Жінки знову цькують жінок. Цього разу під натиском критики опинилася 67-річна Мадонна, яка влаштувала спонтанний виступ у Нью-Йорку.
“Захоплююсь Мадонною, але цей образ виглядає надзвичайно невдало і, на жаль, натякає на вік, хоча, очевидно, вона прагнула іншого ефекту”, – написала читачка в коментарях до допису vogue.ua про імпровізований концерт співачки на Таймс-сквер у Нью-Йорку (правопис та пунктуація авторки збережені – прим. ред.).
Реклама.
Токсичних, злих, нещадних жіночих відгуків під цим дописом – десятки. І майже всі вони стосуються стереотипів про те, якою має бути жінка по досягненні певного віку.
Головний меседж обурених – “вона не знає свого місця”. Роздратована спільнота цілком серйозно висуває претензії до того, що жінка у 67 сміє залишатися привабливою, помітною, енергійною, займати сцену. Мадонну називають старою. Хоча 67 – це не вік, який автоматично означає фізичну неспроможність чи відмову від публічного життя. Можливо, для когось це буде відкриттям, але згідно з офіційною класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, старість офіційно настає після 75.
В українській культурі вік часто трактується як певна моральна категорія. Він подається як набір правил: бути скромною, охайною, за можливості – елегантною, надійно прикривати тіло, жодним чином не натякати на сексуальність, поступитися місцем молодшим. Одним словом, старіти гідно.
Уявлення про гідність, проте, відрізняються. Мадонні наводять як приклад Памелу Андерсон, яка відмовилася від макіяжу та вирощує троянди й огірки у своєму саду. Добре, що не набожних бабусь у хустках, які чемно й тихо пересуваються між церквою, кухнею та онуками, і плетуть пояси з собачої вовни від радикуліту.
Найдивнішим у цьому є те, що в 2026 році ми досі оперуємо висловом “гідне старіння” (ніби старіння може бути негідним). І продовжуємо висувати одну й ту саму вимогу до жінок – заборону на сексуальність. Жінка, яка й після менопаузи демонструє намір залишатися привабливою, викликає бурю почуттів. На думку користувачок інтернету, після досягнення певного віку краще тихо й непомітно розчинитися в небутті, зникнути з публічного простору і взагалі не виділятися. Бо, не дай Боже, їхня публічна поява нагадає молодшим поколінням, що старіння торкнеться й їх також. Хоча за поточних умов ми всі мали б вже засвоїти: старіння – це не чума, віспа чи проказа. Це рідкісна вдача та привілей.
Мадонні дорікають: вона “відчайдушно молодиться”, “надмірно захопилася пластичною хірургією”, “не приймає вік”. Цікаво, що сказали б співачці, якби вона вийшла на сцену в костюмі-трійці, застебнутому на всі ґудзики, і співала балади. Ставлю новий блиск Chanel: дорікнули б. “Мадонна вже не та. Вік нікого не щадить”.
Так і продовжує котитися колесо Сансари: якщо жінка має молодий вигляд – вона “не приймає старість”. Якщо не бореться зі старінням – “запустила себе”. На щастя, ця жінка чхати хотіла на думку оточення і принципово не приймає чужих сценаріїв.
Чому старіння викликає такий сильний спротив
На жаль, сучасна культура надто довго будувала жіночу цінність навколо молодості (та фертильності). Якщо справді розглядати це як основний критерій жіночої цінності, то старіння починає сприйматися як крах. Але ж це не так.
Шкода, що мізогінія знову в справі. Адже “правильного” способу бути жінкою просто не існує. Не соромно стрибати в корсеті та рожевих шортах. Соромно контролювати інших жінок щодо того, як їм одягатися та який вигляд мати. Існують винятки: етикет та дрес-код. Але у випадку з іконою поп-музики це, очевидно, не той випадок.
Цікаво, що до чоловіків застосовують іншу логіку. Коли 70-річний рок-музикант чи актор виходить на сцену з оголеним торсом, це часто описують словами “легенда”, “непідвладний віку”, харизматичний; “досі запалює”. Мадонні навіть не довелося оголюватися: корсет, високі чоботи, панчохи. Це не врятувало її від нищівної критики.
Звідки ця ідея “гідного старіння”?
Вона походить із традиційних і давніх моделей суспільства, де кожному віку та кожній статі належала чітка соціальна роль.
Для жінок після сорока ця роль часто зводилася до образу матері або бабусі: турботливої, стриманої, непомітної, без претензії на сексуальність чи публічність. Коли сучасна артистка відмовляється переходити в цей образ, це сприймається як скандальне порушення негласного соціального консенсусу.
Мадонна робить те саме, що й сорок років тому – відстоює право жінки самій визначати, якою їй бути. У 1980-х і 1990-х вона говорила про жіночу сексуальність, свободу бажання, право не соромитися власного тіла. Сьогодні вона вперто доводить, що жінка має право бути помітною та зухвалою в будь-якому віці. Вона не зобов’язана старіти за чужим сценарієм, догоджати чужим (часто – сумнівним) естетичним уподобанням, ховати тіло, відмовлятися від сексуальності чи вибачатися за бажання залишатися помітною. Настане день – і це стане новою нормою. А поки що нехай не вичерпується нестримна бунтівна енергія цієї жінки. Нам як суспільству вона дуже знадобиться.