. Якщо відсутній інструмент у регламенті, то його просто беруть і створюють. Справа виглядає так: або ти маєш цінності, або тільки документи.
Як система почала трансформуватися?
Обговорення перейшло в публічну площину та стало темою професійної розмови всередині індустрії про зміну правил — не можна вручати «оскари» тим, чия поведінка руйнує життя інших.
Це обговорювали там, де чула вся сфера (серед тих, хто відкрито працював із питанням, були й адвокати постраждалої):
- на Одеському кінофестивалі (30 вересня 2025 року) представники правової допомоги потерпілої виступили з чітким посилом: «Вибачення з елементом «але» — це маніпулювання. Мовчання сфери — це теж позиція, і вона робить середовище небезпечним»;
- на фестивалі «Митниця» (17 жовтня 2025 року) в Театрі на Лівому березі правники роз’яснили молодим режисерам: обдарованість не є вседозволеністю. Репутація — це актив, і якщо ти його втратив, то премії не мають значення.
Після цього Кіноакадемія нарешті перейшла від обговорень до дій. У переглянутому регламенті з’явився пункт 3.10. Тепер якщо номінант має «репутаційні ризики» або порушує етичні норми, його участь може бути призупинена. Без вироків суду й багаторічних очікувань. Просто тому, що безпека спільноти важливіша за амбіції одного актора.
А що з розслідуванням?
У той час, як правила кіно змінюються, слідчі дії тривають, незважаючи на інституційну інертність і опір системи:
- вдалося досягти відкриття проваджень не лише щодо домашнього насильства. Зараз там присутні статті про тілесні ушкодження, поширення порнографічного контенту та, найжахливіше, можливе розбещення неповнолітньої;
- оскільки місцеві правоохоронці працювали недостатньо активно, юристи подали скаргу до Офісу генерального прокурора. Їх почула й Київська міська прокуратура та взяла справу під особистий нагляд;
- важливо прагнути не тільки ефективного слідства й покарання для кривдника, але й того, щоб він більше ніколи не мав можливості навчати акторській майстерності дітей.
Ви зрозуміли все правильно: людина, яку підозрюють у жорстокості, працювала з дітьми. Темляк викладав акторську майстерність у кіношколах (наприклад, Contrabas), в університеті Карпенка-Карого та Могилянці. Він навчав підлітків «грати», «знаходити енергію» та «вивчати один одного».
Так, повинно бути неупереджене розслідування та судовий процес, але з точки зору репутації це вже ризик і червоний сигнал. Не бажано, щоб людина з таким минулим мала доступ до підлітків.
Цей підхід співпадає із проголошеною позицією генерального прокурора Руслана Кравченка: захист дітей і боротьба з насильством повинні бути першочерговими. Але варто довіряти не обіцянкам, а результатам. Важливо, щоб гучні заяви генпрокурора в цій ситуації перетворилися на реальні заходи. Тому що безпека дітей — це не лозунг на папері, а конкретні дії правоохоронних органів.
Чому це важливо для кожного?
Необхідно віддати належне відважності постраждалої та рішенню Кіноакадемії діяти. Суспільний контроль повинен бути постійним, щоб подібні рішення не були одноразовими. В Україні 2026 року репутація та безпека мають більшу вагу, ніж будь-які статуетки.
Важливо докладати всіх зусиль, щоб талановита гра на сцені та перед камерою більше ніколи не служила прикриттям для жорстокості в реальному житті. Ця розповідь — не тільки про Анастасію чи одну нагороду. Вона про те, в якій країні ми хочемо жити.
Це сигнал усім, що талант або статус зірки не дає права на насильство.
Це перемога Анастасії та кожної людини, яка боялася говорити.
Це підтвердження того, що окремі люди здатні змінювати не лише долі інших, але й правила цілих сфер.
Українська культура нарешті стає зрілою. Вдячні Кіноакадемії за цей крок. Юридичний супровід справи триває, але головну репутаційну битву вже виграно. Українська культура стає простором, де насильству немає місця.