16 січня відзначаємо день народження Сьюзен Зонтаґ, видатної письменниці та філософині, однієї з найяскравіших інтелектуалок XX століття. Vogue.ua прагне розповісти про неї докладніше.
Сьюзен Зонтаґ
Авторка, професорка і діячка, Зонтаґ — одна з найбільш резонансних інтелектуалок XX століття. За її висловом, література стала для неї перепусткою, яка дозволила перетнути рубіж до "великого" життя — тобто простору свободи. Вона була неоднозначною і вирізнялася бунтівним духом. Вона обстоювала права жінок і займала активну позицію. Її одночасно і вихваляли, і піддавали критиці за міркування про американську культуру. Чимало її політичних есе наразі такі ж злободенні, як і пів століття тому. Vogue UA розкриває, що варто знати про Сьюзан Зонтаґ.
Реклама.
Сьюзан Зонтаґ та особисте життя
Зонтаґ з’явилася на світ і більшу частину життя прожила в Нью-Йорку, навчалася в найкращих університетах країни — університетах Берклі та Гарвардському, викладала в Колумбійському університеті. Авторка була одруженою, але більшу частину життя прожила з фотографинею Енні Лейбовіц — вони познайомилися 1988 року на зйомках, були разом до самої кончини Зонтаґ у 2004-му. Найвідоміші її світлини зробила саме Лейбовіц. Про фотографію у письменниці була особлива думка. "Зобразити людину на фото — означає вчинити над нею певну форму насилля: побачити її такою, якою вона ніколи себе не бачить, довідатися про неї те, чого вона не знала, одним словом, перетворити її на об'єкт, яким можливо символічно володіти. Якщо фотокамера — сублімація зброї, то фотографування — сублімоване вбивство", — писала Зонтаґ.
Сьюзен Зонтаґ і Енні Лейбовіц
Сьюзан Зонтаґ про політику
Зонтаґ була особистістю з чітко вираженою позицією, широким колом інтересів і відкритим поглядом на світ. В молодості вона підтримувала відкриті дискусії, згодом стала антивоєнною промовою. Під час війни у В’єтнамі письменниця була однією з небагатьох, хто відправився до Азії, щоб на власні очі побачити те, що відбувається, не покладаючись на американські медіа. Пізніше, в часи війни в Югославії, Зонтаґ приїхала до Сараєво, щоб поставити виставу за п’єсою Беккета в зруйнованому бомбардуваннями театрі.
Сьюзен Зонтаґ
Сьюзен Зонтаґ про власні страхи
Зонтаґ почала писати ще в юнацькому віці і вже в перших текстах торкалася тем, які хвилюватимуть її завжди. У шкільних творах вона міркувала про наслідки Другої світової війни, порівнювала майже незаймані Штати та Європу, де бомбардування не пощадили нікого.
До тематики смерті, жертв і тривоги вона звертається у своїх есе “Хвороба як метафора” та “СНІД і його метафори”. У них Зонтаґ пише про свої відчуття щодо тривалої боротьби з раком і печалі за найближчими друзями, які померли під час епідемії СНІДу.
Сьюзен Зонтаґ
Сьюзан чимало писала про фемінізм і рівні права в суспільстві. Але окрім гостросоціальних тем Зонтаґ говорила і про мистецтво 60-х. Критичні статті були її пристрастю. Коло її питань: фотографія, мода, масовий смак, етика. Зокрема, під впливом друзів і коханих з’явилися її тексти про кемп і хепенінги, про Сартра, Камю, Годара і сучасний театр.
Найвідоміші тексти
Сьюзен Зонтаґ
Чотири художні книги, сотні статей про мистецтво, кіно та суспільство — творчість Зонтаґ охопила 70 років американської історії з 1933 року. Найбільш значущі тексти — “Нотатки про кемп”, “Проти інтерпретації”, “Коли ми дивимося на біль інших” і збірка есе “Про фотографію”.

Зонтаґ складно назвати іконою моди, але вона, безсумнівно, була надзвичайно стильною. Вона полюбляла чоловічі штани, сорочки, водолазки, згодом — об’ємні в’язані кардигани, практично не прикрашалася, але була дуже фотогенічною. Найкращі її світлини робила не тільки Енні Лейбовіц, а й ще один видатний митець — Енді Воргол. “У смаку немає ні системи, ні доказів, — Сьюзен Зонтаґ у “Нотатках про кемп”. — Однак існує щось на зразок логіки смаку: постійна чутливість, яка завжди закладена в основу та вирощує смак. Чутливість майже — але не абсолютно — невимовна. Будь-яка чутливість, яка може бути втиснута в жорсткий шаблон системи або схоплена грубими знаряддями доказів, перестає бути чутливістю. Вона твердне ідеєю”.