Значну кількість звичних страв, що сьогодні без особливих пригод опиняються на вашому столі, ми отримали завдяки збігу випадковостей, а про найбільш вражаючі кулінарні винаходи розповідають історії. Деякі з таких історій я вам і пропоную, повідомляє Ukr.Media.
Немає лиха без щастя
Коли в День незалежності Сполучених Штатів Америки, 4 липня 1924 року, відвідувачі заполонили заклад Цезаря Кардіні, цьому американському кухареві італійського походження було не до підрахунку прибутків. Спиртного вистачало — адже в Тіхуані, що за кілька кілометрів на південь від американо-мексиканського кордону, питань із «сухим законом» не було, — але ось харчів, щоб обслужити всіх бажаючих, явно не вистачало. Тоді Кардіні швиденько вигадав салат із того обмеженого переліку продуктів, що мав у наявності — листя салату Романо з пікантним соусом, пармезаном і часниковими сухариками — і зготував його прямо перед публікою. Ті були в повному захваті! Так було створено салат «Цезар». Як бачите, ні курячого філе, ні анчоусів у класичному «Цезарі» не було — легкого рибного аромату додавав вустерський соус, а самі анчоуси додав туди значно пізніше брат Цезаря, Алекс Кардіні.
Обідити кулінара може будь-хто
Вважається, що картопляні чипси стали популярними у 1853 році, коли Джордж Крам (справжнє прізвище якого Спек), головний кухар ресторану розкішного готелю Moon Lake Lodge у курортному містечку Саратога-Спрінгс, одержав просте замовлення: смажена картопля. Крам зробив картоплю, як завжди, — але якийсь гість, якого історія бездоказово іменує залізничним магнатом Вандербільтом, повернув її на кухню з наріканням, ніби шматочки нарізані дуже товсто й не достатньо підсмажені. Скривджений Крам виявився дотепним хлопцем — він нарізав картоплю тонку, як аркуш паперу, підсмажив її на олії до хрускоту й подав до столу. На диво, але результат виявився несподіваним: гість був у захваті від нової страви, і розголос про «чипси Саратоги» швидко розійшовся. Однак сам Крам не вигадував чипси: рецепти такої хрусткої «картопляної стружки» публікувалися в кулінарних книгах ще за 30 років до цієї події.
Королівський указ, що змінив світ
Про створення тапас — іспанських закусок до різних напоїв — існує безліч легенд. Першим наказав подавати закуски в барах не хто інший, як король Альфонсо X Кастильський — згідно з практичною версією, щоб посланці й мандрівники, що заходили випити, не п’яніли на голодний шлунок. За більш веселою легендою, спершу роль тапас виконував кусень шинки чи сиру, яким накривали келих, щоб уберегти його вміст від пилу й комах.
Вино, яке полюбляє спеку
Завершимо ми, як і слід, келишком мадери. Її появі ми зобов’язані збігу обставин: один португальський торговець відправив до Індії чималу партію вина в бочках, попередньо додавши до нього спирт (бренді), щоб воно не зіпсувалося в дорозі. Однак за ті місяці, що вантаж плив до місця призначення, замовник помер, а його наступники відмовилися оплачувати замовлення. Підрахувавши збитки, купець вирішив просто скуштувати повернене вино, щоб перевірити його якість, — і з подивом побачив, що воно не тільки пережило довгу подорож, але й набуло неперевершеного горіхового присмаку. Спочатку мадеру так і робили — заливали в бочки й завантажували на кораблі, що вирушали в далекі плавання, — але згодом збагнули: справа не в морській хворобі, а в комбінації спиртування й тропічної спеки, яка карамелізує й окислює вино, змінюючи його смак. Тепер мадера — можливо, єдине вино, яке витримують не в льоху, а в спеціальних теплих приміщеннях або на горищі, під палючим сонячним промінням.
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Чи маємо ми право додавати курку та креветки в 'Цезар', якщо автор задумав його як салат 'із того, що було'?
Вже проголосували 2 людини. Долучайтесь до обговорення.
🥗 Тільки святий канон 🥓 Більше м'яса, грішники! 🍷 Я за мадеру
📊 Карта думок
🥗 Тільки святий канон 50% 🥓 Більше м'яса, грішники! 50% 🍷 Я за мадеру 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!