Уламки яєчної шкарлупи страуса з геометричними візерунками. © Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0 Огляд 112 шматочків показав розвинене образне мислення у давніх Homo sapiens.
Дослідники з Болонського університету встановили, що гравіювання на поверхні страусиних яєць, яким понад 60 тисяч років, були не хаотичними. Кількісний розбір виявив планомірну просторову організацію та повторювані геометричні засади, інформує Arkeonews.
Робота, надрукована в журналі PLOS One, довела, що деякі з найбільш ранніх відомих людських різьблень є ретельно побудованими геометричними структурами. Дослідники з Болонського університету зробили висновок, що стародавні Homo sapiens мали розвинене уявне мислення і просторове планування вже понад 60 тисяч років тому.
Вчені вивчили 112 уламків гравійованої шкаралупи страуса, знайдені у Південній Африці та Намібії на місцях Diepkloof Rock Shelter, Klipdrift Shelter й Apollo 11 Rockshelter. Артефакти, що колись були елементами посудин для води, належать до технологічного та культурного етапу Howiesons Poort пізнього середнього кам’яного віку — приблизно 65–60 тисяч років тому — і вважаються одними з найдавніших зразків “систематичної графічної діяльності”.
На відміну від попередніх описових праць, група вперше провела кількісний геометричний і просторовий аналіз. За допомогою статистичного моделювання та геометричних вимірювань вони перевірили, чи відображають візерунки “когнітивне структурування”.
Близько 80% зразків показали систематичну просторову впорядкованість. Понад 83% ліній утворювали паралельні вирівнювання, а значна частина кутів зосереджувалася біля 90 градусів, що свідчить про постійне застосування перпендикулярності.
Професорка Сільвія Феррара, яка керувала дослідженням, зауважила, що гравюри демонструють “дивовижно структуроване геометричне мислення”. За її словами, замість простого відтворення позначок стародавні майстри наносили лінії через паралелізм, обертання, перенесення та ієрархічне включення.
Провідна авторка Валентина Децембріні підкреслила, що подібні моделі вимагали попереднього зорового планування. У багатьох випадках, за її словами, гравер, ймовірно, обмірковував загальний макет до нанесення ліній.
Дослідники характеризують цю систему як тип “геометричної граматики” — метод організації зорових елементів на основі правил. Паралельні лінії відтворювалися з регулярними інтервалами, сітки формувалися перетином перпендикулярів, а ромбоподібні мотиви утворювали просторове поле навіть без фізичного позначення меж.
Для перевірки гіпотез група відстежила кожну лінію за допомогою цифрового картографування, визначаючи кутові нахили та інтервали перетинів. Регресійний розбір і метод головних компонент показали, що понад 90% фрагментів відповідають передбачуваним моделям геометричної організації.
Незначний відсоток відхилень пояснюється або матеріальними обмеженнями, або навмисними змінами. Просторова кластеризація також засвідчила постійні відстані між перетинами, що вказує на контрольоване виконання та когнітивне передбачення.
На думку авторів, ці відомості поглиблюють уявлення про витоки абстрактного мислення та “поведінкової сучасності”. Вони припускають, що коріння геометрії, а можливо, і основ письма та символічних систем сягає значно глибше в людську давнину, ніж вважалося до цього.
Раніше аналіз 260 артефактів оріньякської культури, виявлених у печерах Німеччини, засвідчив, що вже 40 тисяч років тому люди використовували систематичні послідовності символів для обміну інформацією. Статистичний розбір понад 3000 позначок виявив складну структуру, подібну до ранніх систем протопису, де щільність символів залежала від типу об’єкта.