Фото ілюстративне. © Getty Images Картини демонструють негативні наслідки заселення Марсу, епідемій і розвитку технологій.
Деякі побоювання та сподівання кіноіндустрії минулого припали саме на 2026 рік. У науково-фантастичних фільмах різних періодів він постає як час лих, громадських розколів та технічних небезпек. Аналіз цих кінострічок від The Guardian показує, які застереження індустрія розваг формулювала для нашого теперішнього.
Голлівуд зрідка уявляв 2026 рік стабільним чи безпечним. Навпаки, у фільмах цей час часто пов’язаний з глобальними лихами, руйнуванням суспільств чи моральним занепадом, який виникає через технічний прогрес.
Одним із таких прикладів є кінокартина “Дум” 2005 року, знята за мотивами відеогри Doom. За сюжетом, саме у 2026 році людство знаходить прохід до стародавнього поселення на Марсі та будує там дослідницький центр. Хоча наступні події, що стосуються мутацій та ризиків для людства, відбуваються пізніше, цей сценарій іронічно применшує амбіції сучасних техно-мільярдерів щодо легкої колонізації.
Замість тріумфу людства та “резервного аеродрому”, знахідка стає початком прихованої небезпеки. Інші фільми, такі як “Привиди Марса” чи “Червона планета” показують, що сусідня планета — це скоріше пастка, ніж новий безпечний притулок. Кінематограф постійно руйнує ідеалізований образ космічної експансії, застерігаючи від надмірного оптимізму.
Кіновсесвіт Marvel пропонує свій погляд на 2026 рік. Через складну внутрішню хронологію ряд подій у фільмах та серіалах формально відбувається саме в цьому році. Деякі з них, наприклад, “Вартові Галактики 3” чи “Марвели”, майже не пов’язані з Землею.
Натомість інші проєкти, зокрема, серіал “Таємне вторгнення” і фільм “Людина-мураха та Оса: Квантуманія”, демонструють хаотичний світ після численних катаклізмів. У цьому всесвіті 2026 рік виглядає часом накопичених криз, важливість яких стає зрозумілою тільки згодом.
Похмуріше бачення показує фільм “Світанок планети мавп” 2014 року. За сюжетом, саме до 2026 року вірус знищує значну частину людства і одночасно збільшує інтелект мавп. Хоча реальна пандемія COVID-19 не призвела до показаного в кіно руйнування цивілізації, це бачення глобальної катастрофи сьогодні сприймається особливо гостро і тривожно.
Фільм підкреслює неминучість конфлікту, оскільки завжди знайдуться лідери, які використовують найгірші інстинкти натовпу. Автори наголошують, що навіть щирі наміри миротворців часто виявляються безсилими перед природою агресії, незалежно від того, хто її проявляє – люди чи мавпи.
Найбільш значущим кінематографічним образом 2026 року залишається “Метрополіс” Фріца Ланга, який вийшов у 1927 році. У цьому німому фільмі майбутнє зображено як місце великої соціальної нерівності, де еліти живуть у хмарочосах, а робітники тяжко працюють під землею.
Це бачення влучно перегукується із сучасністю, де технологічний прогрес і корпоративний ажіотаж навколо штучного інтелекту часто приховують знецінення фізичної праці та перевтому. “Метрополіс” об’єднує теми автоматизації, класової боротьби та страху перед технологіями. Водночас кінострічка пропонує оптимістичну, хоч і дещо наївну, ідею примирення через співчуття, а не політичні рішення.
Загалом ці кінокартини не дають єдиного прогнозу на 2026 рік. Однак усі вони свідчать про стійку недовіру до технічного розвитку без соціального балансу та відповідальності.
Розкритикований у свій час фільм “Джонні Мнемонік” 1995 року на диво точно передбачив сучасну епоху штучного інтелекту та мозкових імплантів. Кінострічка зобразила технології, подібні до розробок Neuralink та великих дата-центрів, задовго до їхньої реальної появи. Окрім того, автори попередили про загрозу “цифрової амнезії”, коли легкий доступ до інформації поступово витісняє власну пам’ять людини.