© Getty Images
Петро Катеринич
Їй п’ятнадцять років, сім з яких вона провела у бетонному боксі без віконних отворів. Вона не знає, який аромат у щойно скошеної трави, але розуміє, що відбувається, коли її мозок підключають до електродів, а єдина особа, яку вона кличе «татом», примушує її вбивати. У неї відсутнє ім’я, лише номер — 011. Вона прагне бути звичайною, відчувати ніжність і смакувати морозиво, але світ довкола неї буквально розвалюється. Чи зможе номер знову стати особистістю, коли навкруги — виключно руїни та привиди минулого?
Оповідь про Джейн (Одинадцяту) — не просто фабула для юнацького фентезі. Це вхідна точка в один із найцікавіших казусів сучасної культури: як жахачка про чудовиськ із потойбічного світу змогла стати найлікувальнішим серіалом десятиріччя?
Автор колажу: Петро Катеринич
«Дивні дива» (Stranger Things) — шоу, де діти б’ються з жахливими створіннями, улюблені герої вмирають, а Зворотний бік загрожує поглинути дійсність. І цей серіал раптово став для покоління Z (тих, хто народився у період з 1997 до 2012 року) спільним сеансом психоаналізу. Сьогодні це вже не просто забавка: психіатри застосовують серіал у навчанні студентів-медиків, а терапевти звертаються до антагоніста Векни як до досконалої візуалізації клінічної депресії. Дослідники з Мічиганського, Ратґерського та Кінгстонського університетів намагаються збагнути, чому ці вигадані страхи так потужно відгукуються у цілком реальній підлітковій психіці.
Найкращі фільми, серіали й подкасти року: оголошено номінантів на “Золотий глобус”
26 грудня Netflix оприлюднив заключну частину п’ятого сезону — завершення десятилітньої епопеї. Залишилося позаду — понад мільярд доларів прибутку та 1,83 мільярда годин перегляду виключно четвертого сезону. Але під цими вражаючими цифрами криється щось більш глибоке. Це явище, яке культурологи іменують «хаунтологією» (туга за втраченим минулим), психологи — «екстерналізацією травми», а соціологи — «псевдоностальгією за майбутнім», якого ми ніколи не мали, але про яке так несамовито мріємо.
Одинадцять осіб одного покоління: ким насправді є герої серіалу
Кожен головний персонаж «Дивних див» втілює конкретний психологічний архетип підліткових проблем — і це не випадковість. Психологічний аналіз, видрукуваний Psi Chi (міжнародною спілкою психологів), відстежує, як творці серіалу віртуозно використали теорію психосоціального розвитку Еріка Еріксона для побудови ліній кожного героя.
Досьє від ZN.UA розкриває глибинні механізми психіки деяких персонажів (дивіться на інфографіці).
ZN.UA
Разом ці герої формують повний спектр підліткових психологічних викликів: травма, скорбота, ідентичність, прив’язаність, соціальна тривога, співзалежність (стан, коли людина настільки занурена в проблеми чи життя іншої особи, що цілковито втрачає власну ідентичність). Глядачі бачать у них не вигаданих героїв, а дзеркала власних внутрішніх сутичок, фобій і побоювань перед дорослішанням.
Антагоніст четвертого сезону став, ймовірно, найточнішою візуалізацією депресії в історії масової культури. Векна не просто полює на підлітків — він використовує їхні найглибші психологічні уразливості. Його жертви — не випадкові: це молоді люди, які вже несуть тягар вини, сорому, самозвинувачення.
«Векна — це ім’я, яке ми даємо нашому внутрішньому демону. Він — той внутрішній голос, який шепоче найгірші страхи: «Ти зламаний. Ти самотній. Ніхто не може тебе врятувати». Його прокляття — це цикл нав’язливих думок, хватка депресії, що перекручує реальність», — Рік Кокс, психотерапевт.
Томас Шелбі повертається: Netflix опублікував трейлер фільму “Гострі картузи: Безсмертний”
Дослідник Джошуа Педерсон пропонує більш глибоке трактування: жертви Векни потерпають не просто від травми — вони мають симптоми того, що психологи називають «моральною травмою». Це мука людини, яка вважає, що порушила власний моральний кодекс. Макс відчуває провину не через те, що її брат загинув, а через те, що десь у глибині душі вона цього хотіла. Одинадцята вважає себе монстром не через те, що з нею зробили, а через те, що вона зробила сама.
Netflix
Доктор Ентоні Тобія з Медичної школи Ратґерса використовує серіал для навчання студентів-медиків: «Важко обговорювати «Дивні дива», не обговорюючи водночас психічне здоров’я. Перегляд того, як Векна викликає мученицькі думки та спогади у цих юних осіб, втілює процес екстерналізації…» (захисний механізм, при якому людина сприймає свої внутрішні конфлікти, відчуття або риси характеру як щось, що існує поза нею, у зовнішньому світі. — П.К.).
Весь серіал — це велика метафора переходу від дитинства до дорослості (де правила змінюються, друзі роз’їжджаються, а монстри стають складнішими).
Netflix
Перевернутий світ (Upside Down) — це світ дорослих проблем: він темний, непростий і самотній. Тілесний горор (зміни тіл, слиз, трансформації) відображає підлітковий страх перед змінами власного тіла під час статевого дозрівання.
Привиди втраченого майбутнього: що таке «хаунтологія»
Психолог Едвард Вайт із Кінгстонського університету пропонує пояснення через концепцію «хаунтології» — терміну, який ввів французький філософ Жак Дерріда, а розвинув британський культурний теоретик Марк Фішер. Хаунтологія стверджує, що сучасну культуру «переслідують» два привиди.
Перший привид — це соціальне минуле, ідея, що колись було краще. Другий — туга за майбутнім, яке обіцяло спокуту та зміни, але так і не настало. Ці два привиди створюють стан між присутністю та відсутністю, де невирішені проблеми минулого й надалі переслідують сьогодення.
Дія «Дивних див» у вісімдесятих — не ностальгічний вибір. Це свідоме повернення до ідеалізованої епохи. Гокінз показаний як містечко традиційних цінностей та економічної стабільності — але під його поверхнею переховується Перевернутий світ. Метафора прозора: травми минулого, які ми відмовляємося визнавати, не зникають — вони лише чекають у темряві.
«Дивні дива» настільки захоплюють, тому що торкаються декількох психологічних шарів одночасно. Це майже форма спільної терапії, що дає змогу опрацювати страхи перед зрадою інституцій, дитячі рани та соціальний розпад через надприродні історії, які відчуваються безпечними», — доктор Едвард Вайт, Кінгстонський університет.
Анемоя: чому покоління Z сумує за часом, якого ніколи не бачило
Найпарадоксальніший феномен серіалу: його найбільші фанати — покоління Z, яке народилося після закінчення вісімдесятих. Письменник Джон Кьоніг вигадав для цього термін «анемоя» — ностальгія за часом, якого ви ніколи не знали. Деякі дослідники називають це «псевдоностальгією», але наголошують, що її психологічні ефекти цілком реальні.
Дослідження 2023 року (Harris Poll) показало: 80% покоління Z переживають, що їхня генерація надто залежна від технологій. Більш як половина вважає, що технології більше роз’єднують, ніж об’єднують. 60% представників покоління Z хотіли б повернутися до часу, коли всі ще не були «підключені». Дослідження Арчбриджського інституту (грудень 2024 року) виявило, що ностальгія за минулим є для покоління Z психологічним ресурсом: допомагає формувати ідентичність, знаходити творче натхнення, будувати міжпоколіннєві зв’язки, розвивати здоровіші стосунки з технологіями.
Netflix
Замість того щоб тікати від реальності, молоді люди використовують образи минулого як будівельний матеріал для уявляння кращого майбутнього. «Дивні дива» дають їм не втечу, а емоційний словник: дружбу, пригоди, віру в те, що монстрів можна перемогти разом.
Запійний перегляд: антидепресант чи симптом?
Феномен, який ми називаємо запійним переглядом, тобто поглинанням декількох епізодів серіалу за один присід, давно перестав бути просто дозвіллям. Сьогодні це об’єкт серйозних медичних дискусій. То що ж це: швидкий спосіб «підлікувати» настрій чи тривожний сигнал про те, що ми не даємо собі раду з реальністю?
Автор “Гострих картузів” повертається з новим серіалом Netflix
Дослідження 2025 року, оприлюднене у BMC Public Health, виявило тривожну кореляцію: висока частота запійного перегляду часто йде пліч-о-пліч із підвищеними рівнями депресії, стресу та глибоким почуттям самотності. Масштаби явища вражають: дані з Гонконгу (PLOS One, 2025) свідчать, що майже 47% дітей та підлітків практикують серіальні марафони щонайменше раз на місяць.
Але тут з’являється важливий нюанс. Науковці з Університету Делавер (2024) з’ясували, що молодь часто використовує запійний перегляд як свідому копінг-стратегію — інструмент для саморегуляції під час тривоги.
Netflix
Дослідниця Емма Міллер виявила парадокс: кількість годин, проведених перед екраном, не є прямим провісником депресії. Перегляд серіалів на самоті, який раніше вважали ознакою соціальної ізоляції, насправді корелював зі зниженням показників депресії. Виявилося, що вирішальним чинником є не «скільки» ми дивимося, а «що» саме. Перегляд знайомого, комфортного контенту працює як емоційний стабілізатор.
«Дивні дива» ідеально вписуються в цю модель психологічного розвантаження. Серіал пропонує глядачеві знайомих персонажів, які стають майже рідними, передбачувану структуру, емоційно безпечний простір для переживання страху. Виконавчий продюсер Шон Леві влучно пояснює магію: це баланс між масштабним видовищем і простою людяністю. «Дивні дива», здається, назавжди стерли межу між «просто телешоу» і «великим кіно».
“Ефект скасування”: 41% ЛГБТК+ персонажів у серіалах зникнуть з нових сезонів
Брати Даффери, творці серіалу, змогли уникнути пастки «копіювання Спілберга». Замість того, щоб просто наслідувати класику, вони перетворили своє натхнення на авторський почерк. Як каже Метт Даффер, це їхня власна історія: навіть якщо вони помиляться, це буде їхня помилка, а не спотворення чужого шедевру.
Netflix
Але справжнім рушієм успіху стали глядачі. Netflix віртуозно залучив фанатів до гри: ми перестали бути просто спостерігачами. TikTok і Reddit перетворилися на цифрові майданчики для детективів, де кожен кадр ставав доказом, а діалоги — вірусними трендами. Естетика вісімдесятих вийшла з екранів на вулиці, а фанатські теорії стали окремим видом мистецтва. Рішення показати фінал одночасно на стримінгу та в сотнях кінотеатрів стало визнанням факту: «Дивні дива» — це вже не контент, а ритуал. Це повернуло нам те, що забрав цифровий світ — відчуття спільноти, колективного переживання історії, коли ти плачеш чи смієшся в унісон із тисячами інших.
“У чому сенс”: режисер перших фільмів про Гаррі Поттера розкритикував перезапуск серіалу HBO
Серіал став справжньою машиною часу. Кейт Буш та її Running Up That Hill злетіли на вершини чартів, отримавши друге життя, про яке у вісімдесятих і не мріяли. Metallica несподівано знайшла армію юних фанатів після епічної сцени з гітарою. Продажі вінілу сягнули історичних максимумів — покоління Z раптом відчуло потребу тримати музику в руках. Як зазначають культурні оглядачі, в наші нестійкі часи минуле стало тією «безпечною гаванню», куди ми всі прагнемо втекти.
Проте за цією ностальгією ховаються й тривожні моменти. Навіть фанатські теорії іноді підсвічують глибші страхи покоління. Популярна версія про те, що шкільний психолог таємно працює на зло, — це більше, ніж просто сюжетний поворот. Підлітки дедалі частіше бачать у дорослих, які покликані їх захищати, загрозу або байдужість. І це, мабуть, найстрашніший монстр, якого «Дивні дива» витягли на світло.
Зрештою, «Дивні дива» транслюють найважливіший для нас меседж: навіть найжахливіших монстрів із паралельних світів можна перемогти. Але лише за однієї умови — якщо діяти разом.