До ювілею з моменту заснування
Фото: Facebook: Харківський театр ім. Шевченка «Березіль», Журавель Юрій
Оновлено: 31 березня 2026
Сьогодні, 31 березня, виповнюється 104 роки театру «Березіль» — епіцентру авангардистського пориву нової доби, започаткованому Лесем Курбасом на основі колективу «Молодого театру». З дня утворення «Березіль» розширював кордони традиційного розуміння театру, формував новітнє мистецьке бачення та плекав освіченого глядача.
«Театр повинен бути тим, яким соціум має стати завтра», — говорив Лесь Курбас.
Лесь Курбас
Знаменитий режисер вважав, що роль театру — навчити глядача мислити, трансформувати його свідомість, виховувати в нього засади, тому пильну увагу приділяв контакту з ним, вибудовуванню діалогу. Для вивчення настроїв публіки Курбас вигадав кілька методів: опитування та спостереження працівників театру за реакцією людей в залі.
Усі вистави Курбас і актори ставили власним коштом, без професійних декорацій і розкішних костюмів, але те, що діялось на сцені, полонило глядачів та викликало шквал літературних дебатів. У період свого зеніту «Березіль» налічував 6 акторських студій, приблизно 400 митців, режисерську лабораторію, мюзик-хол, музей і навіть журнал «Барикади театру».
Театр став відомим завдяки своїм даруванням, серед яких Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Наталія Ужвій і Валентина Чистякова. Після переїзду «Березолю» до Харкова сформувалася «свята трійця» театру: режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш та художник Вадим Меллер. Їхня плідна взаємодія змінювала постулати театру та створювала п’єси, в яких перепліталися експресіонізм, символізм і авангард.
За 10 років сумісної праці Леся Курбаса та Миколи Куліша було написано 14 п’єс, частину з яких, на жаль, втрачено. Шедеврами цього періоду стали «Народний Малахій», «Мина Мазайло» і «Маклена Ґраса». Разом з тим, саме вони стали причиною для початку кампанії переслідування митців і закриття театру «Березіль» у 1935 році.
«Одна куля для Миколи Куліша та Леся Курбаса», Юрій Журавель
Лесь Курбас і Микола Куліш розплатилися за свої творчі вияви життям. Обвинувачені у «буржуазному націоналізмі» та «перекрученні радянської реальності», вони були відправлені до Соловецького табору, де, як і інші представники розстріляного відродження, відійшли у вічність.