Шведською мовою вийшла збірка поезій Ірини Шувалової «Кінцеві пісні» (Slutsånger) у видавництві 20TAL. Водночас латиською мовою побачила світ збірка Василя Стуса «Веселий цвинтар» (Jautrie kapi) від латвійського видавництва Aminori.
Slutsånger Шувалової шведською переклала славістка Сюзанна Вітт зі Стокгольмського університету. Раніше вона вже працювала над перекладами творів Сергія Жадана, Оксани Забужко, Василя Стуса, Галини Крук та Катерини Калитко.
Книжка обсягом 215 сторінок має дизайн обкладинки від Лукаса Мьолерстена. Видання було реалізовано за підтримки Європейської унії в межах програми House of Europe.
Видавництво зазначає: «Це книга про втрати: про втрачене минуле, сьогодення, розірване війною, і все, що може статися в майбутньому. Але пісні не лише оспівують кінець усього, а й відкривають невідомі можливості. Як тільки втрати виражені в пісні, з тиші може вирости щось нове».
Ірина Шувалова висловила радість з приводу виходу книжки. Вона планує представити збірку особисто на найбільшому книжковому ярмарку Північної Європи – Bokmässan Göteborg, а також на кількох заходах у Стокгольмі.
Авторка подякувала House of Europe за підтримку публікації та «Видавництву Старого Лева» за перше українське видання, яке побачило світ 2024 року. За її словами, збірка вже вийшла італійською, а наступного року очікуються англійський та іспанський переклади.
Збірку Василя Стуса латиською мовою переклав Маріс Салейс – поет і літературознавець, який раніше перекладав твори Івана Франка, Сергія Жадана, Катерини Калитко, Люби Якимчук та Остапа Сливинського. Понад десятиліття роботою з популяризації спадщини Стуса у Східній Європі займався Юрій Завадський, який долучився і до підготовки цього видання.
Післямову до збірки Jautrie kapi написав український літературознавець Олег Соловей. Він зазначає, що збірка відображає справжні київські реалії – не лише соціально-політичні чи суто українські, а й перетин духовного буття Стуса, де дух прагне вирватися з тілесної в’язниці, одночасно прагнучи досягти автентичного себе.
Соловей додає, що збірка «кристалізує Василя Стуса в його метафізичних координатах, у яких відчуття абсурдності життя невіддільне від невблаганної необхідності цього самого життя».
Він також пише: «У збірці Стус активно використовував гротескні можливості, намагаючись показати, наскільки різко він не погоджується з абсурдним, театралізованим антисвітом. Глибина та чесність безпомилково позначають унікальний етико-естетичний простір, який побудував для себе Василь Стус».
Обкладинку та дизайн книги створив Клавс Прієдітіс. Переклад і видання отримали підтримку від Європейського Союзу, Міністерства культури Латвії, Державного фонду культурного капіталу та програми Translate Ukraine.
Хронологічно це третя поетична збірка Василя Стуса, створена між 1968 та 1970 роками. За життя поета вона так і не була подана до жодного видавництва: у 1970 році Стус власноруч передрукував і зшив 12 примірників для найближчого кола друзів.
Нагадаємо, у вересні 2026 року в США оголосили про вихід збірки Стуса Vortex англійською мовою. У лютому 2026-го вийшла книжка його поезій, вибраних листів і щоденників французькою. У травні 2026 року «Кінцеві пісні» Шувалової були представлені в італійському перекладі на Туринській книжковій виставці.