Поезія як літопис часу, в якому перебуваємо
Фото: Instagram: @oksana.rubaniak, Читомо, Facebook: Максим Кривцов і Артур Дронь
Опубліковано: 24 лютого 2026
Сьогодні виповнюється чотири роки з моменту початку широкомасштабної агресії Росії проти України. За цей період чимало творчих особистостей стали солдатами, добровольцями й лікарями. Ми підібрали вірші українських митців, які бачили передову зблизька — в окопах, на рубежах, під час бойових виїздів. У цих рядках є знемога та лють, любов і ласка, острах і сподівання. Деяких поетів уже немає з нами, проте їхні слова залишаються зафіксованим свідченням епохи.
Артур Дронь («Давид»)
Мама
Станеш відтепер
чоловіком із каменя.
Непохитним і дужим, і ледь
надтріснутим чоловіком.
Як я завжди говорила:
не каменем перепони
і не наріжним каменем.
А таким, щоб вода
не руйнувала.
Зараз ми обоє розуміємо:
не існує відпусток із війни,
лише проводи.
Але кожен із нас,
хто додав тобі сльози,
нехай додасть і міцності
у твоє кам’яне тіло.
Це не прощання, втім
я кажу, що завжди поряд.
Найніжніша Дитино У Світі,
відтепер ти камінь.
Амінь.
Максим Кривцов («Далі»)
***
Коли твоя голова
заляпана кров`ю
а ноги
понівечені
обмотані джгутами
спробуй схитрувати
але не вийде
попереду — мінне поле
позаду прилітають ракети
кортить вірити у світло
та світла вже давно немає
твоє серце ще пульсує
як Тайлер у «Бійцівському клубі»
мов хлопчисько-хуліган у школі
рибина темряви
заковтує
недостигле тісто минулого
і потрапляє на вудку.
Де мої мрії?
Де мої мрії?
Де мої мрії?
Глянь, вони переховуються в шанцях.
Максим пішов з життя 7 січня 2024 року на Харківщині.
Валерій Пузік («Фінчер»)
***
Ця держава
мені
нічого не дала
Нічого за винятком любові та землі
Ця держава
мені
нічого не дала
За винятком неба та родини
За винятком повітря
Яким ніяк не насититись цієї весни
Узагалі не насититись
Його завжди замало
Ця країна
Нічому мене не навчила
Нічому
За винятком непохитності та віри
За винятком того що
На своїй землі своя правда і сила
Ця держава нічого не відає
Нічого окрім перемоги
І вільних крил мрії
Ця держава простір незалежності
Мій осередок незламності
Моя любов
І моя віра
Ця держава — кров у судинах
Багряна ртуть ідеї
праці
і боротьби
Ця держава
мені
нічого не дала
Нічого
За винятком того
що
я – є
І таких я – мільйони
Оксана Рубаняк («Ксена»)
***
Приміряй на себе спокій,
Одягни плащ миру і тиші.
Я тану від твого торкання,
А тобі так пасує мій захист.
Не журись про ракети і гради,
Не бійся гучних вибухів.
Ти світу найкраща врода,
Я тебе неодмінно визволю.
Подарую тихі зоряні ночі,
Мирні дні, принадні світанки.
Натомість я заплющу очі,
Назавжди залишусь у памʼяті.
Ти продовжиш існувати для мене,
Квітнути, рости, розвиватися.
Я тобі життя дарую, країно,
Пообіцяй ніколи не здаватися!
Максим Ємець («Єнот»)
***
Живи тут і зараз — вдихай дух війни,
Живи тут і зараз — автомат, мов дитя, ти приголуб,
Живи тут і зараз — приборкай ти свої страхи,
Живи тут і зараз — ще не пройдені всі шляхи.
Живи тут і зараз — скінчилось світле, лишилось темне,
Живи тут і зараз — душа — це те, що нездоланне,
Живи тут і зараз — між дронів атаками,
Живи тут і зараз — між хімічними пожежами.
Живи тут і зараз —в безмежному коханні,
Живи тут і зараз — в словах любові, що точно ще не останні.
Живи тут і зараз — де любиш до загину,
Живи тут і зараз — смерть підступна, але ми до життя завзяті.
Живи тут і зараз — вгризайся в кожен клаптик землі,
Живи тут і зараз — хоча ночі та дні пекельні, тяжкі.
Живи тут і зараз — це мантра, наказ,
Живи тут і зараз — знай, Божу справу робить тут кожен із нас.
Максим загинув у лютому 2025 року на Покровському напрямку.