Про збитки, беззахисність та пошук підтримки у моменти, коли її недостатньо
Фото: Unsplash
Опубліковано: 24 березня 2026
Смуток стала частиною нашої дійсності — часом віддаленим, часом нестерпно близьким. За таких обставин особливо необхідно вчитися переживати тяжкі почуття, допомагати рідним і знаходити слова, коли їх не вистачає.
Як допомогти малечі подолати втрату, якщо самі не відчуваєте внутрішньої стабільності? Як залишатися уважними, зберігати тепло та бути поряд, навіть коли знемога бере своє? У цій статті зібрано основні рекомендації на базі книги психологині Корін Мазур «Допоможи дитині пережити горе: чого дорослі не помічають» від видавництва #книголав. Українське видання доповнене главами та вступом, які враховують досвід життя в умовах війни.
Невизначеність та накопичення
Віктор Франкл писав: «Страждання людини подібне до газу: воно заповнює увесь наявний простір — незалежно від того, велике воно чи мале». У час війни це страждання стає всеосяжним — і особливо незахищеними до нього є малюки.
Травматичний досвід у дитинстві не лише залишає відбиток, а й має кумулятивний ефект. Те, що психологи називають «накопичувальною травмою», у військових реаліях стає майже неминучим: втрати, переїзди, розлуки та постійна напруга нашаровуються одна на одну, посилюючи вплив.
Окреме місце посідає так звана невизначена втрата — ситуація, коли немає конкретної відповіді, що саме трапилося і чи можливе повернення. Це можуть бути зниклі безвісти рідні, змушений від’їзд із дому без гарантії повернення, хвороби, які змінюють людину, або навіть загублений під час евакуації домашній улюбленець.
Як діти переживають втрату
Корін Мазур підкреслює: сприйняття втрати великою мірою залежить від віку дитини.
«У певні етапи розвитку дитина буде більш чутливою до наслідків травми чи втрати, ніж в інші. Наприклад, втрата одного з батьків протягом перших трьох років життя буде досить нищівною для дитини».
Найменші діти зазвичай сильніше реагують на втрату, адже ще не мають сформованих способів її осмислення. Для них травматична подія часто сприймається як руйнування цілісності їхнього світу. Підлітки, натомість, краще розуміють природу смерті та її незворотність, однак це не робить їх менш чутливими — переживання просто набувають іншого вигляду.
Важливо пам’ятати: дитяча втрата — це не тимчасове переживання, а подія, яка так чи інакше відбивається на житті дитини на довгі роки, формує світогляд та образ «Я».
Чому важливо почати з себе
Один із ключових акцентів книги — потреба дорослого потурбуватися про власний стан. Принцип «спочатку одягніть маску на себе» тут працює буквально: без внутрішньої підтримки важко бути підтримкою для дитини.
«Я наголошую на важливості того, щоб той, хто доглядає за дитиною, отримував належну допомогу, завдяки чому зможе бути поряд зі своєю дитиною, яка сумує, розуміти її та піклуватися про неї відповідно до її потреб», — пише Корін Мазур.
Ігноруючи власні переживання або знецінюючи їх, дорослі ризикують втратити чутливість до емоцій дитини. Натомість піклування про себе — не егоїзм, а необхідна умова для емпатії, присутності та тепла.
«Допоможи дитині пережити горе: чого дорослі не помічають» — це добірка важливих порад і фактів про дитячий смуток, яка може якісно заповнити прогалини в розумінні батьків, а також допомогти налагодити емоційний контакт з дитиною в часи важких випробувань. На п’ятому році повномасштабного вторгнення Росії, ми переживаємо виснаження — саме тому маємо дбати про свій психологічний добробут та надавати підтримку молодшому поколінню, яке розвивається та пізнає світ у важких воєнних умовах.