16 січня відзначаємо день народження письменниці та мислительки Сьюзен Зонтаґ, однієї з найвидатніших постатей інтелектуального світу XX століття. Vogue.ua вирішив розкрити її постать ширше.
Сьюзен Зонтаґ
Авторка, професорка та громадська діячка, Зонтаґ — одна з найбільш контроверсійних інтелектуалок минулого століття. За її словами, література стала для неї перепусткою, що дозволила переступити межу до "великого" життя — тобто простору свободи. Вона була неоднозначною і відомою своїми радикальними поглядами. Вона відстоювала права жінок і займала активну життєву позицію. Її одночасно і вихваляли, і критикували за роздуми про американську культуру. Чимало її політичних есе й сьогодні залишаються такими ж злободенними, як і півстоліття тому. Vogue UA розповідає, що важливо знати про Сьюзан Зонтаґ.
Реклама.
Сьюзан Зонтаґ та особисте життя
Зонтаґ з’явилася на світ і більшу частину свого життя прожила в Нью-Йорку, здобувала освіту в найкращих університетах країни — Берклі та Гарварді, викладала в Колумбійському університеті. Авторка була одружена, але більшу частину життя провела з фотографинею Енні Лейбовіц — вони зустрілися 1988 року на зйомках, були разом до самої кончини Зонтаґ у 2004-му. Найвідоміші її світлини зробила саме Лейбовіц. Про фотографію в письменниці була особлива точка зору. "Сфотографувати людину — означає здійснити над нею певне насилля: побачити її такою, якою вона себе ніколи не бачить, довідатися про неї те, чого вона не знала, одним словом, перетворити її на об'єкт, яким можна символічно володіти. Якщо камера — сублімація зброї, то фотографування — сублімоване вбивство", — писала Зонтаґ.
Сьюзен Зонтаґ і Енні Лейбовіц
Сьюзан Зонтаґ про політику
Зонтаґ була особистістю з чітко вираженою позицією, широким колом інтересів і відкритим поглядом на світ. У молодості вона виступала за відкриті обговорення, згодом стала антивоєнною промовчинею. Під час війни у В’єтнамі письменниця була однією з небагатьох, хто поїхав до Азії, щоб на власні очі побачити те, що відбувається, не довіряючи американським ЗМІ. Згодом, під час війни в Югославії, Зонтаґ вирушила до Сараєво, щоб поставити виставу за п’єсою Беккета в зруйнованому бомбардуваннями театрі.
Сьюзен Зонтаґ
Сьюзен Зонтаґ про власні страхи
Зонтаґ почала творити ще в юнацькому віці й уже в перших текстах торкалася тем, які її завжди турбуватимуть. У шкільних есе вона говорила про наслідки Другої світової війни, порівнювала майже незаймані Штати та Європу, де бомбардування не помилувало нікого.
До теми смерті, жертв і тривоги вона звертається у своїх есе “Хвороба як метафора” та “СНІД і його метафори”. У них Зонтаґ пише про свої відчуття щодо тривалої боротьби з раком і печалі за найближчими друзями, які пішли з життя під час епідемії СНІДу.
Сьюзен Зонтаґ
Сьюзан багато писала про фемінізм та рівні права в соціумі. Але, окрім гостросоціальних тем, Зонтаґ розмірковувала і про мистецтво 60-х. Критичні статті були її захопленням. Коло її питань: фотографія, мода, масовий смак, етика. Зокрема, під впливом друзів і коханих з’явилися її тексти про кемп і гепенінги, про Сартра, Камю, Годара та сучасний театр.
Найвідоміші твори
Сьюзен Зонтаґ
Чотири художні книги, сотні статей про мистецтво, кіно та суспільство — творчість Зонтаґ охопила 70 років американської історії з 1933 року. Найзнаковіші твори — “Нотатки про кемп”, “Проти інтерпретації”, “Коли ми дивимося на біль інших” та збірка есеїв “Про фотографію”.
Зонтаґ важко назвати іконою моди, але вона, безумовно, була дуже елегантною. Вона надавала перевагу чоловічим штанам, сорочкам, водолазкам, пізніше — об’ємним в’язаним кардиганам, практично не прикрашала себе, але була дуже фотогенічною. Найкращі її портрети робила не лише Енні Лейбовіц, а й ще один відомий художник — Енді Воргол. “У смаку немає ні системи, ні доказів, — Сьюзен Зонтаґ у “Нотатках про кемп”. — Однак існує щось на зразок логіки смаку: постійна чутливість, яка завжди закладена в основу та вирощує смак. Чутливість майже — але не абсолютно — невимовна. Будь-яка чутливість, яка може бути втиснута в жорсткий шаблон системи або схоплена грубими знаряддями доказів, перестає бути чутливістю. Вона твердне ідеєю”.